У цей самий ранок питання про маршрут, який, здавалося б, не повинен був викликати розбіжностей між двома губернаторами, так і не вдалося вирішити. Один — Нет Коверлі— вирішив, що Стандарт —Айленд повинен тримати напрям на північний схід, до архіпелагу Гілберта. Інший — Джем Танкердон, — наполягаючи на своєму прагненні зав’язувати торговельні відносини, захотів йти на південний захід, у район Австралії.
Ось до чого дійшли обидва суперника, а їхні друзі присягаються надавати їм підтримку у всьому.
Отримавши два накази, одночасно послані в обсерваторію, комодор каже:
— Сталося те, чого я так боявся.
— І чого не можна допускати в інтересах усього населення, — додає король Малекарлії.
— Як же ви поступите ?.. — запитує Фрасколен.
— Чорт забирай, — вигукує Пеншіна, — надзвичайно цікаво знати, як ви зманевруєте пан Сімкоо!
— Кепська справа, — зауважує Себастьєн Цорн.
— Спершу повідомимо Джему Танкердону і Нету Коверлі, — відповідає комодор, —Що накази нездійсненні, тому що вони суперечать один одному. Втім, краще буде, щоб Стандарт-Айленд стояв на місці в очікуванні кораблів, яким тут призначена зустріч!
Ця вельми мудра відповідь негайно передана по телефону в мерію.
Проходить час, і ніяких інших повідомлень обсерваторія не отримує.
Досить імовірно, що обидва губернатора відмовилися від наміру повернути острів по-своєму...
І раптом весь корпус Стандарт —Айленда починає якось дивно тремтіти...
Чим це викликано?.. Тим, що Джем Танкердон і Нет Коверлі дійшли у своїй впертості до останньої межі.
Усі присутні в кабінеті комодора переглядаються, перетворившись в питальні знаки.
— Що сталося?.. Що сталося?..
— Що сталося?.. — говорить комодор Сімкоо, знизуючи плечима. — Сталося те, що Джем Танкердон послав свій наказ безпосередньо містеру Уотсону, головному механіку Бакборт-Харбора, а Нет Коверлі — інший наказ, абсолютно протилежний, містеру Сомуа, головному механіку Штирборт —Харбора. Один велів йти вперед, на північний схід, інший наказав дати задній хід, щоб рушити на південний захід. В результаті ж Стандарт-Айленд крутиться на місці, і вертіння буде тривати доти, поки не припиняться примхи двох диваків.
— Чудово! — вигукує Пеншіна. — Все й повинно було закінчитися вальсом!.. Вальс твердолобих!.. Атаназій Доремюс може подати у відставку!.. Мільярдцям його уроки більше не потрібні!..
Бути може, таке безглузде, якоюсь мірою навіть комічне становище і могло викликати сміх. Але, на жаль, стверджує комодор, цей подвійний маневр вкрай небезпечний. Десять мільйонів кінських сил тягнуть Стандарт-Айленд
в протилежні сторони, з ризиком розірвати його на частини.
Дійсно, машини працюють у всю свою міць, гвинти крутяться з максимальною швидкістю, і це відчувається по тремтінню сталевого підґрунтя.
Якщо уявити собі запряжці, де одна з коней мчить вперед по крику "Але! Але!", А інша задкує назад по окрику "Тпру! Тпру!", то легко можна уявити, що відбувається з островом!
Тим часом рух прискорюється. Стандарт-Айленд продовжує обертатися навколо своєї осі. Парк і поля описують концентричні кола; пункти, розташовані на узбережжі, по окружності острова, переміщуються з швидкістю від десяти до дванадцяти миль на годину.
Не варто намагатися пробудити здоровий глузд у механіків, які своїм управлінням викликають це обертання. Комодор Сімкоо не має над ними ніякої влади. Вони дослухаються голосу тих же пристрастей, що і всі інші правобортники і лівобортники. Вірні слуги своїх господарів, містер Уотсон і містер Сомуа будуть триматися до кінця, машина проти машини, динамо проти динамо.
І ось починається неприємне явище, яке могло б прояснити голови вже одним тим, що від нього стає мутно на серце.
Внаслідок обертання Стандарт-Айленда багато мільярдців, особливо мільярдкі, починають відчувати у всій своїй істоті якесь незрозуміле сум’яття. У людей виявляються болісні напади нудоти і блювання; особливо це відчувається в тих будинках, які віддалені від центру і де, отже, сильніше позначається обертальний
рух.
Треба зізнатися, що такі архікомічні наслідки змушують Івернеса, Пеншіна і Фрасколена реготати до упаду, незважаючи на те, що загальне положення стає все більш і більш критичним. І дійсно, "Перлині Тихого океану" загрожує тепер фізичний розпад, який може виявитися страшніше морального розриву.
Що стосується Себастьєна Цорна, то під впливом безперервного обертання він все блідне... блідне... "З нього сходить фарба", за висловом Пеншіни, а до горла підступає нудота. Та невже ж цьому підлому жарту так і не буде кінця?.. Відчувати себе бранцем на величезному столі, який крутиться і , не в приклад вертлявим столикам спіритів, навіть не володіє даром передбачати майбутнє...
Протягом цілого нескінченного тижня Стандарт-Айленд не переставав обертатися навколо центру, а центр його — Мільярд-Сіті. Тому місто завжди сповнене народу, який шукає в ньому порятунку від нудоти — адже в середній частини острова обертання відчувається найменше. Марно комодор Сімкоо і полковник Стьюарт намагалися втрутитися в суперечку між двома мерами, які засіли в одному муніципалітеті. Ні один не побажав спустити прапора...
Воскресни сам Сайрес Бікерстаф, — і його зусиль виявилося б недостатньо, щоб похитнути цю ультраамериканську впертість.
А на довершення всіх лих, протягом останніх восьми днів небо весь час затягнуте хмарами і тому не можна визначити широту і довготу... Комодор Сімкоо не знає тепер точного місця розташування Стандарт-Айленда. Потужні гребні гвинти тягнуть його в протилежні сторони, чути, як тремтять самі стінки кесонів. Мешканці не наважуються розходитися по домівках. Вони переселилися під відкрите небо. Парк переповнений людьми. З одного боку лунають крики: "Ура Танкердону!", з іншого: "Ура Коверлі!" Очі метають іскри, кулаки стискаються. Невже серед остаточно збожеволілого населення почнеться громадянська війна з усіма її жахами?
Як би там не було, ні ті, ні інші не бажають бачити близької небезпеки. Ніхто не поступиться, нехай навіть "перлина Тихого океану" розлетиться на тисячу шматків! Вона буде крутитися і крутитися, поки динамо через відсутність струму не перестануть обертати гвинти...