— Адже це тільки питання грошей, а наше місто досить багате, щоб задовольняти всі свої фантазії, всі свої забаганки в області музичного мистецтва! І воно цього домоглося...
— Яким же чином?
— За допомогою театрофонів, які встановлюються в концертному залі тутешнього казино. Хіба Компанія не має в своєму розпорядженні значну кількість підводних кабелів, прокладених під поверхнею Тихого океану, один кінець яких закріплений в бухті Магдалени, а інший плаває в океані, підтримуваний потужним буєм? Ну так от, коли наші співгромадяни хочуть послухати когось із співаків Нового або Старого Світу, нашим агентам в бухті Магдалени дають про це знати по телефону, і вони встановлюють зв’язок або з Америкою, або з Європою. Провід або кабелі з’єднуються з тим чи іншим театром, з тим чи іншим концертним залом, і наші меломани, сидячи в залі казино, реально присутні при виступах, що відбуваються так далеко від них, і аплодують...
— Але там не чують їх оплесків!.. — вигукує Івернес.
— Прошу вибачення, дорогий пане Івернес, їх можна чути по зворотному проводу.
І ось Калістус Менбар без оглядки пускається в абстрактні міркування про музику, яку розглядає не просто як область мистецтва, але як спосіб лікування хвороб. Застосовуючи систему Дж. Гарфорда з Вестмінстерського абатства, мільярдці могли спостерігати незвичайні результати такого використання музичного мистецтва. Ця система прекрасно зберігає здоров’я. Музика надає стимулюючу дію на нервові центри, внаслідок чого гармонійно організовані звукові хвилі сприяють розширенню кровоносних судин, впливають на кровообіг, за бажанням посилюючи або послаблюючи його. Биття серця і робота дихальних органів прискорюються в залежності від тональності та сили звуків, і музика допомагає харчуванню тканин організму. Тому в Мільярд-Сіті функціонують спеціальні точки розподілу музичної енергії, які передають звукові хвилі по телефону в житлові будинки.
Квартет слухає, роззявивши роти. Ніколи ще не доводилося музикантам чути, щоб мистецтво обговорювалося з медичної точки зору, і, ймовірно, такий підхід навіть викликає у них деяке невдоволення. Тим не менш уява Івернеса, що розігралася вже готова захопитися цими теоріями, висхідними, втім, ще до часів царя Саула, в повній відповідності з тими приписами і рецептами, яким слідував у прадавні часи знаменитий арфіст Дав ід.
— Так!.. Так!.. — вигукує Івернес, вислухавши останню тираду директора управління мистецтв. — Це абсолютно природно. Потрібно тільки вибирати згідно діагнозу! Для недокрівних — Вагнера і Берліоза...
— А для надмірно сангвінічних — Мендельсона і Моцарта, які цілком замінять бром! — відповідає Калістус Менбар.
Тоді втручається Себастьєн Цорн і вносить свою грубо —практичну ноту в цю піднесену розмову.
— Справа не в цьому, — говорить він. — Чому ви нас сюди затягли?
— Тому що струнні інструменти мають найбільш сильний вплив.
— Послухайте, шановний пане! Так це для заспокоєння ваших неврозів і невротиків ви перервали нашу подорож, не дали нам доїхати до Сан —Дієго, де ми завтра повинні були давати концерт ?..
— Так, для цього, дорогі мої друзі!
— І ви, значить, вважаєте нас якимись музичними лікарями, ліричними фармацевтами ?.. — вигукує Пеншіна.
— Ні, панове, — відповів Калістус Менбар, встаючи з місця. — Я завжди бачив у вас артистів великого таланту, що користуються великою популярністю. Крики "ура!", якими зустрічали Концертний квартет під час його турне по Америці, донеслися і до нас. Так от, Компанія визнала, що настав момент, коли треба замінити фонографи і театрофони цілком реальними істотами з плоті і крові і дати мільярдцям можливість мати ні з чим не порівнянну насолоду — прямо і безпосередньо слухати виконання шедеврів музичного мистецтва. Компанія вирішила почати з камерної музики, а в подальшому організувати виступи симфонічних оркестрів. Вона подумала про вас, визнаних представників цього мистецтва. Мені доручено дістати вас за будь —яку ціну, і якщо потрібно буде —навіть викрасти. Таким чином, ви — перші артисти, які отримали доступ на острів, і можете самі уявити собі, який вас чекає прийом!
На Івернеса і Пеншіна захоплені тиради директора управління мистецтв справляють сильне враження. Їм навіть і в голову не приходить, що все це, мабуть, тільки обман. Що стосується Фрасколена, то він, як людина розсудлива, обмірковує, чи можна сприйняти серйозно цю пригоду. Зрештою на такому надзвичайному острові все може мати саме надзвичайний вигляд. Що стосується Себастьєна Цорна, то він вирішив не здаватися.
— Ні, пане мій, — вигукує він, — неприпустима це справа, захоплювати людей, так от, без їхньої згоди!.. Ми будемо скаржитися...
— Скаржитися?.. Та вам слід було б благословляти мене, невдячні ви люди! —відповідає директор.
— І ми доб’ємося відшкодування збитків, шановний пане!..
— Відшкодування збитків ?.. Адже я ж маю намір запропонувати вам у сто раз більше того, на що ви могли б сподіватися...
— А що ж саме ? — запитує практичний Фрасколен.
Калістус Менбар розкриває гаманець і виймає звідти аркуш паперу з гербом плавучого острова. Показавши його артистам, він говорить:
— Поставте свої підписи під цим документом, і все буде в порядку.
— Підписати, не читаючи ?.. — відповідає друга скрипка. — Та де ж це бачено?
— І тим не менше ви не покаєтеся в цьому! — продовжує Калістус Менбар, весь здригаючись від нападу сміху. — Але будемо діяти за всіма правилами. Компанія пропонує вам ангажемент, ангажемент на один рік, починаючи з цього дня, на виконання творів камерної музики, відповідно до програми ваших американських концертів. Через дванадцять місяців Стандарт-Айленд повернеться в бухту Магдалени, куди ви прибудете якраз вчасно...
— Щоб дати наш концерт в Сан-Дієго, чи не так ? — вигукує Себастьєн Цорн. — У Сан-Дієго зустрінуть нас свистками!..
— Ні, панове, криками "ура!" І "гіп —гіп!". Для любителів музики — і честь і щастя, коли їм вдається послухати таких артистів, як ви, навіть із запізненням на рік!..
Ну чи можна сердитися на таку людину!
Фрасколен бере папір і уважно читає.
— Яку гарантію ми отримуємо ?.. — Запитує він.