Джанні Родарі
Планета Новорічних Ялинок
Переклад Івана Дзюба
Зміст
Капітане, людина в небі
У дужках
Капітан колишній Паулюс
Планета Серена
Коник-гойдалка
Архіпси
Висадка в піжамі
Новий провідник
Чудернацький календар
Бий, ламай
Рухомі лавки
Вільна крадіжка
Слово "платити"
М'ятна гроза
"Заборонено мотати на вус"
Перемога Етельредуса
Не загилиш як слід і бляшанки
Пробудження
Хіба робот уміє плести?
Казка по телефону
Крамниця іграшок
Бажаєте стати імператором?
Крамниця новинок
Винайдення архімаслаків
Пам'ятник Маркові
Переслідування
Палац неіснуючого уряду
Прем'єр Маркус
П'ятий "Г"
Троянські коники
Тікай, Марку!
Сорок п'ятий ангар
Повернення до Тестаччо
Конвалієва пилюка
Капітане, людина в небі
— Капітане, людина в небі!
— 3 якого боку?
— З хвоста.
— Швидше подайте мені тринокль.
У дужках
Коли я розповідав цю історію вперше, після слова "тринокль" якийсь добродій перепитав мене:
— Гей, хлопче, ти ледь почав і вже купу дурниць набалакав. Хіба може бути людина в небі? Адже навіть діти знають, що треба казати "людина в морі". По-друге, хвіст мають лише осли. Важко собі уявити, щоб капітан командував ослом. І нарешті поясни, коли твоя ласка, що означає "тринокль". Може, це горбатий бінокль?
— Професоре, — сказав я. Це, напевне, був професор, бо штани у нього були випрасувані, а на шиї він мав краватку. У Римі всі професори так одягаються. — Професоре, бувши вами, я б не квапився критикувати оповідача так безоглядно.
— Що означає "з хвоста"? — перебив він мене.
— Розмову, яку я оце передав, — провадив я, пустивши його слова повз вуха, — відбувалася на борту космічного корабля, що летів у міжпланетному просторі. Навкруги не було ані морів, ані озер, саме чорне-чорнісіньке небо, що аж очам боляче було дивитися. Навіть не натужуючи розуму, з розмови можна догадатися, що вахтовий у світлі хвостових ліхтарів помітив потерпілого. Як його назвати за таких обставин?
Тільки "людина в небі". Розкрию вам ще одну таємницю: отой космічний корабель з причин, про які мова буде пізніше, мав форму коня, — то хіба дивно, що у коня є хвіст? Інші небесні тіла, наприклад комети, теж мають хвости. А тому хвости дістали право громадянства в космосі. Та вернімося до тринокля. Хочете знати, що це таке? Це вдосконалений бінокль з третьою трубкою, що дозволяє бачити все за спиною, "з хвоста", не обертаючись. На мою думку, це дуже корисний винахід. Приміром, на стадіоні, маючи тринокль, ви могли б уважно стежити передніми лінзами за грою і водночас задньою лінзою спостерігати за уболівальниками команди, що програє. Правда, зручно?
Професор щось буркнув під ніс, розправив колошу штанів, згадав про якусь нагальну справу і, не дослухавши оповідання, зник у нічній пітьмі. Та хай йому грець! Закриємо дужки і почнемо спочатку.
Капітан колишній Паулюс
Капітан приклав до очей тринокль і втупився в потерпілого, що плив у смузі світла від фар космічного корабля. Незабаром він сказав:
— Це не доросла людина, це хлопчик.
— Ясна річ, — озвався стерничий. — Дітям завжди кортить сісти біля вікна, отож часом вони й випадають.
Капітан усміхнувся:
— Цей хлопчик сидить верхи на коні-гойдалці. Та не марнуймо часу, вмикайте магніт.
Капітан ще не встиг стулити вуста, як кінь і вершник уже шурхнули до корабля й легенько вдарились об його корпус. Люк відчинився, і потерпілого взяли на борт.
Убраному в червону піжаму хлопцеві було років дев'ять-десять, на чоло йому нависав чубчик. І знаєте, що зробив цей хлопчина? Скочив з сідла, схрестив руки, сердито озирнув членів екіпажу, що його оточили, і, навіть не привітавшися, визивно заявив:
— Майте на увазі: я не вважаю себе вашим бранцем!
В голосі його вчувалася виразна римська вимова.
— Бранцем? — перепитав капітан, почухавши підборіддя. — Не розумію.
— Якщо ви не розумієте, то що ж казати мені.
— Сказати, наприклад, як ти звешся.
— Звати мене Марко Мілані. А вас як?
Капітан ще раз почухав підборіддя, інші члени екіпажу всміхалися й лукаво перештовхувалися поміж собою.
— Ти вцілив у найболючіше моє місце, — мовив капітан. — Ще тиждень тому мене звали Паулюс. Два роки я носив це ймення, та огидне воно мені стало, як брудна сорочка. Тому я це ім'я скинув. Але іншого, собі до смаку, я ще й досі не вибрав. Отож нині мене ніяк не звуть. Може, ти порадиш мені якесь ім'я?
Марко глянув на нього з підозрою.
— Гм, ви глузуєте. Мабуть, ваше ім'я це військова таємниця. Ну що ж, не виказуйте. Мені до того байдуже. Краще скажіть, хто тут капітан, ви?
— До дев'ятої години я, — відказав колишній Паулюс. — Ми командуємо по черзі.
— Отже, всі ви капітани.
— Серед нас є і полковники, і генерали, і старші сержанти. Звання і ранги нічого в нас не варті.
— Де?
— На нашій планеті.
— То я вгадав: ви не земляни.
Планета Серена
Марко оглянув їх уважніше, але не побачив нічого особливого: ані щупалець, ані рогів, анічогісінько. Дехто мав бороду, дехто вуса, інші були голені. Кожен мав по дві ноги, по дві руки, на руці по п'ять пальців, ніс і вуха були на місці. Всі стояли в піжамах. Марко подумав, що, мабуть, вони саме налаштувалися спати.
— А як зветься ваша планета? — запитав Марко.
— Просто Планета та й годі.
— Може, це військова таємниця?
— Та ні. Як ви називаєте свою планету? Просто Земля. Тільки для інших планет ви вигадуєте чудернацькі назви: Марс, Меркурій і тому подібні.
— А як ви називаєте Землю? Капітан посміхнувся:
— Серена.
— Серена? Тоді я, значить, серенієць, чи, може, сереніянин. Сміха! Ось розповім про це у Тестаччо, то навіть волячі туші, що висять у холодильниках різниці, і ті зарегочуться.
— Що таке Тестаччо? — запитав колишній Паулюс.
— Ніщо. Це військова таємниця, — відповів Марко. — Серена… Ну що ж, хай буде Серена. Але мені цікаво довідатись, як я тут опинився.
— Про це тобі краще знати, — зауважив капітан. — Ти простував Молочним Шляхом, і ми виловили тебе магнітом. Нам наказали обстежити цю зону і подати допомогу потерпілим. Очевидно, про твої мандри вже стало відомо.
— Аби моя воля, то я б з Рима й носа не поткнув. Кілька хвилин тому я ще сидів у своїй кімнаті й навіть гадки не мав, що доведеться податися в мандри.