ДІЄСЛОВО
"Імпульс" спеціалізувався на якійсь електротехнічній чи радіотехнічній продукції (тут Твердохлібові ще не стачало знань), на його заводах виготовлялися окремі деталі (досить дрібні, як виявилося, але від того не менш важливі для народного господарства) і цілі блоки (надзвичайно складні і надзвичайно дорогі), з власної ініціативи (закріпленої згодом у державних планах) об'єднання випускало кольорові телевізори з великими екранами (телевізори так і звалися "Імпульс", щоб хоч чимось відрізнитися від "Рубінів", "Електронів", "Сла-вутичів", "Райдуг", "Горизонтів"), і цим робив свій внесок у патріотичний рух по збільшенню виробництва товарів народного споживання. Коли казати щиро, то Твердохліб ніколи не міг збагнути, як може могутня промисловість розполовинювати свою продукцію на товари споживання народного і ще якогось, мовби ненарод-ного, чи що. Може, неточна назва? Може, слід казати: товари особистого споживання і товари (чи продукція) для промислових потреб? Бо простий громадянин споживає все ж таки не те саме, що криворізька домна номер дев'ять, а блюмінг або вал для ротора турбіни в мільйон кіловат купить не кожен, і не щодня в них виникає потреба; сорочки ж, шкарпетки, сірники потрібні трохи частіше, і не тільки директорам металургійних заводів та теплових електростанцій (як блюмінги і турбіни), а всім громадянам незалежно від віку, статі, соціального походження й суспільного становища.
Товари, які демократизують, інтегрують, тобто зрівнюють, суспільство. Інтегруючі товари.
Як каже Савочка, думка для розрядки. Але в даному разі думки не зовсім доречні, а тому займіться дорученою вам справою, слідчий Твердохліб.
Вдома за сніданком, Твердохліб сказав до всіх, адре-суючить, ясна річ, до Мальвіни:
— Я очолюю слідчу групу, доведеться їздити на той берег, справа заплутана і неприємна. Може, працюватиму і в вихідні.
Мальвіна викривила свої повні губи:
— Ах, ах! Тебе нагородять орденом або ж прославить у "Литературной газете" отой Смарагдов, чи як його, з якимсь коштовним прізвищем. Слідчий, який уміє ставити неймовірно точні і прекрасно граматично сформульовані запитання... Хай напише хоч, що ти навчився мислити, читаючи книжки Ольжича-Предславського!
Ольжич-Предславський годував Абрека, Абрек гарчав, ніхто не поправив Мальвіни. Бо мала б сказати не "читаючи книжки Ольжича-Предславського", а "читаючи книжки в Ольжича-Предславського". Рівень інтелігентності має вимірюватися рівнем порядності, а вже це значною мірою залежить від точності висловлювань. Принаймні так вважав Твердохліб, який мав справу передовсім зі словами. Ми народжуємося, живемо і вмираємо зі словами. Єдиний наш дар, наше багатство і милостиня жорстокого життя. Поет може зганьбити своє ім'я тільки тим, що вживе кілька безглуздих слів. Кілька необережно сказаних удома Твердохлібом слів про професора Кострицю фактично зруйнували нетривку, як виявилося, споруду їхнього шлюбу з Мальвіною, і тепер вони байдуже спостерігають, як доламується те, що ще вчора здавалося тривким і довговічним. Власне, шлюб уже давно став фікцією. Отриманий у спадок від тисячолітньої християнської цивілізації, він не одержав у наш час ніяких підкріплень, не зміцнювався, а розхитувався, тріщав, розповзався, моралісти й демографи били тривогу, ще більше тривожилися державні мужі, не розуміючи тої простої істини, що все, залишене без підтримки й захисту, рано чи пізно гине. Сім'ю в сучасному світі руйнують держави, напруження, ракети, бомбардувальники, ядерні загрози, неконтрольована злива інформації, пробудження диких інстинктів музикою, кінофільмами, книжками, пресою, топтанням святинь, все б'є найперш на сім'ю, вона не витримує і розвалюється, як будинки від вибухів на екранах кінотеатрів і телевізорів, розламується мовчки, нестримно. Ага, зупинив себе Твердохліб, коли б у тебе все склалося благополучно, тоді б ти вигукував, що радянська сім'я зміцнюється, що вона набуває нових якостей, що вона одухотворена високими ідеалами і благородною метою,— все, як ти чув колись на університетських лекціях з цивільного права. "Склалося — не склалося", "вдало — невдало" — все це, на жаль, категорії випадковості, а не закономірності. Світ, який ми створюємо загрожує нашій сім'ї і нам самим, тим часом усі кинулися на захист природи, природу захищають уже й прокурори, а розлучення суд тільки механічно реєструє, так ніби це філія загсу.
Однак родинні справи слідчого Твердохліба людство не цікавили. Від нього ждали запалу, поривань, і він мав щосили демонструвати їх, попри всі свої душевні незлагоди. В пошуках істини доводиться висловлювати незгоду навіть з самим собою. Невидиме роздвоєння душі, яке не карається законами суспільства, а мовчазно заохочується. Менше приноситься в жертву більшому. А що менше, що більше? Од відповіді залежить встановлення тієї часом невидимої грані, що розділяє добро і зло. І людська порядність, і вартісність так само залежить од уміння й готовності розрізняти добро і зло, і не тільки для себе (бо це вміють усі), а й для інших, що дається небагатьом. Твердохлібові завжди хотілося бути серед цих небагатьох. Він мав терпіння, запопадливість, мужність, і цього було досить для справи. Витрачав усі свої сили, виснажувався, як на галерах, для себе нічого не зоставалося. Що ж, а як інакше має жити справжня людина?
Твердохліб довго й обережно знайомився з матеріалами по "Імпульсу", переданими йому прокурором. Просив своїх помічників доповнити те, що видавалося недостатнім, уточнити деталі, підготувати потрібні довідки. В об'єднання вони мали прибути у всеозброєнні знань, інакше їх там просто затюкають. Мовляв, я генеральний директор, а ти нуль. Я диктатор виробництва, а ти ніщо. Я вибудовую базу, а ти заважаєш, руйнуєш, нищиш. Я созидатель, а ти засідатель.
Тяжка відповідальність — ставити запитання людям, її нестримний тягар з особливою гостротою відчував Твердохліб, їдучи на "Імпульс", де вже домовився про зустріч з генеральним директором Куземою. Уже в дорозі виявив, що свої папери везе в дорогій шкіряній течці, подарованій йому колись тестем, і пошкодував про свою необачність. Ще подумають, ніби він не серйозний чоловік, не слуга закону, а пустий ферт.