Пес почекав з годину, поки висохнуть усі фарби, потім плигнув у воду і проплив під водою колами разів зо тридцять. Таким чином він хотів вимити з шерсті на голові рештки фарби. Коли пес виліз зі ставка і обтрусився від крапель води, він був зовсім не схожий на себе. Відтепер пес був незвичайно строкатий. Він роздивлявся на своє відображення у воді й казав сам до себе: "Тепер тебе впізнає тільки твій найкращий друг!" Але щоб і той його не впізнав, надягнув на себе комбінезона, запхнув під замок-блискавку пухову подушку, ніби мав товстого живота, начепив окуляри зі скельцями із звичайного скла і взяв під пахву скриньку з інструментом. "Спотворений до невпізнання",— промурмотів він і подався назад до містечка.
Був полудень, коли пес прийшов до містечка. "У робітників зараз обідня перерва,— мовив сам до себе — Це те, що треба для моєї справи!" Пес тюпав вуличками і все вдивлявся у вікна кав'ярень, за якими сиділи робітники. Його цікавили їхні головні убори. В одному пивбарі він побачив на вішалці саме те, що йому потрібне,— червоного робочого кашкета, на якому було написано: "Служба ремонту".
Пес зайшов до бару, замовив пива, а коли виходив, зняв із вішалки кашкета з написом: "Служба ремонту". Він надів його і рушив на пошуки житла для себе. Поселятися в готелі він не хотів: висока плата, а йому, відчував він, доведеться тут надовго залишитись. Адже пес вирішив порятувати свого друга ведмедя з біди. А в тому, що ведмідь — рано чи пізно — опиниться в біді, пес був певен.
Житло пес знайшов на околиці містечка. Він винайняв кімнату з кухнею. Кімната була огидна, а в кухні пахло сардинами в олії. Проте псові потрібна була квартира лише для того, щоб спати. Адже він мусив пильнувати ведмедя. Три дні згаяв пес, поки з'ясував, де мешкав ведмідь. Той винаймав крихітний будиночок біля ринкового майдану. На сінешніх дверях була табличка:
ДИПЛОМОВАНА ВЧИТЕЛЬКА ВЕДМЕДИЦЯ ДАЄ УРОКИ З УСІХ ПРЕДМЕТІВ (Ігри а також спорт)
Перед будиночком ведмедя стояла телефонна будка. Пес узяв шматок картону й написав:
АПАРАТ ПОЛАМАНИЙ
СЛУЖБА РЕМОНТУ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАС
Пес приклеїв картон на дверях будки і зайняв її для стеження. Він удавав, що лагодить телефонний апарат. Він його розбирав і складав. І так разів із сто. При цьому він стежив за будиночком ведмедя. Це йому давалося легко, оскільки там на вікнах не було гардин.
До ведмедя-репетитора не прийшов жоден учень. Ведмідь залишав будиночок усього двічі. Раз уранці, коли ішов скуповуватися. І раз по обіді, тоді його не було годин зо дві, повернувся він з великим пакунком політичних плакатів і брошур під пахвою.
Наступного дня все повторилось. Ведмідь скуповувався, до нього діє приходив жоден учень, потім ведмідь на кілька годин зник і повернувся з пакунком партійних матеріалів. Тільки цього разу вони належали іншій партії. Третій день не був результативнішим. Скуповування, жодного учня, рекламні партійні матеріали. Тільки партія, якій належала ця продукція, була знову інша.
На четвертий день пес почав сердитись. У будинку навпроти ведмежого будиночка навстіж відчинилося вікно. Смугаста коза замека-ла з нього:
— Уже цілих три дні ви все лагодите. А нам оплачуй це своїми податками!
Пес відчув певний ризик. Він знову склав апарат, зняв картонку з дверей і гукнув до кози:
— Пошкодження було значне, але тепер він працюватиме як новий!
Сварлива коза пригрозила, що поскаржиться директорові Служби ремонту, й хряпнула вікном.
"Трюк з телефонним апаратом треба припиняти",— зітхнув пес. Він зсунув кашкета з лоба, почухав між вухами й запитав себе, що ще можна полагодити. А оскільки він, міркуючи, дивився вгору і на очі йому потрапив димар ведмежого будиночка, то він сказав сам до себе: "Можна перекласти димаря, потрусити сажу, це також буде ремонт!".
У пса закалатало серце, коли він увійшов до ведмежого будиночка. "Зараз,— думав він,— я побачу, чого варте моє маскування!"
За вхідними дверима були сіни. Круті сходи вели на горище. І мали ці сінці двоє дверей. Одні були зачинені, другі — відчинені. І ці другі двері вели до кімнати, за якою стежив пес з телефонної будки. Ведмідь сидів за столом і читав партійну брошуру. Вся підлога навколо стола була встелена партійним товаром.
— Служба ремонту! — гукнув зміненим голосом пес— Я мушу продути ваш димар.
— Продувайте! — вигукнув ведмідь. Він навіть голови не звів від свого чтива.
— Я мушу вилізти на дах! — гукнув зміненим голосом пес.
— Вилазьте! — вигукнув ведмідь, читаючи далі.
Пес сів на першу сходинку сходів і стукнув дванадцять разів по дереву, оскільки сходи мали дванадцять сходинок і ведмідь мав повірити, що він піднявся сходами.
Пес довго сидів на найнижчій сходинці. З того нічого не вийшло. Ведмідь проводив свій час за політичною освітою. Пес уже зібрався піти геть, як ведмідь заговорив:
— Доброго дня, мила пані! З вами розмовляє ведмедиця, яка позавчора заходила до вашої партії — І далі: — Я все перевірила. Ваша партія найприхильніша до жінок.— Потім на якусь хвилю запала тиша, і наостанок ведмідь сказав: — О'кей! Завтра о дев'ятій я заберу свій партійний квиток.
Більше ні про що пес не хотів знати. Він постукав дванадцять разів по дереву сходів, але так, ніби він спустився додолу, пішов до вхідних дверей і гукнув ведмедеві, що розмовляв по телефону: "Полагоджено".
0 пів на дев'яту наступного ранку пес став на чати на розі ведмежого будиночка. Перед очима він тримав газету і вдавав, що читає. У газеті він зробив дві дірки, крізь які стежив за ведмежим будиночком.
Ведмідь вийшов з будиночка за десять дев'ята. На ньому були нова сукня і новий заквітчаний капелюшок. Він побіг вулицею вниз. Пес із газетою перед очима подався слідком за ним.
"Чи ж я думав про таке",— промурмотів пес, коли ведмідь зайшов до будинку, над яким майорів рожево-жовтий у дрібну клітинку прапор. Він зітхнув, устромив газету в кишеню комбінезона й пішов до найближчої кав'ярні поснідати. "Тепер можна тільки чекати",— мовив пес сам до себе.
Оскільки бездіяльне чекання впливало на пса гнітюче, цей час він зужив з користю. У кашкеті з написом "Служба ремонту" він ходив містечком, шукаючи все, що поламано чи пошкоджено. Одного разу він ущільнив гідрант, з якого капала вода, другого — почистив каналізаційну решітку, а іншого разу старанно підмів ринковий майдан. Полагодив і три справді несправні гучномовці, відполірував латунну оправу церковної брами та позривав зів'яле листя на кущах, які росли в кам'яних діжах на ринковому майдані. Якщо він не знаходив жодної громадсько корисної роботи, то просто дзвонив у двері й пояснював: "Служба ремонту, обслуговує громадян. Чи є якісь пошкодження? Усуваємо безкоштовно".