Пес іде в світ

Сторінка 28 з 28

Крістіне Нестлінгер

— Знаю,— відповів ведмідь і втер з очей дві найостанніші сльозини.

Пес мчав додому, на батьківщину, насвистуючи свої дев'ять улюблених пісень.

Щойно виринув церковний шпиль у його рідному селі за пагорбом, він перестав свистати.

— Перше, що я зроблю, то це пофарбую огорожу й почеплю нові гардини,— мовив він.

— А я скопаю грядки,— сказав ведмідь — Чи в нас нема грядок?

— Взагалі в нас є усе, що нам треба,— відповів пес І додав: — Багато втрачаєш, коли не йдеш у широкий світ. Та не менше втрачаєш і тоді, коли покидаєш рідний край.