Мотив активності добра знаходить своє послідовне втілення в образі Маріни. Як і Перікл, героїня зазнає численних злигоднів. Проте, навіть потрапивши а дім розпусти, Маріна зберігає свою чистоту. Мало того, їй вдається відвернути від пороку завсідників цього закладу. Добро тільки тоді залишається добром, коли воно активне. Перікл підкоряється волі обставин. Маріна, успадкувавши активність юних героїнь попередніх творів Шекспіра, сама створює обставини. Не випадково, що саме вона повертає Перікла до життя у фіналі п'єси.
"Перікл" став першим кроком Шекспіра до освоєння жанру трагікомедії. Театральна структура, що почала складатись у цій п'єсі, дістає подальший розвиток у "Цимбеліні", "Зимовій казці", "Бурі".
П'єса мала особливу популярність серед глядачів часів Шекспіра, про що свідчить, наприклад, велике число її перевидань (більше, ніж у "Макбета> і "Отелло"). Інтерес до "Перікла" зберігається і пізніше. Коли 1660 р. після реставрації монархії відновилася діяльність театрів, першою шекспірівською п'єсо", поставленою на сцені, став "Перікл". У XX ст. п'єса виконувалась, наприклад, під час шекспірівських сезонів у театрі Олд-Вік і на стретфордських фестивалях. Інтерес до "Перікла" виявляв І. Франко. В одній із своїх статей, згадуючи п'єсу, він пише, що Шекспір оживив у ній старовинний сюжет "цілим рядим дивних і прекрасно індивідуалізованих постатей".
Російською мовою "Перікла" перекладали М. Кетчер, А. Соколовський, П. Каншин, П. Козлов та ін. Українською мовою п'єсу перекладено вперше.
ПРИМІТКИ ДО "ПЕРІКЛА, ЦАРЯ ТІРСЬКОГО"
С. 89. Джон Гауер (бл. 1330-1408)-англійський поет родом з Кента, сучасник Чосера. Автор збірки віршованих оповідей "Визнання закоханого" ("Confessio Amantis"), в якій наведено й розповідь про пригоди Перікла. Початок першого монологу Гауера побудовано за принципом епічного зачину стародавнього оповідача.
С. 90. Антіохія — місто в Південній Туреччині, розташоване на річці Оронт. Засноване в 300 р. до н. є. Селевком Нікатором, полководцем Александра Великого. Важливий економічний і культурний центр на Стародавньому Сході. З XVI ст.— Антакія.
С. 91. Tip — фінікійське місто, відоме виробництвом пурпуру, важливий торговий центр. Територія сучасного Лівану. Луціна (Люціна) — давньоримська богиня, покровителька шлюбу. Найчастіше Луціну ототожнювали з Юноною. На її честь 1 березня святкували жіноче свято — матроналії. Часом шанували як самостійне божество або ототожнювали також з Діаною. Грації — в античній міфології богині краси та жіночої принадності. Переносно: красуні. С. 92. Перед тобою — красна Гесперіда Із золотим плодом, та небезпечним...— Гесперіди (гр. міф.) — дочки титана Атланта і німфи Гесперіди. Далеко на Заході, в чарівному саду Гесперід, росла яблуня, яка родила золоті плоди. Сад охороняв вогнедишний дракон Ладон. Викрадання золотих яблук із саду Гесперід — одинадцятий подвиг Геракла.
С. 93. "Хоч не гадюка, не змія, Та плоттю матері годуюсь я".— За часів Шекспіра вважали, що коли гадюка народжується, вона прогризає тіло своєї матері. Це помилкове твердження зустрічається ще в творах античних уче-ннх, наприклад, Геродота. Якби твоїх, чарівна скрипко, струн Законно хтось торкнувся, то боги Заслухались би музики тієї.— Типове для Шекспіра порівняння внутрішньої довершеності людини з музикальною гармонією, порушення якої призводить до порушення ладу.
С. 99. Парки (Мойри) — в античній міфології богині людської долі. Парок зображували у вигляді старезних жінок, що прядуть нитку людського жїчтя. Tape — сучасне місто Тарсус в Південній Туреччині. Раніш входило до складу держави хеттів (II тис. до н. є.), з VII ст. до н. є.— до складу Ассірії. Під час археологічних розкопок у Тарсусі було знайдено могили еллінських та римських часів. ...тямущим чоловіком був той, хто на питання, чого він хотів би від владаря, відповів: "Не знати жодної з його таємниць".— Цей анекдот неодноразово наводить Плутарх у своїх творах, особливо докладно — в "Життєписі Деметрія". Шекспір запозичив сюжет, певно, із збірки новел Барнебі Річа "Проїдання з військовим ремеслом", де схожу відповідь дає цареві Лізімаху поет Філіппід.
С. 102. Приязний вид — то найчастіш личина! — У ранніх комедіях Шекспіра неодноразово стверджується єдність зовнішньої і внутрішньої довершеності людини, що є типовим для ренесансної етики. В пізніх творах драматург все частіше відкидає це твердження як помилкове.
С. 103. ...троянський кінь, ущерть набитий Вояцтвом кровожерним та гвалтовним? — Епізод з троянського циклу міфів. На десятому році облоги Трої греки збудували величезного дерев'яного коня, в якому сховалось чимало грецьких воїнів, а самі нібито відпливли додому. Віючі з черева коня вийшли воїни, які відчинили грекам ворота Трої. Переносно: дар ворогу з метою його знищення, обманні дії.
С. 105. Пентаполіс.— У "Періклі" Пентаполіс — це місто, тоді як насправді таке наймення мало об'єднання п'яти міст (Кірена, Аполлонія, Птолс-маїда, Арсіноя та Вереніка), розташованих у Кіренаїці, історичній області в Лівії.
С. 106. Я щоразу, як бачу дельфіна, так і думаю, що мене в море змиє.— За давніми уявленнями, дельфіни провіщають початок шторму на морі. Якщо вони починають стрибати навколо корабля, вважали моряки, скоро розпочнеться буря.
С. 112-113. Клянуся Зевсом... Клянуся Герою...— Співзвучність елятв Перікла і Таїси іменами божественного подружжя передає їх взаємне кохання та провіщає майбутній шлюб героїв.
С. 117. Цінтія (латин.; гр.-Кінфія) — одне з імен богині місяця Діани (Артеміди), яку вважали захисницею цнотливості. Убір Діанин — тут цнотливість.
С. 121. Ось їх уже Нептун гойдає На хвилях легко.— Тобто корабель уже відплив. Нептун (Посейдон) — в античній міфології бог моря.
С. 126. Ефес — давньогрецьке місто па південному сході острова Сіцілії,
С. 128. Повіки, що небесні самоцвіти, Утрачені Періклдм, прикривають, Вже розтулили золоту торопку...— Схожий поетичний образ зустрічаємо в "Аркадії" (1598) Ф. Сіднея. Використовує його Шекспір і в "Бурі". Ескулап — латинська форма імені бога-лікаря Асклепія, сипа Аполлоца і Коропідп, дочки флегійського царя Флегія. Асклепій не лише виліковував хворих, а й оживляв померлих.