Контрабандист. Це... це...
Шейх. Вирви і викинь!
Контрабандист. Але ж... Там написано... Це поставлено... Ці люди...
Шейх. Знищ!
Контрабандист (лякливо підходить до таблички, береться за неї, силкується). Але ж вона так міцно сидить...
Шейх. Потрощи її!
Контрабандист. Заради твоїх милостей, о повелителю! (Ламає табличку, жбурляє її далеко від себе).
Шейх (вдоволено). Отак... А тепер поламай свою пальму і підтягни сюди ложе. Бо то моє ложе, і тільки я маю право на нього...
Контрабандист (метушиться). Я миттю! (Ламає пальму, тягне за край килима). Але ж, повелителю, вони випорожнили все... Тепер ложе нагадує стару кобилу, в якій уже немає плоду. Вони вичистили звідси все багатство...
Шейх. Хай моє багатство впаде їм на голови! І хай згубить їх і їхніх поплічників. А ми ж милістю аллаха знов зберемо великий скарб...
Контрабандист. А вони знов прийдуть і знов відберуть або вкрадуть...
Шейх. І знов погинуть від мого багатства, і збудеться воля аллаха. Бо сказано в дев'ятій сурі корану: "І тим, хто збирає срібло й золото і не тратить їх на шляху господнім, возвісти про тяжке покарання".
Контрабандист. Але ж, повелителю! Чому досі ти тільки збирав багатство і не тратив його?
Шейх. А чи знаєш ти, темний чоловіче, про те, що Талха бен Убейдаллах, один із десяти праведників, яким пророк обіцяв рай, лишив по собі сто шкіряних міхів по три кентаря золота в кожнім? А курейшит ал-Цубейр бен ал-Аввам назбирав аж сто шістдесят таких мішків і за це пророк називав його своїм хаварі — апостолом — і теж обіцяв рай? Все треба збирати до слушного часу. А слушність години визначає сам аллах!
Контрабандист. Твоя мудрість, о повелителю, не знає меж. Чи дозволиш мені, многогрішному, наблизитися, щоб поцілувати слід твоєї ноги?
Шейх. Підійди, але не заблизько, щоб я не чув смороду, який від тебе лине.
Контрабандист (повзе до Шейха). Змилуйся наді мною!
Шейх. Стій! Сказав пророк: "Коли господь дарує чоловікові добробут, то він любить, щоб на ньому були видимі його сліди". Хто дозволив тобі привласнювати все те, що належить тільки мені, Шейхові?
Контрабандист. Але ж я позбувся всього. Я відрікся від усього!
Шейх. А це? (Показує на одяг Контрабандиста). Негайно скинь!
Контрабандист скидає із себе чорний смокінг, галстук, нейлонову сорочку, залишається в самій галабеї.
Контрабандист. Ти звалив мені камінь із серця, о повелителю! Дозволь я віддячу тобі тим самим?
Шейх. Що ж ти можеш зробити своїм куцим розумом?
Контрабандист. Я звільню тебе. (Підбігає до пальми, пробує вирвати гвіздка, яким прибита Шейхова галабея. Гвіздок не піддається). О демони! Я не можу вирвати цей гвіздок, забитий нечестивою жінкою. Може, відрізати край твоєї галабеї, повелителю?
Шейх. Ти хочеш оганьбити мене, порізавши мій одяг?
Контрабандист. Ну, тоді... тоді... може, зрубати пальму?
Шейх. І ти хочеш, щоб я тягав за собою пальму по пустині, як баран тягає жирний курдюк, поганцю!
Контрабандист (розгублено). Ну, може... може, тоді скинь цю галабею і...
Шейх. Ага, ти хочеш пустити мене по пустині голим, собако! (Замахується на Контрабандиста, той відскакує).
Контрабандист. Але ж я так хочу тобі чимось допомогти, о повелителю! Чим заслужити твою милість?
Шейх. Ти хочеш заслужити мою милість?
Контрабандист. Скажи, що маю зробити для цього?
Шейх. Після того, як запаскудив мою бороду!
Контрабандист. Змилуйся! (Повзає коло ніг у Шейха).
Шейх. І не вбив Мільйонера.
Контрабандист. Я хотів його вбити.
Шейх. А потім нахабно спробував зрівнятися зі мною, хоч
жоден із живих не сміє про це навіть подумати.
Контрабандист. Це найтяжча моя провина.
Шейх. І забрав моїх жон.
Контрабандист. Вони віддали їх мені, але я не взяв жодної з твоїх жон. Бо й що мав би з ними робити? Я звик блукати по пустині, і в мандрах моїх мені потрібні коні або верблюди. А жінка — не верблюд: на ній не поїдеш верхи і не повезеш поклажі. Нащо вона мені?
Шейх. Ти вкрав мій одеколон, собака.
Контрабандист. О-де-ко... А що це, повелителю?
Шейх. Посудина, в якій зібрано всі пахощі землі. Ти вкрав її!
Контрабандист (сідає, намагається думати). О повелителю, я починаю здогадуватися, про що ти мовив. Коли дозволиш...
Шейх. Миттю!
Контрабандист вибігає, тягне флакон з пульверизатором.
Контрабандист. Оце?
Шейх. Клянусь аллахом!
Контрабандист. Куди його?
Шейх. Побризкай мені бороду.
Контрабандист (безпорадно). Але як?
Шейх. Знайди спосіб, коли хочеш добитися моїх милостей!
Контрабандист (вовтузиться з пульверизатором, стріляє собі межи очі). Ой!..
Шейх (кричить). Не вибризкуй на свою смердючу пику! Бризкай сюди!
Контрабандист повертає пульверизатор на бороду Шейхові.
Контрабандист. Так?
Шейх. Так, отак, отак! Досить! Постав це отут.
Контрабандист. Слухаю, о повелителю!
Шейх. А тепер забирайся геть!
Контрабандист. Ти проганяєш мене, о повелителю?
Шейх. Набрид.
Контрабандист. Не проганяй мене, бо мені страшно.
Шейх (вдоволено). Ти боягузливий, як шакал. Геть з-перед моїх очей!
Контрабандист (пошепки). Мільйонер спровадив до твоєї пустині полковників.
Шейх. Я не боюся нікого.
Контрабандист. І ці полковники притягли з собою щось велике й блискуче...
Шейх. Вдень над пустинею сяє сонце, а вночі виблискує місяць, і ніщо не пересилить їх, бо безконечна милість аллаха!
Контрабандист. Мільйонер погрожує, що коли ми…
Шейх. Ти знов ставиш себе врівень зі мною, собако!
Контрабандист. Прости, повелителю!.. Він сказав, що полковники цією блискучою штукою знищать усе живуще й неживуще й саму пустиню, коли...
Шейх. Все в волі аллаха...
Контрабандист. Але ж Мільйонер — невірний! Він не зважає на волю твого аллаха!
Шейх. Га? Що? Не зважає?
Контрабандист. Так. Не зважає.
Шейх. Тоді що ж робити? Де мої слуги?
Контрабандист. А хіба не ти послав їх боротися проти Мільйонера?
Шейх. Чи я послав їх? Може... Так, так... Я сказав їм... Я послав їх...
Контрабандист. Але, якщо вони переможуть Мільйонера, то...
Шейх. То що?
Контрабандист. То чи повернуться вони до тебе?
Шейх. Чи повернуться? А так, чи повернуться вони? Мене прибито до цієї пальми... Я прикутий обов'язком... Я не можу зрушити з місця... На мені тягар... О-о-о! (Затуляє обличчя руками).