Тим часом Джуліан, який знав жіночу половину роду людського набагато краще, ніж капітан Блад, теж був зайнятий у ту ніч розгадуванням дивної загадки, над якою марно бився ватажок корсарів. Є підстави підозрівати, що зайнятися цим його світлість спонукало неусвідомлене почуття ревнощів. Поведінка міс Бішоп у час випробувань, через які їм випало пройти, змусила його нарешті визнати, що хоч дівчина й не має природженої грації, все ж вона може бути чарівною. Лорда Джуліана дуже цікавили колишні стосунки Арабелли з капітаном Бладом, і в його душу закрадався якийсь неспокій, що вперто підштовхував його тієї ночі якнайскоріше розібратися в цьому питанні.
Безбарвні, сонні очі його світлості, треба відзначити, могли помічати те, чого не бачили інші, а його розум не був позбавлений гостроти.
Лорд Уейд кляв себе за те, що досі не помічав дечого або принаймні не придивлявся до всього уважніше. Зараз він силкувався пов'язати бачене раніш із новішими спостереженнями останнього дня. Він, наприклад, помітив, що корабель капітана Блада носить ім'я міс Бішоп. Помітив він і незвичайні подробиці зустрічі капітана Блада з Арабел-лою, і ті зміни, що сталися в кожному з них після цієї зустрічі.
Леді була дуже нечемною з капітаном Бладом. Обійтися так з людиною, яка врятувала її, було досить таки нерозумно, а його світлість не вважав Арабеллу дурною. І все-таки, незважаючи на її грубість, незважаючи на те, що вона була племінницею заклятого ворога Блада, і до неї і до лорда Джуліана команда виявляла неабияку увагу. Жож-ному з них відвели окрему каюту, розмістили їхні речі, [183] влаштували служницю міс Бішоп. Як леді, так і лордові надавалося право вільного пересування по всьому кораблі; обідали вони за одним столом із шкіпером Піттом та лейтенантом Волверстоном, які ставилися до них аж надто чемно. І разом з тим було ясно, що сам Блад навмисне уникає зустрічі з ними.
Лорд Джуліан, не припиняючи спостережень, дбайливо зводив докупи все помічене досі. Не зробивши остаточного висновку, вія вирішив за обідом добути додаткові відомості від самої міс Бішоп. Для цього слід було почекати, поки підуть Пітт і Волверстон. Лордові не довелося довго чекати додаткових відомостей. Ледве Пітт підвівся з-за столу, щоб іти слідом за Волверстоном, як міс Бішоп затримала його запитанням:
— Містер Пітт,— звернулась вона до нього,— чи не були ви часом серед тих, хто втік з Барбадоса разом з капітаном Бладом?
— Так, міс. Я теж був одним із невільників вашого дядька.
— А потім ви весь час плавали з капітаном Бладом?
— Я його незмінний штурман, міс!
Дівчина кивнула головою. Вона говорила дуже стримано, проте його світлість помітив незвичайну блідість її обличчя, хоча, враховуючи все те, що їй довелося недавно пережити, в цьому й не було нічого дивного.
— А чи плавали ви коли-небудь з французом на ім'я Каузак?
— Каузак? — Пітт не стримався й засміявся, бо це ім'я збудило в нього смішні спогади.— Та-ак. Він був з нами в Маракаїбо.
— А ви знали ще одного француза, якого звали Ле-васер? — допитувалась дівчина, і лорда вразило, що вона запам'ятала їх імена.
— Аякже. Каузак був лейтенантом на кораблі Лева-сера, поки той не помер.
— Поки хто не помер?
— Левасер, звісно. Його вбито два роки тому на одному з Віргінських островів.
Запала коротенька пауза. Потім міс Бішоп заговорила ще спокійніше:
— Хто ж його вбив?
Пітт охоче відповідав, бо не бачив причини замовчувати що-небудь, але такий ретельний допит почав його інтригувати.
— Його вбив капітан Блад. [184]
— Завіщо?
Пітт завагався. Історія з Левасером була не для дівочого слуху.
— Вони посварилися,— коротко відповів він.
— І ця суперечка виникла через жінку? — невблаганно витягала з хлопця відомості Арабелла.
— Можна сказати, що так...
— А як звали цю жінку?
Пітт здивовано звів брови, але все ж таки відповів:
— Міс д'Ожерон, дочка губернатора Тортуги. Вона втекла —з цим пройдисвітом Левасером, а>.. а Пітер вирвав її з його брудних лап. Це був страшенний мерзотник, міс, і він дістав від Блада по заслузі.
— Розумію. І... і все ж капітан Блад не одружився з дівчиною?
— Поки що ні,— усміхнувся Пітт. Він добре знав усю безпідставність тортузьких пліток, у яких мадмуазель д'Ожерон називали майбутньою дружиною капітана Блада.
Міс Бішоп мовчки кивнула головою, і Джеремі Пітт, зрадівши, що допит скінчено, повернувся, щоб іти. Однак, затримавшись на хвилинку в дверях, він не стерпів і поділився новиною
— Може, вам приємно буде дізнатися, що капітан Блад заради вас змінив курс корабля. Він має намір висадити обох вас на Ямайці, і якнайближче до Порт-Ройяла. Ми вже повернули і, якщо вітер не зміниться, ви незабаром будете дома.
— Дуже вдячні капітанові,— процідив його світлість, помітивши, що Арабелла не дуже поспішає з відповіддю. Вона сиділа, нахмурившись, і дивилася кудись перед собою.
— Так... вам легко говорити,— озвався Пітт.— Капітан іде на риск. Не кожен зважився б рискувати на його місці, але його вже не переробиш.
Пітт вийшов, лишивши лорда Джуліана з його власними роздумами, і його світлість ще з більшою тривогою почав вивчати своїми безбарвними, сонними очима зосереджене обличчя Арабелли. Нараз міс Бішоп перевела погляд на нього і промовила:
— Ваш Каузак, мабуть, правду казав.
— Я помітив, що ви перевіряли це,— сказав лорд Джуліан.— І не доберу, навіщо воно вам.
Не дочекавшись відповіді, він знову почав мовчки стежити за нею, перебираючи пальцями кучері золотистого парика, що обрамляв його обличчя. [185]
А міс Бішоп, похмура й замислена, сиділа коло стола і, здавалося, уважно розглядала чудове іспанське мереживо, яким була обшита скатертина. Нарешті лорд Джуліан порушив тишу.
— Цей чоловік просто дивує мене,— почав він тихим, кволим голосом, який, мабуть, ніколи не мінявся в тоні.— Змінити курс заради нас?! Просто загадка! Який риск — увійти у води Ямайки, і знову-таки заради нас. Ні, цей чоловік надзвичайно дивує мене!
Арабелла звела свої задумані очі на лорда. Увесь її вигляд свідчив, що вона чимсь заклопотана. Потім, як йому здалося, губи її якось дивно, майже зневажливо скривилися, і ніжними пальчиками вона почала вистукувати по столу.