Він міг би сказати ще більше, але зупинився, помітивши, що двері каюти відчиняються. На порозі стояв капітан Блад. Він тільки що владнав справу з прихильниками Левасера і прийшов сюди. Д'Ожерон не вважав за потрібне притишувати свій голос, і капітан чув останні два речення француза. Тому-то його зовсім не здивувало, коли дівчина, побачивши свого нового повелителя, схопилася і злякано відступила назад.
Знявши свого капелюха з пером, Блад підійшов до стола.
— Мадмуазель, прошу вас, заспокойтесь,— звернувся він каліченою французькою мовою.— На борту цього судна до вас поставляться з усією належною вам пошаною. Як тільки ми будемо готові вийти в море, ми візьмемо курс на Тортугу, щоб відвезти вас до вашого батька. І забудьте, прошу, що я платив піратам і цим ніби купив вас, як висловився тут ваш брат. Щоб відвести небезпеку, я змушений був підкупити банду негідників, спонукаючи їх вийти з покори тому мерзотникові, що захопив вас. Цим самим я врятував вас від загибелі. Якщо хочете, то можете вважати сплачений мною викуп дружньою позичкою, яку ви повернете при першій-ліпшій нагоді.
Дівчина, сама собі не вірячи, зачудовано дивилася на нього, а її брат навіть підвівся від подиву.
— Мосьє, ви говорите це серйозно?
— Цілком. Тепер таке не часто трапляється. Я — пірат, але я не можу робити так, як Левасер, якому слід було б лишитися в Європі і красти гаманці з кишень. У мене є своє поняття честі... або, вірніше, є залишки колишньої честі, [135] які нагадують мені про кращі дні.— І вже більш діловим тоном Блад додав: — За годину у нас обід, і я сподіваюся, що ви зробите мені честь і пообідаєте зі мною разом. Тим часом Бенджамен подбає про ваш гардероб.
Вклонившись, Блад повернувся, щоб вийти, але мад-муазель д'Ожерон голосно покликала його:
— Мосьє!
Блад обернувся. Поволі наближаючись до нього, все ще з острахом і здивуванням у погляді, дівчина промовила:
— О, ви благородна людина!
— На мою думку, це занадто висока для мене оцінка, мадмуазель! — сказав корсар.
— Ні, ні! Ви справді благородний. І я повинна розповісти вам усе. Ви маєте на це право...
— Мадлен! — вигукнув юнак, намагаючись стримати сестру.
Але її не можна було стримати — серце дівчини було надто переповнене вдячністю.
— Мосьє, я дуже й дуже винна в тому, що сталося. Той чоловік... Той Левасер...
Блад глянув на неї з виразом подиву і докору:
— Боже мій! Хіба то чоловік? То звір!..
І дівчина раптом упала на коліна, схопила руку Блада і, перш ніж він встиг опам'ятатися, поцілувала її.
— Що ви робите? — вигукнув Блад.
— Хочу спокутувати свою провину. В думці я образила вас, вважаючи, що ви такий самий, як Левасер, а ваш поєдинок з ним — це бійка шакалів. На колінах, мосьє, я благаю вас пробачити мені!
Капітан Блад знову подивився на неї, і на його смаглявому обличчі майнула посмішка, засвітивши яскравим вогником його напрочуд блакитні очі.
— Не треба, дитино,— промовив він лагідно.— Ви й не могли б думати про мене інакше. Бо ж у вас є здоровий глузд, і мислите ви цілком логічно.
Допомагаючи дівчині підвестися, Блад намагався переконати себе, що, визволивши молодих людей з неволі, він, зрештою, зробив досить непоганий вчинок, але тут таки зітхнув. Та сумнівна слава про нього, що так швидко розійшлася по Карібському морю, либонь, дійшла вже й до Арабелли Бішоп. Він був певен, що вона ставиться До нього з презирством, вважаючи, що він такий самий негідник, як і всі пірати. Тому-то він утішав себе надією, що якийсь відгомін про його сьогоднішній вчинок дійде і до [136] неї і хоч трохи зменшить її презирство. Він, звичайно, приховав від мадмуазель д'Ожерон справжню причину її порятунку, хоч рискував своїм життям, тішачи себе думкою, що Арабелла Бішоп лишилася б задоволена ним, якби була свідком усіх цих подій.
Розділ XVI
ПАСТКА
Врятування мадмуазель д'Ожерон, як і слід було чекати, поліпшило й без того сердечні взаємини між капітаном Бладом і губернатором Тортуги. Капітан став бажаним гостем у красивому кам'яному будинку з зеленими жалюзі, збудованому д'Ожероном у великому, розкішному саду на схід від Кайони. Губернатор добре розумів, що його борг капітанові не обмежується тими двадцятьма тисячами песо, які Блад заплатив як викуп за дівчину. Хитрому й практичному ділкові часом не бракувало благородства та почуття вдячності, і він це доводив на кожному кроці в різний спосіб. Завдяки його могутній підтримці репутація Блада серед корсарів досягла незабаром свого зеніту.
Так що, коли дійшло до спорядження флоту для експедиції проти Маракаїбо, яку колись запропонував був Левасер, то Блад не відчував нестачі ні в кораблях, ні в людях. Він набрав п'ятсот авантюристів, а міг би навербувати і п'ять тисяч, якби захотів. Так само легко Блад міг би подвоїти і могутність свого флоту, але він сам вирішив обмежитися трьома кораблями: "Арабеллою", "Ла Фудр" з командою сто двадцять французів під начальством Каузака та "Сант-Яго", заново спорядженим і перейменованим тепер в "Елізабет". Це перейменування зробили на честь англійської королеви, за час правління якої англійські моряки приборкали Іспанію так, як це сподівався зробити зараз Блад. Капітаном "Елізабет" Блад призначив Хагторпа, оскільки той служив колись у військово-морському флоті, і це призначення було схвалене всіма членами піратського братства.
Через кілька місяців після врятування мадмуазель д'Ожерон — у серпні 16&7 року-.цей невеликий флот, зазнавши деяких незначних пригод, на яких не варто зупинятися, ввійшов у велике Маракаїбське озеро і вчинив напад на багате місто Мейну — Маракаїбо.
Події розгорнулися не зовсім так, як сподівався Блад, і військо його опинилося в досить небезпечному становищі. [137] Складність ситуації найкраще можна пояснити словами Каузака — їх акуратно записав Пітт,— вжитими під час сварки, що розгорілася на східцях церкви Нуестра Сеньйора дель Кармен, яку Блад безцеремонно пристосував під кордегардію(1). Раніше вже згадувалося, що Блад був католиком лише тоді, коли це йому було вигідно.
(1) Кордегардія — приміщення для військового караула, а також для тримання заарештованих під вартою.