Блад повернувся і підійшов до дона Дієго:
— Дуже шкодую, що я змушений залишити вас у такій незручній позі, але...— на секунду він замовк і насупився, пильно розглядаючи полоненого, потім після ледве вловимої паузи знову заговорив: — Думаю, що вам не слід боятися чогось більшого, ніж ця незручність, і повірте мені, що я скорочу неприємності, наскільки зможу. [103]
Дон Дієго не відповідав.
Пітер Блад зачекав якусь мить, уважно розглядаючи його, потім вклонився і вийшов.
Розділ XII
ДОН ПЕДРО САНГРЕ(1)
(1) Сангре (ісп.) — кров. Те ж саме, що по-англійському значить Блад.
Обмінявшись традиційними вітальними сигналами, "Сінко Льягас" і "Енкарнасйон" лягли в дрейф за чверть милі один від одного. Легенько погойдуючись на хвилях, шлюпка з шістьма веслярами-іспанцями перетинала щедро залиту сонцем смугу води між цими двома кораблями. Капітан Блад та дон Естебан д'Еспіиоса влаштувалися на кормі, на дні шлюпки стояли два сундуки з грішми. Золото в усі часи розцінювалося як найкращий вияв доброї волі, а Блад твердо поклав собі за принцип — в усьому завойовувати прихильність. Правда, його товариші вважали, що він перебрав через край, узявши аж п'ятдесят тисяч песо, але капітан домігся свого. Крім того, Блад захопив із собою адресований одному іспанському гранду великий пакунок з численними печатками та гербом Еспіноси — ще один речовий доказ, наспіх сфабрикований у каюті "Сінко Льягас". Уже дорогою Блад закінчував інструктувати свого молодого супутника.
Дон Естебан висловив болісне припущення:
— А якщо вас викриють?
— Це накликало б нещастя... на всіх. Я радив твоєму батькові молитися за наш успіх, а від тебе, юначе, сподіваюся практичної допомоги,— відповів Блад.
— Я зроблю все, що зможу. Бог свідок, що зроблю! — палко запевнив хлопець.
Блад стримано кивнув головою, і обоє вони не сказали більше ні слова, аж поки шлюпка не торкнулася обшивки велетенського корабля. У супроводі капітана Блада дон Естебан піднявся по трапу. На шкафуті їх зустрічав сам адмірал — красивий, самовдоволений чоловік, ставний і гордовитий, дуже схожий на дона Дієго, але трохи старший і сивіший. Поряд із ним стояло чотири офіцери і монах у чорно-білій сутані домініканського ордену.
Дон Мігель радо пригорнув свого небожа, нерішучість і розгубленість якого він вважав за вияв приємної [104] схвильованості, і повернувся, щоб привітати супутника дона Естебана.
Пітер Блад галантно вклонився. Він був абсолютно спокійний, принаймні зовні.
— Я — дон Педро Сангре,— відрекомендувався він, переклавши буквально своє прізвище — безталанний кабальєро з Леона, нещодавно вирваний із неволі доблесним батьком дона Естебана.— І в кількох словах він змалював вигадані обставини, як його було захоплено в полон тими проклятими єретиками, що володіють островом Барбадосом, і як звільнено.
— Benedicticamus Domino (1),— сказав монах, вислухавши розповідь.
— Ex hoc nunc usgue in seculum,(2) — опустивши очі, відповів Блад, згадавши, що він католик.
(1) Подякуємо Господові (лат.)
(2) — Нині і прісно і во віки віків (лат.)
Адмірал та супроводжуючі його офіцери співчутливо вислухали Блада і сердечно привітали його. Після цього дійшла черга і до страшного запитання:
— А де ж мій брат? Чому він сам не прибув привітати мене?
На це відповів молодий Еспіноса:
— Батькові дуже прикро, що йому довелося відмовитися від честі та втіхи бачити вас. На жаль, дядечку, він трохи нездужає. О, нічого серйозного! Тільки й того, що він змушений залишатися в каюті. Невелика лихоманка — результат легкого поранення під час недавнього нападу на Барбадос, коли було щасливо визволено й цього кабальєро.
— Зажди, племіннику, зажди,— з удаваною суворістю запротестував дон Мігель.— Адже мені не належить знати про такі речі. Я маю честь представляти в тутешніх морях його католицьку величність короля Іспанії, а він перебуває в мирі з королем Англії. Ти вже й так наговорив мені зайвого. Я постараюсь забути це, про що попрошу і вас, панове,— додав він, звертаючись до офіцерів. При цьому дон Мігель підморгнув капітанові Бладу, в очах якого спалахнув веселий вогник.— Що ж, якщо дон Дієго не може прибути до мене, то я сам поїду до нього.
Де й подівся веселий вогник в очах капітана Блада. А дон Естебан так зблід, що його обличчя стало схоже на білу маску. Проте Блад скоро опанував себе і заговорив [105] тихим конфіденціальним тоном, у якому чудово поєднувалися шанобливість, зворушеність і глузування:
— З вашого дозволу, дон Мігель, насмілюсь зауважити, що саме цього вам не треба робити. Вам не слід зустрічатися з доном Дієго, поки не загояться його рани. Таке його бажання і така справжня причина його відсутності на борту цього корабля. Правду кажучи, його рани не такі вже й серйозні, щоб заважати йому приїхати. Дон Дієго вважає, що він поставив би вас у дуже незручне становище, якби особисто доповів вам про те, що сталося. Як ви зволили сказати, ваше превосходительство, між його католицькою величністю та королем Англії зараз мир, а ваш брат дон Дієго...— Блад зупинився на мить.— Думаю, що мені немає потреби говорити вам про це. Те, що ви почули від нас про якийсь напад, це всього-на-всього чутка... Ваше превосходительство розуміє це?
Його превосходительство насупився.
— Розумію... але не все,— сказав він замислено.
На якусь мить капітан Блад розгубився. Невже його персона викликає якийсь сумнів у цього іспанця? Адже і одяг і мова його бездоганно іспанські, та й хіба не стоїть поряд нього дон Естебан, ладен підтвердити кожне його слово? І перш ніж адмірал встиг вимовити хоч слово, він знову заговорив:
— У шлюпці внизу стоять дві скрині з п'ятдесятьма тисячами песо, що призначаються для вашого пре-восходительства.
Його превосходительство на радощах аж підскочив; раптове збудження охопило і його офіцерів.
— Це викуп, сплачений дону Дієго губернатором...
— Ні слова більше, ради бога! — стурбовано вигукнув адмірал.— Мій брат хоче, щоб я перевіз ці гроші для нього в Іспанію? Гаразд, це сімейна справа, і стосується вона лише мого брата й мене. Що ж, це можна буде зробити. Але я не повинен знати... Гм! — Він затнувся і вирішив за краще запросити гостей до столу: — Панове, поки підніматимуть на борт ці скрині, прошу до мене в каюту на склянку малаги.