II КАРТИНА
Вечір. Декорація 1-ї дії. На колоді під колибою сидить Івані грає на
флоярі '. Далі співає:
Діброво зелена,
В три ряди саджена...
Ой ду-ду, дуду, ду-ду і т. д.
Потім грає знову мелодію тієї самої пісні. Із-за кущів виглядає
Марійка, всміхається і починає обережно збоку підкрадатись до
Івана. За хвилину підбігає й лякає парубка.
Марійка
Агов! Злякавсь? Не ждав мене?
А я здаля тебе пізнала,
Коли, як срібло чарівне,
Твоя флояра заспівала.
Чого ж... неначе ти... смутний?
Не звик до гір? Ти звик до хати!
Та тут самому страшно й спати:
Опришки, кажуть, люд страшний!
Іван
Які опришки?! Це колись
В гірських лісах жили опришки,
Ще, може, десь і є їх лишки,
А тут вони перевелись.
Марійка
А я для тебе принесла
Сорочку, глечик, солонину.
(Виймає з тобівки й передає).
Ну, відпочину тут хвилину,
Але завидна щоб дійшла.
Іван
Сідай, спочинь, та не барись!
Бо сонце, бачиш, вже сідає.
На полонині все буває...
Чорти тут, кажуть, завелись.
Марійка
То ти, дивись, хоч проведи!..
Іван
Чого там? Дійдеш і сама ти.
Марійка
Чи, може, тут... заночувати!
Іван
Чорти приходять і сюди!
...Учора був тут Лісовик.
Старий... Сучки по цілім тілі...
Від моху весь позеленілий,
Ну я, звичайно, в галас-крик!..
А він всміхнувсь... по голові
Провів шкарублою рукою.
Із тикви напоїв водою
І сів спочити на траві.
І поточились балачки
Про вівці, кози, про маржину...
Він береже всю полонину!
Нехай пасе і овечки.
Марійка
Ой лишенько! Та коли б я
Лісовика оце зустріла,—
Та з переляку б я зомліла!
Та я б... Ой матінко моя!
Іван
Мавки живуть тут... Я мавок
Ну, ось і стільки не боюся!..
Вони сміються, й я сміюся,
І плетемо гуртом вінок.
Марійка
Мавки — відьми. Мавок ти бійсь!
Мавкам не вір ти: заморочуть,
Заманять в нетрі, залоскочуть...
Ти з ними не жартуй, не смійсь!
Іван
Ой файні, файні ті мавки!
Хоч, може, й чортове насіння...
Марійка (ображено)
А в нас же восени весілля!
Уже пошили й рушники...
(Утирає сльози).
І в а її
От так! Вже й сльози... та чого?
На зиму ж тут не залишуся!
Вернусь додому й оженюся.
Марійка
Не край ти серденька мого!..
( Рішуче).
Гаразд! Я звідси не піду!
Хай Лісовик, чорти приходять.
Нехай мавки тебе тут зводять,
Нехай спіткаю тут біду,—
Мені однаково,— лишусь!
(Кидає тобівку набік).
О, кепсько прийдеться комусь!
Іван
Та н жартую! Проведу
Аж до колиби... Я нічого
Тут не боюсь... А Лісового —
Та я круг пальця обведу!
Марійка
Я не піду! Уже сказала!
Візьму й просиджу цілу ніч!
Для тебе ж буде... веселіш!
Чи краще... з Мавкою?! Вгадала
І в а. н
Я спатиму... мені дарма,
Сиди хоч цілу весну й літо...
(Залякуючи).
Тут сич кричить несамовито,
А навкруги — така пітьма!..
Марійка
Нічого! Ватру розкладу
І сяду грітись біля неї.
Іван
Не знаєш Мавки ти тієї:
Як відьма, зла...
Марійка
Я не піду!
А завтра вранці побіжу
І розкажу, що ти з мавками,
З Лісовиком самим, з чортами
Збратався тут... Я все скажу.
І ось побачиш! Заберуть
Тебе додому з полонини.
А до овець і до маржипи
Вже не такого приведуть.
Іван
Дарма! Розказуй, спи, сиди
Чи грійсь до ранку біля ватри,
Побачиш, що усе це жарти...
Це ж смішно!.. Хто б прийшов сюди?!
Марійка
Побачу!.. Ну, часу не гай,
Іди ламай, збирай галуззя!
Іван
Нащо це все?! Яке безглуздя!
Марійка
Безглуздя, кажеш? Що ж, нехай!
(Біжить, збирає й приносить галуззя).
Ну, запали: сухе гілля!
Іван
Знайшла опришка-палія!
(Неохоче запалює).
Марійка підкидає хмиз, сідає біля ватри й замислюється.
Марійка
Коли ж весілля наше буде?
Казав: неначе восени...
Уже мене питають люде...
Іван
Чом так цікавляться вони?
Яке їм діло? Може, краще
Про себе дбали б, не про нас.
Ще маєм ми з тобою час.
Марійка
Але минає він пропаще...
Вже я сиджу в очах батькам:
Сімнадцять буде...
Іван
Знаю сам:
В батьків недобре довго жити...
Та треба грошей заробити,
Загосподаритись як-будь,
А то і кури заклюють!
Марійка
Не бійся: будем працювати
1 вдвох приносити до хати.
Іван
Ой, спати хочеться... засну...
Марійка
Ти будеш спать в цю ніч ясну?
Іван
Лягай і ти, а завтра рано
Ще' до схід сонця вдвох і встанем.
Марійка
Ти спи. Заснулось би й мені.
Щоб щастя вгледіть хоч у сні...
...Прийди! Хоч стан мій обійми...
На полонині тільки ми.
Немає духу тут живого...
Ти ж не боявсь колись нікого!
Мене прилюдно обнімав...
Ні, іншим ти до мене став!..
Ще тільки тиждень проминув,
А ти мене вже і забув.
Іван
Покинь! Одружимось колись.
Аби крейцари 1 завелись!..
Марійка
Це вийшла б заміж!.. Та за день
Ти б іншій вже співав пісень!..
( Плаче).
Іван
Засну вже... Плачеш ти дарма.
Марійка
Ну що ж... і я засну... сама.
(Встає, забирає одежу
й лягає біля ватри).
Збоку виходить Мавка І.
Мавка І
Як тихо й любо навкруги!
В промінні місячнім, як в морі.
Втонули ниви, і луги,
І темні праліси, і гори.
Безмежна тиша на землі,
А щастя ллються цілі зливи...
Бери і пий! Квітки мої.
Цвітіть і дихайте, щасливі!
...Нащо гримлять страшні громи.
Зелений ліс ламають бурі,
Чому не можемо ми всі
Забути ночі й дні похмурі?
Чому схиляється трава,
І жовкне лист, і сон минає,—
Чому це туга світова
1 Гроші.
Стрілою все живе проймає?
Але пливуть віки-хмарки.
Несуть минуле каламутне,
А в нім просвічують зірки,
І дивиться ясне Майбутнє.
(Підходить до Івана).
Він спить... Дитинонько моя...
Не буду я тебе будити...
У сні тобі ввижаюсь я?!
Очей мені лиш не стулити!
Думки про тебе не дають...
І як могла б я, бідна, спати,
Як в тебе усміхи цвітуть...
Мені?.. Коли б могла вгадати!..
Хіба збудити?.. Не збуджу!
...Чи він зрадіє подарунку?
О, щастя, щастя поцілунку!
(Виймає сорочку).
Ти прийдеш! Тільки покажу!
(Побачивши дівчину).
А це... хто?.. Дівчина з села?
Невже його це наречена?..
Коли б я зважитись могла!..
І зважусь... Що я, навіжена!..
Марійка (прокинувшись)
Хто тут? Мара? Чи... Мавка, може?
( Приглядається).
Так, це вона, вона! О Боже!
(До Мавки).
Чого ти тут? Це леґінь мій!
Мавка І
Він мій такий же, як і твій.
Кого з нас вибере — не знати.
Іван (збудившись)
Хотілось би ще спати й спати.
Це хто тут?
(Пізнавши Мавку).
Знову ти прийшла?