Як і для чого є тисячі місць і слів, які бачиться, вивчається, знається, пам'ятається, забувається, згадується, вибирається, любиться, хочеться, можеться, вміється, вигадується, не вибирається.
А це вже не його таємниця.
Він може спокійно йти на допит. Хоча болю не уникнути, якщо не знаєш хоча б якоїсь таємниці, але нема потреби його зносити — сам якось промине.
75. Дорогою Себастян перетиснув собі сонні артерії, щоб ще трохи поспати перед допитом. Спати — видовжувати час на півжиття.
Його ледве докликалися на допит.
76. Найперше запропонували закурити. Він взяв три чи чотири сиґарети з цілої пачки ленд-лізівського кемелу.
Про сиґарети на потому треба думати навіть тоді, коли вони якимось дивом з'являються тепер, сиґарети — найкращий доказ того, що все закінчується (Себастян знав одного переконаного фашиста, який здався американцям у полон тому, що там щодня давали сиґарети).
77. Тоді привіталися, назвалися фольклористами, казали приготуватися до тривалої розмови і закликали бути щирим.
Себастян вирішив нічого навіть не згадувати про те, що поспішає до Анни. Це може викликати охоту протримати його якнайдовше.
А щодо щирості, то він знав один непоганий спосіб. У баї, як і в пестощах, усе залежить від ритму. Якщо взяти фальшивий ритм, то яка може бути щирість. Правильні речення ні до чого не приведуть. Він вирішив спробувати такий стандарт — шість коротких, одне довге, одне дуже коротке знизу вверх, одне дуже довге з обертом по спіралі і два короткі неповні вправо.
Себастян так настроївся, аж чув свій голос, не почавши говорити. І той голос йому подобався.
Врешті, ще не було випадку, коли б він не зміг перетиснути когось бесідою.
78. Себастян чомусь нагадав собі оповідь одного з растаманів про те, що сеґедська Нанашка має в Сеґеді маленьку приватну тюрму, в якій тримає випадкових людей, ув'язнених для того, щоб розказувати Нанашці всілякі байки.
79. Коли Себастяна через пару годин відпустили, і він знову йшов до Мокрої через Кьонініґсфельд і спішив до Анни, то ніяк не міг врозуміти — чому все так легко і безболісно відбулося. Чи тому, що відразу сказав фольклористам, де шукати довбушеві скарби (про різні цінності варто признаватися швидше, ніж почнуться тортури — вчив він Анну), чи він мав рацію, і намагання порозуміння різними мовами справді є піком буття. Хоч могло бути навіть простіше: або ті люди дійсно були фольклористами, або поміг фальшивий ритм. Можливо, і те, і те.
80. Він прийшов додому аж наступного ранку.
Анна дуже довго спала, бо заснула перед самим його приходом. Себастян не знімав з неї навіть черевиків, щоб не розбудити, сидів поруч і чекав, поки вона так гарно спала.
Сир таки засмердівся, він висмажував його з кмином, а вона гріла на вогні з м'яких, бо мокрих, галуз вчорашню зупу — хліб, цибулю, заячу капусту і сушені на дереві вишні намочити у сливовиці, варити у воді зі сметаною, додати олії, солі, паприки, поналивати у миски, в кожну порцію ливкнути велику ложку горілки і їсти, поки дуже гаряче (Опріч обов'язкових складників, Анна втопила в зупі весь смажений сир).
Потім Себастян розказував, що нічого дивнішого ніколи не чув.
Якщо за мапою (леґенда)
Написаний у Парижі в 1976 році блискучий історичний есей Анни Себастіяні про психологію християнського мучеництва "Безвідповідальна послідовність щільна" має такий ліричний епіграф — "Що то приходили святі, дізнаєшся через століття. Тодіаска, 1951".
Правдоподібно, ця фраза є автобіографічною і стосується зустрічі Анни з майбутніми мучениками катакомбної української греко-католицької церкви на горі Тодіаска. Судячи з місця і часу, йдеться про подорож Анни і Себастяна з Мокрої до Ялівця.
Якщо це дійсно так, то найімовірніший маршрут подорожі виглядав так:
Дойче Мокра — Руська Мокра — Кьонініґсфельд — Свідова — Берліаска — Підпула — Тодіаска — Близниця (п'ять останніх — гори на Свидовці) — Кваси — Менчіл — Шешул — Ялівець.
Сім
1. Було так холодно, що не можна було зняти з себе хоча б кожухи.
2. Сидячи на кам'яній підлозі порожньої кімнати, вони любилися так просто, що Анні здалося, ніби вона розпалася на багато частин, кожна з яких кохається з Себастяном.
3. А він відчував, що навчився літати, хоч розумів, що це від того, що — у Ялівці.
4. Холод не міг протиснутися у розщеплені щілини одягу, бо назустріч йому виривалася гарячінь з особливим присмаком нюхової галюцинації.
5. Головне — не спішити виходити, коли ніщо не тримає і можна поговорити.
6. Якщо так — ти така велика, а насправді — маленька.
7. Тебе так багато і так замало.
8. Так добре світові, і світ теж добрий.
9. Хоч у тобі світ ліпший, ніж поза тобою.
10. Найбільше хочу торкатися свого вагітного живота разом з тобою.
11. Якщо в тебе буде колись інший чоловік, то він загине через те, що буде мати надто гарну жінку.
12. Не говори зі мною такими інтонаціями — так говорять, коли закрито, коли не можеш добутися.
13. Я гарна тоді, коли ти про це мені розказуєш.
14. Анна задрімала, сидячи на Себастяні, впершись чолом у плече, і він мусив так сидіти, хоч дуже хотілося розігнутися і лягти.
15. Як і з попередніми Аннами, з цією завжди було так, як перший раз у світі.
16. Потому по Анну прийшов старий Беда. З Непростими нічого не сталося. Сюжети не можуть закінчуватися. Вони вирішили їхати кудись світ за очі і чекають на неї в панцернику. Анна стала страшенно сумна. Себастян сказав, що нікому її не віддасть. Вона випила багато джину і заплакала. Беда прийшов ще раз. Себастян вигнав його і кинув у вікно ґранату. Анна напилася і почала розмірковувати вголос про їхню родину. Себастян вперше зрозумів, що вона сприймає все цілком інакше, ніж він. Вона плакала і намагалася поцілувати його в руки. Він не давав, вона перестала плакати і спокійно попросила дозволу поцілувати кожну руку по разові. Себастян позволив, і вона зробила те, що хотіла. Другу цілувала дуже довго. Він мусив забрати руку, щоб кинути ще одну ґранату. Анна сказала, що він робить для неї забагато. І пішла до дверей. Себастян не міг цього зрозуміти. Пам'ятаєш, ми говорили? Вона обернулася, але не спинялася — вийшла задкуючи. Себастян зробив якийсь такий жест, що Анна, коли була вже біля панцерника, не втрималася і спробувала його повторити сама до себе, ніби стала Себастя-новим біографом. Цікаво, що робить в цю секунду тато. Шукання цікавості — найлюдськіша ознака, тато таке казав. Так казав Себастян, що казав Франц.