Тато відповів, що вони саме такі, як треба, але це просто неподобство, якщо з Різдва під шаховкою валяється картопля: це свідчить, що в нас мало дбають про чистоту. І звелів нам швидше збиратися й не забути плащі. І ще загадав мамі спакувати стару ковдру, дідусеві наповнити термоса, Мартіні покласти до багажника ракетки з воланчиками, мені помити заднє скло в машині, Нікові начистити до блиску дверні ручки. Насамкінець сказав, щоб мама, заради усіх святих, знову не забула гострого ножа й паперові серветки теж.
— На кого ж огіркового короля лишимо? — запитав Нік.
Тато пояснив, що огіркового короля візьмемо з собою і він сидітиме в мене на колінах. Я щосили закричав "ні!" і ще раз "ні!".
— Тоді він сидітиме в Ніка на колінах! — сказав тато.
Нік не протестував. Але мама заявила, що Нік сидітиме в неї на колінах і що їй зовсім не до снаги, аби ще зверху сиділа коронована особа. Й надто ж — бути ніби підставкою для бременських музикантів.
Тато запитливо подивився на Мартіну. Мартіна захитала головою. Водночас і дідусь захитав головою. Тато скипів. "Хтось із вас мусить узяти Кумі-Орі!" — кричав він. Сам він не може його взяти, бо сидить за кермом.
— Він мені, як сіль в оці,— промурмотів дідусь.
— Липкий, як сире тісто,— сказав я.
— У мене Нік на колінах! З мене досить! — відрізала мама. —Від нього в мене мурашки по спині бігають! — вигукнула
Мартіна.
Тато зовсім розходився, все гримав на нас, що ми невдячні, зухвалі й нахабні. Він гасав між кухнею і ванною, мився, голився, одягався. А коли цілком зібрався, то постав перед нами з загрозливим виглядом:
— То хто ж візьме короля на коліна?
Дідусь, мама, Мартіна і я захитали головами. Це був перший випадок, коли тата не послухалися. Ми самі цьому подивувалися, але ще більше здивувався тато. Він спантеличено перепитав. Але так і не домігся свого.
Побілівши від злості, тато побіг до кімнати, взяв на руки Кумі-Орі, відніс його в гараж і посадив у машину на заднє сидіння. Тоді сказав до Ніка:
— Ходи, Ніку, ми поїдемо самі! — І навіть не глянув у наш бік.
Він рвонув з гаража так швидко, що наїхав переднім колесом на трояндовий кущ і, перекинувши гіпсового гнома з тачкою, вихором вилетів із воріт у провулок, ніби хотів виграти Гран-прі Монако.
Пророщені картоплини самотньо лежали на кухонному столі. Мама повикидала їх у помийне відро, водночас дорікаючи нам, що ми її зовсім не підтримуємо, що власні діти завдають їй удару в спину і дістають картоплини з-під шаховки. Потім мама заявила, що вона влаштує собі пречудовий вихідний. І пішла досипати.
Дідусь зателефонував своєму давньому другові Берґерові. Вони домовилися погомоніти зранку за кухлем пива, а потім зіграти партію-дві в кеглі.
Розділ четвертий,
АБО № 4 ПЕРІОДИЗАЦІЇ, ЗАПРОПОНОВАНОЇ ВЧИТЕЛЕМ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
Нетрадиційний Великодній понеділок. Фронти ощиряються. Від бурхливої сварки до тихого компромісу.
Я пішов на тренування. Мама дала мені гроші, щоб я міг купити собі на обід сосисок з гірчицею. Але до буфету я не пішов. Еріх Губер, хлопець із нашої секції, покликав мене пообідати в нього. Він лишився вдома сам. Батьки з молодшою сестричкою вирушили у великодню подорож. Еріх не захотів їхати з ними. Його батько, не те що наш, не надає традиціям такого великого значення.
Взагалі в Еріховій сім'ї багато чого зовсім не так, як у нас. Еріх не питається дозволу, коли хоче йти на плавання, або в кіно, чи відвідати друга. Еріх каже, що може робити майже все, що хоче. Але, додає він, це має й свої вади, принаймні в його сім'ї. Його мама, наприклад, теж робить усе, що заманеться. То їй раптом не захочеться варити, а то — прасувати білизну. Вона вважає, що Еріх не змарніє, якщо хоч раз випрасує собі сорочку.
Не можу запевнити, чи змарнів би Еріх, якби випрасував собі сорочку. Сам я ще жодної не випрасував, навіть праски в руках не тримав.
Що не кажи, а в Еріха з біса весело. У його кімнаті як у казковій країні Бедлам. На підлозі валяються книжки, карти, труси, а впереміш із цим усим шкільне приладдя. На одній стіні він намалював фломастером фреску. А над дверима великими літерами вивів: "Вхід для дорослих заборонено!".
Ми зготували собі яєчню з шинкою. Потім пішли в кіно дивитися "Заграй мені пісню смерті". А потім завітали до кафе " І-га-га" на пляшечку кока-коли.
В "І-га-га" сиділи Мартіна з Алексом Берґером і чимало дітей з нашої школи. В "І-га-га" найбільше завсідників з нашої школи. Дорослі й носа не показують сюди, бо дуже тут гамірно. Тато не дозволяв нам відвідувати "І-га-га". Він твердить, що дітям до харчівень нічого ходити. Хто-хто, але Мартіна вже давно не дитина. А "І-га-га" не харчівня. Там усі тільки колу п'ють. Однак тато й проти коли. Він каже, що вона руйнує шлунок. Як він це собі уявляє, я точно не знаю. У всякому разі, він хоче, щоб ми пили саморобний сливовий сік. Але наш сливовий сік — чиста гидота, і від нього теж живіт корчить.
Ми з Мартіною пішли додому, як стало темніти. Мартіна розповіла мені, що Анні Вестерман заздрить їй через Алекса Берґера, а я розповів, що поліпшив свій результат у плаванні кролем на одну десяту секунди. Також порадив їй неодмінно подивитися "Заграй мені пісню смерті". Ми так добре розуміли одне одне, що я пообіцяв їй позичити гроші на кінофільм.
Коли ми прийшли додому, татова машина вже стояла в гаражі. Мама поралась на кухні. Саме відбивала биточки. Вона так гамселила сікачем по м'ясу, що кухонний стіл ходив ходором.
— Мама сердиться, що ми дуже пізно повернулись,— прошепотів я Мартіні.
Але я помилявся: вона розмовляла з нами цілком лагідно. Мама, напевно, сердилась на когось іншого.
Нік був на веранді, а дідусь ще не прийшов. Тато був у своїй кімнаті, а Кумі-Орі лежав на канапі у вітальні й дивився лялькову те-левиставу.
Я пройшов повз нього. Він сказав:
— Пацан, лакуй наша ніготь! —1 показав на пальці своєї ноги. Червоний лак на нігті його великого пальця облупився.
Я відказав:
— Ми не ваші камердинери! —1 пішов собі далі.
На веранді я запитав Ніка, як минула прогулянка. Нік відразу нахнюпився. Він розповів, що Кумі-Орі зробилося в машині зле,— виявилося, що їзда йому шкодить. На галявині від сонця йому запаморочилось у голові, а коли вони потім вирішили пообідати в ресторанчику, то власник не впустив їх з огірковим королем і вони повернулися ні з чим.