Сад Блонде, підтримуваний одним садівником у чудовому стані, перетинався алеями, які були посипані річковим піском і дбайливо розчищалися; а обабіч тяглися довгі клумби, на яких злегка погойдувалися найрідкісніші квіти. Здавалося, тут були зібрані всі земні пахощі, всі барви; тут можна було побачити безліч горщечків, виставлених на сонці, ящірок на стінах, довгий ряд лопат і сапок,— одне слово, всі невинні знаряддя садівництва та зразки його витонченої продукції, все те, що виправдовує цю високу пристрасть. У кінці оранжереї суддя влаштував широкий амфітеатр, на уступах якого розміщувалися п'ять-шість тисяч горщечків герані — знаменита колекція, помилуватися на яку під час цвітіння приходило багато жителів міста, бували тут люди навіть із сусідніх департаментів. Проїжджаючи через місто, імператриця Марія-Луїза85 вшанувала екзотичну колекцію своїми відвідинами і прийшла в такий захват, що розповіла про це Наполеонові, й імператор нагородив старого суддю орденом Почесного Легіону.
Оскільки вчений садовод не бував у жодному товаристві, крім родини Бландюро, він і гадки не мав про підступи голови суду. А ті, для кого наміри дю Ронсере не були таємницею, надто його боялися, щоб остерегти безневинних Блонде.
Щодо Мішю, то цей молодик, який мав могутніх заступників, не надто цікавився нескладними справами провінційного суду; набагато більше зусиль докладав він, щоб сподобатися дамам з найдобірнішого світського товариства, де його приймали за рекомендацією родини Сен-Сінь. Мішю мав близько дванадцяти тисяч франків річного прибутку, перед ним запобігали матусі всіх дівчат на порі, й він жив собі на втіху. Свої обов'язки в суді Мішю виконував більше для очистки сумління, як ото школярі виконують домашні завдання. Він охоче погоджувався з чужою думкою і незмінно повторював: "Так, пане голово". Але під цією зовнішньою безтурботністю ховалася розумова перевага здібного молодика, який навчався в Парижі й уже відзначився на посаді помічника судді. Звикши мислити широко, він швидко розв'язував питання, з якими довго морочилися старий Блонде і голова; він досить часто допомагав їм розібратися в найзаплутаніших справах. Голова та його заступник не раз радилися з ним у особливо делікатних випадках, вони доручали йому формулювати найскладніші рішення і завжди дивувалися, як швидко й точно виконує він доручену справу, причому старому Блонде нічого не доводилося виправляти в його роботі. Маючи підтримку найвищої, найпихатішої аристократії, молодий і багатий, помічник судді мало цікавився місцевими інтригами і не переймався дріб'язковими провінційними інтересами. Без нього не обходився жодний пікнік, він жартував з панночками, упадав коло матерів, танцював на балах і грав у карти, як багатий банкір. Одне слово, він чудово справувався з роллю судді-аристократа, не принижуючи, проте, свого авторитету людини розумної, про що він умів нагадати,— і завжди доречно. Надзвичайно приваблювала в ньому і простота, з якою він засвоїв провінційні звичаї, не осуджуючи їх і не критикуючи. Тому в місті докладали всіх зусиль, щоб скрасити його вимушене заслання.
Королівського прокурора, талановитого юриста, що встиг відзначитись і на політичній арені, голова суду побоювався. Якби прокурор був у місті, до арешту Віктюрнієна не дійшло б. При своїй спритності й великому практичному досвіді прокурор зумів би затерти справу. Тому голова суду й дю Круазьє для здійснення свого підступного задуму вирішили скористатися його від'їздом на сесію палати депутатів у Париж, де він мав славу одного з найкрасномовніших ораторів урядової партії; вони розрахували,— і непомильно! — що коли справа дійде до суду і набуде розголосу, то її вже ніяк не вдасться зам'яти. Адже в ті часи жоден прокурор не прийняв би без уважного розгляду, а то й доповіді генеральному прокуророві позову за звинуваченням у підробці документа на старшого сина однієї з найвельможніших родин у королівстві. За таких обставин прокуратура разом з адміністративною владою спробувала б знайти тисячі шляхів до замирення, щоб не дати ходу заяві, яка могла б привести необачного молодика на каторгу. Те саме, мабуть, було б зроблено і для впливової ліберальної родини, не настроєної відверто вороже до престолу та церкви. Отож дю Круазьє було не так просто домогтися, щоб його позов прийняли та ще й відразу дали наказ про арешт молодого графа.
Ось яким чином голові суду та дю Круазьє все ж таки пощастило досягти своєї мети.
За відсутності окружного прокурора всіма справами в прокуратурі орудував Соваже, молодий адвокат роялістських поглядів, якого призначили старшим помічником прокурора лише за те, що він плазував перед можновладцями. Тільки він міг прийняти позов дю Круазьє і дати розпорядження почати слідство. Соваже, людина маленька, не мав ніяких прибутків і жив тільки на платню. Отже, влада мала всі підстави розраховувати на чиновника, який цілком від неї залежав. Голова суду зумів скористатися з цієї обставини. В той-таки день, коли жаданий підроблений чек опинився в руках у дю Круазьє, пані дю Ронсере за намовою чоловіка мала тривалу бесіду із Соваже; вона знову й знову підкреслювала, яке ненадійне становище в нижчого чиновника суду та прокуратури: щоб занапастити його майбутнє, досить дріб'язкової примхи міністра або випадкової помилки.
— Якщо ви людина сумлінна й відмовитеся підтримати незаконну вимогу влади, ви пропали. Отже,— вела вона далі,— вам слід розумно скористатися зі свого нинішнього становища, щоб вигідно одружитися, і тоді ви назавжди вбезпечите себе від фатальних випадковостей; маючи чималий статок, ви легко влаштуєтеся на посаду судді — а суддів у нас не змінюють. Ось вам і випадок — іншого такого може й не повторитися. Всім відомо, що в пана дю Круазьє ніколи не буде дітей; отже, весь статок — і його, і дружини — перейде до їхньої племінниці панни Дюваль. Її батько — власник металургійного заводу, в нього капшук уже й тепер туго напханий, та й у його батька, досі живого, гроші є. В обох Дювалів, думаю, набереться не менше мільйона франків, і вони ще подвоять цей капітал за допомогою дю Круазьє, нині пов'язаного тісними діловими стосунками з найбагатшими паризькими банкірами та промисловцями. Батьки панни Дюваль, безперечно, видадуть дочку за того, на кого вкаже її дядько дю Круазьє, адже племінниця одержить від нього подвійну спадщину, бо в дружини дю Круазьє нема близьких родичів, і вона, звичайно, зобов'яжеться за весільним контрактом заповісти усе своє майно панні Дюваль. Ви знаєте, як ненавидить дю Круазьє д'Егріньйонів, зробіть йому послугу, станьте на його бік, прийміть позов на молодого д'Егріньйона, який підробив чек. Почніть судове переслідування негайно, не запитуючи думки прокурора. А потім моліть Бога, щоб міністр усунув вас від посади за неупереджене виконання вашого обов'язку всупереч намірам влади — ваше щастя буде вже забезпечене! Ви матимете чарівну дружину й одержите посаг, який дасть вам тридцять тисяч франків річного прибутку, не кажучи вже про надії на ще чотири мільйони, які дістануться вам років так через десять.