— Тоді, — сказав Кікі, — не слід навіть пробувати підкорити Країну Оз, бо Клінда читатиме в своїй книзі все, що ми робимо. А її чари набагато сильніші за мої, і вона швидко поламає наші плани.
— Але ж я сказав "люди", правда? — заперечив гном. — Книга нічого не каже про те, що роблять птахи чи звірі. Вона розповідає тільки про людей. Отже, коли ми полетимо в цю країну птахами, Клінда про нас не знатиме.
— Але ж два птахи ніяк не можуть завоювати Країну Оз, — насупивши брови, стояв на своєму хлопчик.
— Твоя правда, не можуть, — погодився Злючка-Закарлючка. Він потер лоб, поторсав заслинені пасма своєї довжелезної бороди і глибоко замислився.
— О, знаю, що робити! — вигукнув він нарешті.— Адже ти можеш обернути нас на звірів так само, як і на птахів?
— Звичайно.
— А можеш ти обернути птаха на звіра, а потім звіра знову на птаха, щоб не перетворювати їх у людей?
— Авжеж! — сказав Кікі. — Я можу обернути себе чи будь-кого іншого на що завгодно. Треба тільки правильно вимовити одне чарівне слово, і можна обернутись на будь-якого звіра, птаха, рибу чи навіть дракона, про яких лише чули в Країні Оз. Проте, коли я обернусь на дерево, я назавжди ним залишуся, бо тоді я не зможу вимовити чарівного слова, щоб стати знову людиною.
— Розумію, розумію, — промовив Злючка-Закарлючка, киваючи патлатою сивою головою, від чого довгий віхоть волосся на його маківці почав гойдатися взад і вперед, наче маятник. — Це саме те, що мені треба. Тепер слухай, я поясню тобі свій план. Ми полетимо в Країну Оз птахами й зупинимось в одному з найдрімучіших лісів у Краю Балакунів. Там ти обернеш нас обох на сильних звірів, і, оскільки Клінда не знає, що роблять звірі, ми будемо діяти, не боячись, що нас викриють.
— Але як зможуть два звірі зібрати армію, щоб перемогти сильний народ Країни Оз? — запитав Кікі.
— Дуже просто. Тільки, звісно, не армію людей. Це вони швидко викриють. Отже, перебуваючи в Країні Оз, ми ні на хвилину не можемо набирати людської подоби, аж поки не завоюємо всю Країну і не знищимо Клінду, Озму, їхнього Мудреця, Дороті й усіх інших. Тоді нам ніхто не загрожуватиме.
— Але ж у Країні Оз неможливо нікого вбиги, — сказав Кікі. .
— А нам і не треба будь-кого вбивати, — заперечив Злючка-Закарлючка.
— Боюсь, що я не розумію вас, — сказав хлопчик. — Що ж має статися з людьми Країни Оз і яку саме армію ми можемо вдвох зібрати, якщо це не буде армія людей?
— Зараз я тобі все поясню. В лісах Країни Оз живе сила-силенна звірів. Деякі з них, у найвідлюдніших місцях, страшенно дикі й злі. Вони з радістю підуть за проводирем, якщо цей проводир буде таким же диким, як і вони самі. Звірі ніколи не чіпали людей Країни Оз, бо не було кому підбурювати їх на це Але ми попросимо, щоб вони допомогли нам завоювати Країну Оз, і в нагороду обернемо всіх звірів на чоловіків та жінок. Нехай вони переселяються в будинки людей і тішаться всім, що дає щастя людям. А людей Країни Оз ми обернемо на різних звірів і пошлемо їх жити в ліси та джунглі. Як бачиш, це блискуча думка, і втілити її в життя так легко, що нам навіть не доведеться багато клопотатись.
— А як ви гадаєте, звірі погодяться на це? — запитав хлопчик.
— Ну звісно, погодяться! Ми перетягнемо всіх, звірів Країни Оз на свій бік, за винятком небагатьох, які живуть у палаці Озми. — але на них зважати не слід.
Розділ четвертий
Змовники
Кікі Ару дуже мало знав про Країну Оз, і ще менше — про звірів, які там жили. Але план старого гнома здався йому цілком прийнятним. У хлопця була підозра, що Злючка-Закарлючка хоче якимись хитрощами домогтися своєї власної мети. Через те він вирішив не спускати ока з свого товариша по змові. Кікі розумів, що поки він тримає в секреті чарівне слово перевтілення, Злючка-Закарлючка не наважиться зробити йому зле. А в думці хлопець уже дав собі слово, що, як тільки вони завоюють Країну Оз, він оберне старого гнома на мармурову статую і залишить його в такому вигляді назавжди.
Злючка-Закарлючка, з свого боку, був певен, що коли він уважно стежитиме й підслухуватиме, то зможе викрасти таємницю хлопчика. А взнавши чарівне слово, оберне Кікі Ару на в'язку хмизу, яку спалить, і в такий спосіб позбудеться хлопця.
Так завжди роблять злі й погані люди. Вони не можуть довіряти навіть одне одному. Злючка-Закарлючка сподівався обдурити Кікі, а Кікі сподівався обдурити Злючку-Закарлючку. І вони обидва тішились однією думкою.
— Через пустелю довгий шлях, — сказав хлопчик, — а гарячі піски дихають отруйними випарами. Краще почекаємо до смерку. За ніч, коли буде прохолодніше, ми й перелетимо її.
Колишній король гномів погодився на це, і решту дня вони згаяли на докладне обговорення свого плану. Увечері, розплатавшися з хазяїном трактиру, змовники вийшли в маленький гайок поблизу.
— Почекайте мене тут, я скоро повернусь, — сказав Кікі і швидко зник у темряві, залишивши гнома самого.
Злючці-Закарлючці дуже кортіло дізнатись, куди пішов хлопчик, але він тихо стояв на місці, поки, зовсім несподівано для себе, в єдину мить не обернувся на великого орла. Тоді він пронизливо закричав і з подиву розгублено залопотів крилами. Одразу ж на його орлиний клекіт хтось відгукнувся з-за гайка, і другий орел, навіть більший і сильніший за оберненого Злючку-Закарлючку, проплив між деревами й опустився поруч нього.
— Ось тепер можна й летіти, — сказав другий орел голосом Кікі.
Злючка-Закарлючка зрозумів, що цього разу його перехитрили. Він сподівався, що Кікі вимовить чарівне слово при ньому і він його запам'ятає, але хлопчик виявився кмітливішим.
Коли два орли злетіли високо в небо й почали свій політ через безкраю пустелю, що відділяє Країну Оз від усього світу, гном сказав:
— Як я ще був королем гномів, то володів одним способом перевтілення й гадав, що той спосіб дуже гарний, але його навіть порівняти не можна з твоїм чарівним словом. Мені потрібні були певні інструменти, я вдавався до пасів і вимовляв сотні чаклунських слів, перш ніж спромагався перевтілити когось.
— А що ж сталося з вашими чаклунськими інструментами? — поцікавився Кікі.
— Люди з Країни Оз забрали їх у мене всі до єдиного. Це зробила ота жахлива дівчинка Дороті й ота страшна чародійка Озма, правителька Країни Оз. Та ще й відняли моє підземне царство, а мене потурили вгору по сходах у холодний, непривітний світ.