Мудрець Країни Оз

Сторінка 27 з 34

Ліман Френк Баум

Така відповідь не зовсім заспокоїла Дороті, але вона більше нічого не сказала, і незабаром, обігнувши заворот річки, наші мандрівники уздріли чарівний острів.

— Ондечки вони! — схвильовано вигукнула Дороті.

— Так, я бачу їх, — спокійно кивнув головою Мудрець. — Вони сидять на двох величезних поганках.

— Це дуже цікаво, — зауважив Кришталевий Кіт. — Коли я йшов від них, там не було ніяких поганок.

— Яка гарна квітка! — захоплено закричала Дороті, коли ЇЇ погляд упав на чарівну рослину.

— Зараз нам не до Квітки, — глибокодумно промовив Мудрець. — Перш за все треба звільнити друзів.

На цей час вони були вже проти самісінького чарівного острова. Трот і капітан Білл помітили своїх друзів і загукали до них, кличучи на допомогу.

— Як ви себе почуваєте? — закричав Мудрець, приклавши долоні до рота, щоб його краще було чути через річку.

— Наші діла нікудишні, — крикнув у відповідь капітан Білл. — Ми тут добряче заякорились і ніколи не зрушимо з місця, якщо ви не обрубаєте нам линви.

— Про що він говорить? — запитала Дороті.

— Ми не можемо поворухнути ногами! — закричала Трот, з усієї сили напружуючи голос.

— Чому? — запитала Дороті.

— Вони пустили коріння в землю! — пояснила Трот.

Важко було розмовляти на.такій відстані, і тому Мудрець попросив Кришталевого Кота:

— Іди на острів і скажи нашим друзям, щоб вони ще трохи потерпіли, поки ми їх врятуємо. Для цього потрібен деякий час, бо чари острова нові для мене і я мушу провести деякі досліди. Але перекажи їм, що я поспішатиму, як тільки зможу.

Кришталевий Кіт перейшов річку під водою і сказав дівчинці Трот та капітану Біллу, щоб вони не хвилювались, а Мудрець негайно відкрив свій Чорний Саквояж і почав готуватись.

Розділ вісімнадцятий

Чари Мудреця

Перш за все Мудрець поставив маленький триніжок і прилаштував зверху на ньому золоту мисочку. В мисочку він висипав два порошки — рожевий і небесноголубий — і залив ці порошки бурштиновою рідиною з кришталевої пляшечки. Потім пробурмотів якісь магічні слова, і порошки почали сичати, горіти й виділяти фіалковий дим. який потягся через річку й повністю огорнув Трот та капітана Білла разом з поганками, на яких вони сиділи, і навіть Чарівну Квітку в золотому горщику. Коли ж дим розтанув у повітрі, Мудрець гукнув до полонених:

— Ви звільнились?

Трот і капітан спробували зрушити з місця, але це їм не вдалося.

— Ні! — крикнули вони у відповідь.

Мудрець глибокодумно почухав лисину і витяг з Чорного Саквояжа інший чарівничий інструмент.

Це був срібний пістолет. Мудрець зарядив його невеличкою чорною кулькою і вистрілив у напрямку чарівного острова. Кулька розірвалась над самою головою Трот і обсипала дівчинку тисячами іскор.

— О!—сказав Мудрець.—Здається, це вже звільнить тебе.

Але ноги Трот залишалися міцно припнутими корінням до чарівного острова, і засмучений Мудрець мусив робити щось інше.

Він напружено працював мало не годину і перепробував майже всі інструменти в своєму Чорному Саквояжі, але так і не міг визволити Трот та капітана Білла.

— Послухайте, друзі! — вигукнула Дороті. — Боюся, що зрештою нам таки доведеться покликати Клінду.

Мудрець почервонів по самі вуха, бо йому соромно було погодитись, що він безсилий перед чарами острова.

— Про це ще рано говорити, Дороті, — сказав він. — Адже я не випробував і сотої долі відомих мені чарів. Я ще не знаю, до чого вдався цей маленький острів і в чому полягає його сила, але мені відомо, як розбити будь-які чари, що ними користувалися всі чарівники та знахарі Країни Оз. Це все одно, що замкнені двері. Треба тільки підібрати до них відповідний ключ.

— А коли при вас немає такого ключа, що тоді? — сказала Дороті.

— Тоді ми зробимо його на місці, — відповів Мудрець.

Кришталевий Кіт у цей час пройшов під водою на їх берег і сказав Мудрецю:

— Вони страшенно перелякані на тому острові, бо з кожною хвилиною все меншають і меншають. Коли я оце йшов від них, вони були вже майже вдвоє менші, ніж раніше.

— Мабуть, — задумливо промовив Мудрець, — мабуть краще мені перебратися на той берег, до острова; там я зможу розмовляти з ними і працюватиму з більшим успіхом. Як Трот і капітан Білл переправлялись на острів?

— На плоту, — відповів Кришталевий Кіт. — Він зараз отам, на відмілині.

— В тебе, звичайно, не вистачить сили перетягнути його на цей бік?

— Ні, я навіть не зрушу його з місця, — сказав Кіт.

— Я спробую допомогти вам, — визвався добро вільно Лякливий Лев. — Я дуже боюся, що чарівний острів полонить і мене, але все ж таки ризикну, може, пощастить пригнати вам пліт.

— Дякую, друже, — сказав Мудрець.

Лев шубовснув у річку й сильними поштовхами поплив до острова, де на відмілині застряв пліт. По клавши одну лапу на пліт, він круто обернувся у воді й почав гребти трьома іншими лапами. Незабаром могутньому звірові вдалося зрушити пліт з мілини, і він повільно погнав його туди, де на березі чекав Мудрець.

— Чудово! — задоволено вигукнув маленький чоловічок.

Можна й мені поплисти разом з вами? — попросила Дороті.

Мудрець завагався.

— Якщо пообіцяєш не сходити з плота і навіть пальцем не ступати на острів, я візьму тебе. — нарешті погодився він.

Наказавши Голодному Тигрові та Лякливому Левові стерегти клітку з мавпочками, поки він повернеться, Мудрець і Дороті сіли на пліт. Весло, яке зробив капітан Білл, було тут, і маленький Мудрець погнав незграбний пліт через річку, спрямовуючи його як можна ближче до того місця, де на чарівному острові вросли у землю Трот і капітан Білл.

Дороті була вражена, коли побачила зблизька, якими маленькими стали полонені, а Трот сказала своїм друзям:

— Якщо вам не пощастить нас скоро врятувати, від нас нічого не лишиться.

— Потерпи, люба, — заспокоїв її Мудрець, і витяг з Чорного Саквояжа знайомий нам блискучий топірець.

— Що ви збираєтесь робити цим топірцем? — запитав капітан Білл.

— Це чарівний топірець, — відповів Мудрець; — коли я накажу йому рубати, він поперерубує все коріння під вашими ногами і ви встигнете добігти до плота, перш ніж воно виросте знову.

— Не робіть цього! — стривожено закричав моряк. — Облиште! Адже коріння, що в нас під ногами — то наше власне тіло і живиться воно в землі нашими соками.