Ніс вилаявся й стрибнув у другий човен. Тепер він перетягував Талосового човна на свій бік, легкий бриз починав надимати вітрила.
— Лягай на курс,— гукнув він Талосові.
— Та цей тримає мене.
— Став грот. Лягай на курс,— знову закричав Ніс.— Виходь і тримай за вітром. Треба піти в різні боки, може, розірвемо ланцюг. Лягай на курс.
Він залишався в другому човні, де грот іще не був поставлений, а клівери лопотіли на вітрі. Не тямлячи себе, заходився натягати клівер-шкоти і тут знов почув постріли з берега і у відповідь чергу з автомата просто в себе над головою.
— Та відчепіть ви цього човна! — горлав Берк.
Берк натягнув грот у Талосовому човні, грот наповнився вітром, і обидва зчеплені човни потягло вперед.
Рвонувши від берега, вдарилися бортами.
— Опускайте кіль,— крикнув Ніс Бернові. Сам він у другому човні кинув румпель і теж ухопився за кіль.
Пролунало ще шість пострілів. Кулі тонко посвистували й з хурчанням рикошетили від обшивки. Другий грек упав. Він звалився в човен, а автомат брязнув Нісові під ноги.
— Готовий,— сказав Ніс.
Стоун перестрибнув у його човен і схопив автомат.
Тепер Ніс і Стоун були в одному човні. Берн і Талое — у другому.
— Він ділився надто високо! — закричав Стоун.
— Я так і знав, що цей йолоп не вміє стріляти,— сказав Берк.
Ніс відводив гік. Човен дуже кренився — його переважував клівер та ще сусідній човен. Якірний ланцюг міцно тримав їх разом. Талое і Берк щось кричали зі свого човна, але нічого не було чути, бо знов ляскали постріли й шалено лопотів грот.
Ніс спіткнувся через банку й упав, однак дістався до румпеля. Однією рукою вирівняв його. Другою що було сили натягнув грот-шкот, щоб переставити грот. Гік промайнув у нього над головою і ту ж мить Стоун з бака дав довгу чергу. На молі Закричали. Але гік уже став на місце, і Ніс відчув ривок: човен поплив.
— Вибирай слабину! — гукнув він Талосові.
Зненацька на молі зататакав автомат чи то ручний
кулемет. Обидва човни тим часом віднесло ярдів за п'ятдесят убік. Тепер Ніс упіймав вітер, і вони помчали назад. Ніс покладав надію на швидкість. Обидва зчеплені човни летіли просто на мол. Щоб змінити галс, Талое і Ніс мали повернути в різні боки. І розірвати ланцюг. А далі розійтися попід молом. Обидва це добре розуміли. Кулемет на молі знов застрочив.
— Нумо! — гукнув Талое.
— Ні, ні! — закричав Ніс.
Стоун на баку дав довгу чергу. Він стояв, ні на що не спираючись, і, низько цілячись, бив по залізноголо-вих, які стріляли, позалягавши на молі. Він стріляв довгими чергами, повертаючи автоматом туди й сюди. Він бачив у темряві, як розлітаються бризки каміння і який точний у нього приціл.
Обидва човни мчали під вітрилами вперед, Ніс ледве утримував у руках грот на вітрі. Він відчувдв опір другого човна. До того ж Берк і юний Талое розгойдували човен, щоб іще дужче натягти ланцюг, який їх зв'язував.
Здавалося, мол уже зовсім близько. Здавалося, вони мчать із неймовірною швидкістю й ось-ось налетять на нього. Ніс підвів човни до самого молу, а потім крикнув пронизливо й гучно:
■— Давай!
Він круто взяв румпеля на себе, й ніс відразу повернуло. Талое зробив те саме. Але він завернув свого човна в протилежний бік. Човни на страшенно високій швидкості рвонули в різні боки. Мол був просто перед ними. Щось гучно тріснуло й зламалося, а човни розчепилися. Від рвучкого поштовху човни круто накренилися. Ніс бачив, як гік кінцем занурився у воду й пригальмував хід на повороті. Але човни вже розчепилися.
Вони були майже біля молу. Ніс потягнув за шкот. Притримав грот саме стільки, щоб набрати швидкості.
Він точно розрахував час.
Рвучко наліг на румпель. Човен став повертати, спочатку повільно, потім швидше, коли він самотужки поставив грота на вітер. Вітрило з виляском рвонуло. Лясь!
Ніс, повернувши голову, побачив, що Стоун на баку плутається в клівер-шкотах.
— Негайно забирайтеся з клівер-шкотів,— сказав він по-грецьки.— Забирайтеся з клівер-шкотів,— докинув він по-англійськи.
Стоун перечепився і впав на передню банку. Клівери заляскали, човен повернувся й став майже під вітер. До молу було не більше двадцяти ярдів. Стрілянина посилилася, кулі пролітали збоку, цьвохкали над головою, ляпали по воді. Від бортів одлітали тріски. Стоун вистріляв усі свої патрони. Він кинув автомат і відтягнув іншого грека від бака.
Ніс керував за вітром, і човен повільно відходив від молу. Через власний грот він не бачив, де другий човен з Талосом і Берком. Він ледве стримував вітрило.
— Допоможіть тримати,— сказав він Стоунові.
Обидва підсвідомо пригиналися при пострілах, чуючи, як пронизливо тріщить дерево від куль.
— Грот,— повторив Ніс.
Стоун сидів на дні човна. Він підповз і забрав у Ні-са грот-шкот. Вони йшли майже за вітром. Повільно. Неймовірно повільно. Але, тримаючи такий курс, Ніс відходив від молу все далі й далі.
Ніс умів точно розраховувати час і знав, куди їх поверне певний галс. Замість плисти отак за вітром, щоб відійти ще далі від молу, Ніс, незважаючи на вогонь, рвучко поклав румпеля праворуч. Човен став швидко повертати ліворуч. Грот подався назад. Стоуна смикнуло. Високе вітрило, таке, як було й на Спа-диному човні, тільки трохи менше, рвучко напнулося в його руках.
Тепер, змінивши галс, вони пішли паралельно молу. Але треба поспішати у відкрите море геть від берега. І з великою швидкістю. Більшої швидкості годі було досягти на такому вітрі. Ніс зумисне не вирівнював човен, поки той кренився, щоб наповнювалося все вітрило.
Стріляли вже менше, але кулі летіли ще досить часто, і він усе чекав, що якась ось-ось влучить у нього.
— А де ж це другий човен? — спитав Стоун.
— Десь не видно.
— Він відійшов від молу?
— Хіба я знаю?
Вони визирали з човна, майже забувши про кулемет, який стріляв аби стріляти, навмання. Вони швидко, із свистом мчали вперед, залишивши мол далеко позаду.
— Онде він,— сказав Стоун.
Ніс глянув і теж побачив човен. Талое надто затягнув галс, щоб довше потриматися на вітрі. Тепер, щоб виправити становище, Талое мав стати за вітром, вернутися назад, не відходячи від молу. По них також стріляли з кінця молу.
— Дуже затягнув галс,— сказав Ніс.