Я був ошелешений.
– Гадав, що бути спорідненими душами означає бути завжди довершеними. Отож, чи можуть боротися споріднені душі одна з одною? Ти хочеш сказати, Вукі, що називаєш це довершеністю? Хочеш назвати чарами й наші конфлікти? Коли сутички матеріалізують взаємне розуміння, якого раніше не було?
– Ох, – зітхнула вона у золотоволосій темряві. – Отаке життя з філософом...
ТРИДЦЯТЬ П'ЯТЬ
Наступного дня нам випало стартувати у змаганнях двадцять третіми, передостанніми. Крила були заповнені баластовою водою, рятувальне спорядження на борту, на фюзеляжі зроблено позначки, камери фіксації точки повернення перевірено. Леслі подала мені карти й перелік радіопозивних, поцілувала на щастя й зачинила кабіну. Я замкнувся зсередини, вигідно всівсь у кріслі, перевірив прилади, кивнув, що готовий до старту, послав їй повітряний поцілунок, натиснув по черзі педалі: нумо, вперед.
Кожен старт різниться від інших, але завжди злітаєш, наче з палуби авіаносця, тільки в сповільненому темпі. Реве й сіпає трос літак-буксир, ми проповзаємо кілька футів, а далі швидше й швидше. Швидкість додає сили елейронам, оживають кермо та крила, ми відриваємося на фут од поверхні, доріжка зливається в суцільну смугу, літак-буксир піднімається в повітря й починає набирати висоту.
Цього ранку Леслі поводилася грайливо, щедро поливала мене крижаною водою, коли я цього найменше сподівався. Вона раділа, і я теж разом з нею. Я зробив би непоправну помилку, якби став наполягати на її від'їзді.
За п'ять хвилин ми підіймаємось, прив'язані до троса, знижуємося, щоб ослабити натягнення, і я тягну ручку на себе – треба плавно від'єднатись.
Поблизу аеропорту був гарний висхідний потік повітря, всі планери скупчились у ньому. Я здригнувся, незважаючи на задуху в кабіні. То був справжній циклон з планерів. Але я піднявся майже останнім і не міг цілий день вишукувати потоку теплого повітря. Я сторожко тримався за штурвал. Оглянься навколо, наказав я собі, будь обачним!
Крутий поворот. Швидкий поворот. Варто втриматися на стрижні потоку – й ти вже летиш у швидкісному ліфті до найвищого поверху... П'ятсот футів на хвилину, сімсот, дев'ятсот... Роззирнись навколо.
В мене заболіли в'язи: глип ліворуч, глип праворуч. Спостерігаю, вираховую. Піді мною прослизнув "Швайцер", виконуючи важкий поворот.
Леслі мала рацію. Я справді створював проблеми. Ми таки зайшли в нелегкі часи, але хто в них не заходив? Добрі часи – радість для душі... ОБЕРЕЖНО!
Планер "Серрус" виконав надто крутий поворот просто наді мною, знизився на тридцять футів, лезо його крила націлилося мені в голову. Я втопив штурвал, різко знизився й так ухиливсь од зіткнення з іншим планером унизу.
– Якщо будеш так літати, – перевів я дух, – то мені тут ніде буде розвернутися!
Я знову перемістивсь у циклон, подивився вгору вздовж центра спіралі завдовжки півмилі, якою підіймалися планери. Мало знайдеться пілотів, подумав я, яким траплялося спостерігати таку картину.
У той момент, коли я дивився вгору, там трапилося щось дивне. Там був планер у штопорі! Він падав посеред інших планерів. Я не вірив своїм очам... яка дурна й небезпечна витівка, входити в ШТОПОР, коли поруч стільки планерів!
Я мружив очі: мене сліпило сонце. Той планер крутив штопор не для розваги – йому бракувало одного крила.
Ти ба! Вже не один планер падає. Одразу два! Падають – і прямісінько на мене. Я перевів штурвал ліворуч, утиснув донизу ліву педаль і кинувся вбік, утікаючи від небезпеки.
Високо над моїм правим крилом, розсікаючи повітря, безладно оберталися два пошкоджені планери. Разом з ними падала хмара уламків, наче жмуток осіннього листя.
Радіо, яке перед тим кілька хвилин мовчало, схаменулося: "ПОВІТРЯ! Увага, небезпека!.. Катапультуйтесь! Катапультуйтеся!
Нічого кращого вони не могли вигадати, майнуло мені. Вони закликають катапультуватись? Невже на думку може спасти щось інше, крім парашута, коли від твого планера лишилися самі друзки?
Посеред хмари уламків падала жива частина планера – пілот. Він довго перебував у вільному падінні, тоді над ним у потоці повітря заструменів шовк. Пілот був живий, якщо зміг відкрити парашута. Гарно зроблено, приятелю!
Парашут відкривсь, і його стало зносити в бік скель.
– У повітрі два парашути! – оголосили по радіо. – Наземне обслуговування! Бачу два парашути! їх відносить за три милі на північ. Вишліть туди джип.
Другого парашута я не бачив. Той, що лишався в полі мого зору, згорнувсь, коли пілот досяг землі.
Частини зруйнованих планерів і досі кружляли в повітрі. Одна секція з половиною крила розкручувалася дедалі швидше, наче пропелер. Мені ще ніколи не доводилося спостерігати зіткнення в повітрі. На такій відстані все здавалося спокійним і мовчазним. Якби не блискучі уламки планера внизу, могло б видатися, що це нова спортивна розвага, яку вигадав знудьгований пілот. Жоден льотчик у здоровому глузді не вигадає розваги, для якої треба трощити літаки.
Знову затріщало радіо:
– Чи бачить хтось пілотів?
– Я бачу обох.
– Що з ними? Як по-вашому, з ними все гаразд?
– Угу. Здається, обидва в нормі. Стоять на землі, махають руками.
– Слава Богу!
– Гаразд, хлопці, ви там пильнуйте вгорі. Надто багато планерів скупчилося в одному місці.
Я згадав, що четверо з пілотів у цьому змаганні – жінки. Цікаво, як почуває себе жінка високо в небі, коли чує звернення "хлопці"?
І тут я ввесь захолов, незважаючи на спеку. Вчора це все бачив!.. Яка ймовірність, що єдине зіткнення в повітрі, свідком якого мені довелося бути, трапиться наступного дня після того, як я сам лежав на підлозі в трейлері?
Ні, я не бачив, це ж мене збило чиєсь крило! Це я міг бути зараз у пустелі, й, могло статися, мені б не так повезло, як тим двом, що зараз сідають у джип і готові розповісти захоплюючі історії.
Якщо б учора ввечері Леслі покинула мене, якщо б я був сьогодні втомлений і не в гуморі, не відпочив перед змаганням, то аварії зазнав би я.
Я обрав курс у на диво порожньому небі. Після старту спортивні планери недовго тримаються купи, якщо це залежить від їхніх пілотів.
Мій безшумний гонщик на всій можливій швидкості подався в бік гірського кряжу, відразу під нами проносилися скелі. Ми розшукали ще один висхідний потік і по спіралі почали спинатися в небо.