— Не хвилюйся, — шепнув я. — Цей кошмар тобі тільки сниться. Уві сні й не таке буває!
— Е ні! — заперечила Аріам. — Тобі давно час знати: я — частина тебе. І я тебе покидаю!
Майра не відводила від неї очей.
— Ви — зіпсута! Яка ж ви зіпсута! Це одразу видно!
Аріам здивовано знизала плечима.
— То й що? Не можуть же всі бути цнотливицями! З чим би люди боролись, якби не було пороків? Без тіні немає світла. І уяви собі, якою манірною кривлякою ти була б без мене!
— Це ви перевернули все моє життя?
— Знаєш, це було нелегко. Зате я зможу тепер відпочити від тебе.
— Ви сказали, що йдете? Не сподівайтеся, що я пущу вас назад.
— Я вернуся коли захочу, — заперечила Аріам, сідаючи на ліжко. — Ти нічого не зможеш зробити.
— То це ви обдурили…
— Що — починає, нарешті, доходити? — посміхнулась Аріам. — Це я заробляла крадіжками всі твої гроші. Згадай-но Джо Крума. Але тепер я від тебе звільняюсь, і дуже з цього задоволена.
Майра почервоніла.
— Мені страшенно прикро все це чути!
— Атож, ти в нас така! Від темних справ її, бачте, коробить! — саркастично промовила Аріам.
— Вам більше не доведеться дбати про мій характер, — похмуро сказала Майра. — Я вижену вас із свого організму, як мікроб. І нізащо не дозволю вернутись!
Аріам знизала плечима.
— А мені не дуже й хочеться вертатись. Особливо після того, що сталося.
Майра пильно подивилася на свою копію.
— Що ви маєте на увазі?
— Якби не той старий дурень Ансель, ми б розійшлися по-доброму. Але він устряв не в своє діло, і я його прикінчила. Пеппі запевняє, що для електричного стільця фактів задосить. Я сховаюсь якомога надійніше, і знайдуть… тебе. Коли тебе покарають по заслузі, я зможу жити спокійно.
Тільки тепер Майра зрозуміла, в яку халепу вскочила. Вона жалібно й безпорадно дивилась на мене. Я люто затряс ланцюгом.
— Якби мені тільки позбутися цього капкана!
— І що б тоді? — холодно спитала Аріам. — Нічого! Це лише окремий прояв загальної боротьби добра і зла, боротьби, яка триватиме вічно. Я намагалась порозумітися з Майрою. Не вийшло. Набридло мені таке життя! Відтоді як познайомилася з вами, і жалюгідної шпильки ніде не поцупила. А жити на що? Ото я й покинула її, щоб забрати винагороду. Тепер грошенята надійно сховані. А Майра, бач, відмовлялась: ой-ой-ой, нечесно це. Ха-ха!
На думку про сховані гроші очі Аріам переможно заблищали. Вона заклала руки за спину і вдоволено повела плечима.
— Ти ще не передумав одружитися зі мною? — запитала мене з пустотливою усмішкою.
— Знайте, він любить мене, ница ви істото! — крикнула Майра, перше ніж я встиг розтулити рот.
Аріам зневажливо махнула рукою.
— Ти так думаєш? Освідчився він мені! Хіба ні, любий? Я не знав, що відповісти.
— Годі, — сказала Майра з погрозою в голосі. — Даремно ви думаєте, що я дозволю вам узяти над ним владу. Ви вже накоїли досить. Я відведу вас до поліції. Нехай вони вибирають між нами.
Аріам занепокоїлась.
— Е ні, дівчино! — випалила вона, підхоплюючись з ліжка. — Так діла не буде! — І квапливо рушила до дверей.
— Зупини її! — крикнув я. — Не дай піти!
Майра кинулася за нею, та було вже пізно. В ту мить, коли Аріам вибігла, до кімнати влетів Лу Келлі. Ситуація склалася критична.
Я щосили штовхнув стіл на Лу. Майра злетіла під стелю.
Від струсу механізм диявольського пристрою спрацював. Коліщата із скреготом обернулись, і наручник розкрився. Я встиг вивільнити руку вчасно — треба було відбивати напад Лу.
Він завдав мені такого удару по голові, що я прикусив язик. Та несподівано для мене Лу позадкував. Майра вчепилась у чуприну негідника і тягла з несамовитою силою. Лу закрутив головою, намагаючись побачити напасника. Він не міг і припустити, що напад стався згори.
Я скористався миттєвою розгубленістю бандита і вгатив йому по тулубу. Спогад про рану, якої він заподіяв Віскі, додав мені сили. Лу заточився, голова його задерлась, і він з жахом побачив дівчину, яка літала над ним. Я вдарив ще раз — це був чудовий свінг.
Лу дико вищирився і з гуркотом упав на підлогу.
— Високий клас, — похвалив я сам себе, розтираючи кісточки пальців. — А тепер мерщій даємо драла.
Я взяв Майру за руку і обережно потяг униз. Вона була легенька, як піринка. У мене потеплішало на серці.
— А та, друга, втекла, — сказала Майра ображено, мов дитина.
Вона висіла за кілька сантиметрів від підлоги й довірливо дивилася на мене.
— Хай це тебе не хвилює. Головне — я знайшов тебе, і ми знову разом! Це вже дещо!
Ми ступили до дверей і раптом почули на сходах звуки важкої ходи.
— Мерщій до вікна! — скомандувала Майра.
Я відпустив її і підбіг до вікна. Майра, звільнившись, злетіла вгору й скрикнула:
— Ой! Я вдарилась!
Я навіть не зреагував. Мій погляд був прикутий до бруківки за десять метрів під нами. Як туди дістатися, не скрутивши в'язи?
— Надто високо! — мовив я сам до себе. — Що тепер робити?
Тим часом Майра плавно вилетіла у вікно й застигла в повітрі. Моторошно було бачити її на такій висоті.
Внизу зібралася невелика юрба. Двоє вчепились один одному у вилоги, ніби наготувавшись до бійки, і заціпеніло дивилися на Майру. Якась огрядна жінка зненацька вирвалася з юрби і з диким виттям, не розбираючи дороги, помчала геть.
— Не стій бовваном, — нетерпляче мовила Майра. — Дай руку. Ти не впадеш, не бійся.
— Що? Ти хочеш…
За моєю спиною з гуркотом розчинилися двері, і Майра вхопила мене за руку. Я заплющив очі й покірливо дав витягти себе в страшну порожнечу.
Майра тримала мене міцно. Здавалося, ми летимо дуже швидко. Я несміливо розплющив очі. Ми пролітали над якимись дахами. Будинок Баксі лишився далеко позаду.
— Подобається? — з усмішкою спитала Майра, тримаючи мене чіпко, немов свою здобич.
— Добре, що я в тобі певен. А то збожеволів би в перші ж секунди польоту.
Ми швидко пролетіли над велелюдною вулицею. Якийсь гультіпака помітив нас і з жахом заплющив очі. Я подумав, що тепер він до кінця днів своїх сахатиметься пляшки.
— Виберемо спокійну місцину — і на посадку, — запропонував я. — Не будемо збільшувати практику психіатра в цьому районі.
Ми виписали коло над рядом будинків, побачили безлюдний провулок і спустилися вниз. І лише опинившись на землі, помітили маленького дідка, що затишно влаштувався на порозі своєї домівки. Старий мовчки витріщився на нас. Нарешті він не втримався і спитав, помітно затинаючись: