Мій злочин

Сторінка 3 з 3

Франко Іван

— Ах, моя весна пропала! Я в неволi! Знаю вже, знаю, чим-то воно скiнчиться!

I вiдтодi я не можу позбутися сього спомину. Вiн затроює менi кожну хвилину щастя, розбиває мою силу i вiдвагу в нещастi. Вiн мучить моє сумлiння грижею * (* Грижа — журба, гризота.), i менi здається, що все дурне, безцiльне, жорстоке i погане, що я тiльки коли зробив у своїм життi, скристалiзувалося в конкретний образ отсього малого, невинно замордованого пташка, щоб тим докучливiше мучити мене. Тихими ночами я чую, як той пташок тихо-тихо стукає дзьобиком о шибу, i я прокидаюся зо сну. А в хвилях тривоги i розпуки, коли лютий бiль запускає кiгтi в моє серце i грозить ось-ось зламати силу моєї волi, менi здається, що я сам той маленький, слабосилий, голодний пташок. Я чую, що якась уперта, завзята i нерозумна сила держить мене в жме-цi, показує менi невловимi привиди свободи i щастя, та може в найближчiй хвилi без причини i без цiлi скрутить менi голову.