— Авжеж, я обдурювала його.
Він здригнувся, немов снігом його обсипало, холод пройшов аж до кісток. Бурмотів розгублено:
— Ти… ти… ти його… обдурювала… по-справжньому?
Вона, все ще думаючи, що це його безмірно втішає,
відказала:
— Так… по-справжньому… до самого краю…
Він мусив сісти на ліжку, так його вхопило за серце; віддих йому урвався, він був такий уражений, ніби оце тільки дізнався, що сам рогатий. Помовчав, потім сказав просто:
— Ага!
Вона теж перестала сміятися, запізно зрозумівши свою помилку.
Лейє запитав нарешті:
— Аз ким?
Вона мовчала, підшукуючи відповідь.
Він повторив:
— З ким?
— З одним молодим хлопцем, — здобулася вона на слово.
Він рвучко повернувся до неї й сухо мовив:
— Та певне, що не з куховаркою! Я тебе питаю, з яким хлопцем, чуєш?
Вона не відповідала. Він ухопив ковдру, якою жінка закрилася з головою, кинув її на середину ліжка, і знову сказав:
— Я хочу знати, з яким саме хлопцем, чуєш?
Тоді вона промовила через силу:
— То я на сміх сказала.
Але він трусився зі злості:
— Що? Як? На сміх сказала? То ти з мене глузуєш? Я цього не стерплю, розумієш? Я тебе питаю, як зветься той хлопець?
Вона лежала горілиць, непорушно, мовчки.
Він узяв її за руку і міцно стис:
— Чи чуєш ти нарешті? Я вимагаю, щоб ти відповіла, коли я кажу.
Тоді жінка промовила злякано:
— Ти, видно, збожеволів! Дай мені спокій!
Biji тремтів від люті, не знав уже, що казати, шалів, торсав її з усієї сили та все повторював:
— Чи ти чуєш? Чи ти чуєш?
Вона, щоб звільнитись, зробила раптовий рух і кінчиками пальців ненароком влучила чоловіка в ніс. Він спалахнув гнівом, гадаючи, що жінка його вдарила, і кинувся на неї.
Навалившись на неї і б’ючи по щоках з усієї сили, він кричав:
— На, на, на, ось тобі, розпуснице! Повія! Повія!
Нарешті, задихавшись, знесилившись, він підвівся й попрямував до комода, щоб випити підсолодженої помаранчевої води, бо почував себе розбитим, аж падав.
А вона плакала, уткнувшись у подушку, голосно хлипала, зрозумівши, що скінчилося її щастя з власної її вини.
Тоді, ридаючи, пролепетала:
— Чуєш, Антуане, йди-но сюди! Я тобі збрехала, ти розумієш, слухай!
І, приготувавшись тепер до оборони, озброївшись доказами та хитрощами, вона трохи підвела розкуйовджену голову в збитому набік чепці.
Лейє повернувся й підійшов до неї; йому було соромно, що він побив її, але в глибині свого подружнього серця він відчував невгамовну ненависть до цієї жінки, що зрадила іншого, Сурі.