Маскарад

Сторінка 3 з 17

Михайло Лермонтов

Маска
Тобі до серця я? Тим гірше це...
Князь
Кому?
Маска
Одному з нас.
Князь
Проте я не збагну, чому?
Ні, віщуваннями мене ти не злякаєш.
Не строю з себе мудреця,
Та пізнаю, хто ти.
Маска
То ти, виходить, знаєш,
Скінчиться чим розмова ця?
Князь
Розійдемось, поговоривши.
Маска
Браво!
Князь
Ліворуч ти, а я направо.
Маска
А що, коли я тут навмисно, щоб хоч мить
З тобою бачитись і говорить?
А що, як я скажу, що присягатись будеш
Мені ти в тім, що вік мене вже не забудеш,
І будеш рад мені віддати все життя
За те, щоб з вуст моїх почути в мить останню,
Коли, мов привид, зникну я,
Єдине слово: до стрівання!
Князь
Розумна маска ти, — а слів не бережеш.
То знаєш ти мене? Я хочу знати теж.

Ти! Безхарактерний, лихий, ти все від'ємне
В собі поєднуєш, що має ця юрба.
В тобі однім відбилася доба, —
Доба теперішня — блискуча і нікчемна.
Боїшся пристрастей, жадаючи утіх,
Сам хочеш знати все, а жертв — о, ні! не знаєш,
Людей без гордощів, без серця зневажаєш, —
Сам — іграшка людей таких.
О, знаю я тебе!
Князь
Мені ти лестиш, маско.
Маска
Ти лихо чиниш всім.
Князь
Можливо, мимохіть.
Маска
Не знаю! Вислухай, будь ласка,
Ще річ одну: жінкам не слід тебе любить.
Князь
Любов!.. її я не шукав.
Маска
Шукать не вмієш.
Князь
Або стомивсь шукать.
Маска
А що, коли за мить
До тебе з'явиться вона, щоб полонить,
Невже нечулим ти лишитися посмієш?
Князь
Та хто ж вона?.. Звичайно, ідеал?

Маска
Ні, женщина... а далі, що за діло?
Князь
То покажи її... з'являється хай сміло.
Маска
Не мало хочеш ти, вгамуй шаленства пал.
(Якусь мить мовчання).
Не вимагатиме вона признань, зітхання,
Ні сліз гірких, ні полум'яних слів...
Але клянись лишити намагання
Дізнатись, хто вона... і разом з тим
Мовчать.
Князь
Клянусь землею й небесами,
І честю я клянусь!
Маска
Гляди ж! Тепер ходім
І пам'ятай, — не жарти поміж нами.
(Виходять попід руки).
вихід ТРЕТІЙ
Арбенін та дві маски.
Арбенін тягне за руку чоловічу маску.
Арбенін
Це клевета! Це неможливо!
Не знаю, пане, хто ви єсть,
Та ви мою сплямили честь.
Ви знаєте, хто я?
Маска
Я знаю, ким були ви.
Арбенін
Скидайте маску! Вийшов час!..
Ви дієте безчесно, пане!

Навіщо вам? Лице моє незнане
Вам, як і маска. Сам я вперше бачу вас.
Арбенін
Не вірю! Надто ви злякались! Забирайтесь!
Я навіть гніватись на вас соромлюсь, — пріч!
Маска
Я йду. Проте, ви начувайтесь!
Нещастя з вами станеться сю ніч.
(Зникає в юрбі).
Арбенін
Стривайте!.. Зник... От, Бог наслав злоріку!
Цей боягуз... хтось з ворогів, мабуть...
А їх у мене скрізь без ліку.
Ха-ха-ха-ха! Ну, що ж, бувай, щаслива путь!
вихід ЧЕТВЕРТИЙ
Шпріх та Арбенін
Шпріх з'являється. На канапі сидять дві жіночі маски. Хтось
підходить і інтригує, бере за руку... одна виривається й виходить;
з руки її падає браслет.
Шпріх
Кого ви тут безжально так тягали.
Мосьє Арбенін?
Арбенін
Так... я жартував...
Мій приятель...
Шпріх
Звичайно, жартували
Не жартома ви з ним... на вас він нарікав.
Арбенін

Шпріх
Якась там маска.
Арбенін
Слух на диво
У вас.
Шпріх
Все чую, так... та до чужих я справ
Втручатись не люблю, і все мовчу...
Арбенін
Можливо...
То ви не знаєте?.. Ну, сором, особливо
Про це...
Шпріх
А що таке?
Арбенін
Ні, я пожартував.
Шпріх
Скажіть...
Арбенін
У вас жона красуня тут найкраща?
Шпріх
Ну, що ж?..
Арбенін (змінившитон)
А їздить ще до вас смуглявий той вусань?
(Насвистує пісню й виходить).
Шпріх (сам)
А щоб тобі засохла паща!
Смієшся з мене ти, а сам от-от рогань.
(Зникає в натовпі).

ВИХЩ П'ЯТИЙ
1-а маска, сама.
1-а маска, схвильована, швидко входить і падає на канапу.
1-а маска
Ах, серце вистрибне... Він маску міг зірвати!
О, боже мій, як збутися біди?
Та ні, він не впізнав... Не міг він і гадати,
Що женщина, перед якою світ завжди, —
Нехай і заздрячи, схилявся з дивуванням, —
Нараз, в запалі самозабуття
Йому на шию кинеться з благанням
На неї зглянутись; палаючи коханням,
Зухвало скаже: я твоя!
Цієї тайни він ніколи не пізнає...
Нехай... Не хочу я... Та він жадає
На згадку в мене взять собі якийсь предмет...
Цей перстень.., Ні... Це риск, крий боже!
(Помічає долі браслет і підіймає).
От щастя! Боже мій! Загублений браслет!
Емаль і золото... Віддам йому... Не зможе
Він з ним знайти мене...
вихід шостий
1-а м а с к а та князь 3 в є з д и ч.
Князь з лорнетом квапливо продирається.
Князь
Так... Справді, ось вона.
Між тисяч інших я тепер її впізнаю.
(Сідає на канапу й бере її за руку).
О, ти не зникнеш, ні!..
Маска
І наміру не маю.
Князь
Я хочу бачить вас.

Ах, думка ця смішна.
Я перед вами, тут.
Князь
Недобрий жарт. Я знаю
Твій намір жартувать, — я іншого жадаю.
Якщо зречешся ти негайно, вмить,
Мені красу свою явить,
То я зірву лукаву цю личину,
Я силоміць...
Маска
От і збагни мужчину!
Ви невдоволень.. Замало вам того,
Що я люблю вас... Ні, вам хочеться всього,
Мене знеславити ви маєте бажання,
Щоб, стрівши десь на балі, на гулянні,
Про цю смішну пригоду розказать
Всім друзям, сміючись, могли ви?
І, щоб розвіять їх сумніви,
Промовить: ось вона... і пальцем показать?
Князь
Запам'ятаю я твій голос...
Маска
Справжнє чудо!
Та в ста жінок — ручусь! — сто голосів таких
Вас засміють, — зверніться лиш до них;
Втім, це до речі, навіть, буде.
Князь
Та щастя повного не маю я...
Маска
Не знать!
За те, що маску цю не хочу я скидать,
Вам, може, долю слід благословлять.