— Що такого?
— От рад би я, поки із сим світом попрощаюся, ще одну грушечку спожити, але не годен на дерево вилізти, за комара нема сили, а немозі всього захочується.
— Прислужуся тобі, але ти скоро їж, бо часу не маю.
— Не журися, добрянечко, квапцем з'їм...
І вилізла кощава огида на грушу і там уже сім літ сидить і кукає, і сидіти буде, доки сам схочу.
В селі цвинтар. Над дубовим хрестом молода груша, а під нею спочивають останки старого Мартина. Оповідають люди, що як зовсім ослаб був, то сам смерті сказав: "Паніматочко, прошу тебе, злізай, бо вже і сі грішні кості спочити хочуть!"
1881 р.
Хосен — користь Коловатниця — конопля