Сміло в ногу, На вільну дорогу, Уверх голова Раз-два!
А тепер рушати можна!
Марко (сміється). Поїдеш?
Хламушка. Ого! Прощавайте поки. Може, ще зустрінемось, то я вам віддячу. У пекло для вас піду, а віддячу. (Вибігає.)
Червоноармійці тягнуть на смерть переляканого Матрьошкіна.
1-й червоноармієць. Знайшли ще одного, товаришу начальник! В убиральні сховався.
Марко (грізно). А! Ти хто? Начальник станції?
Матрьошкін (ляскаючи зубами). Те-те-теле-леле. Я теле-те.
Марко. Через вашу станцію проходило 26 вагонів з приладдям і одягом Червоної Армії. Ми їх не одержали. Де вони? Негайно відповідай, а то зараз же всіх розстріляю. Де вагони? Куди ви їх заподіли?
Матрьошкін. Я не знаю... я нічого не знаю. Я теле-теле-гра-фіст.
Марко. А, телеграфіст. А де начальник станції? Де вартовий? Ти телеграфіст, то чого ж ти в нужник сховався? (Тупає ногами.) Зараз же відповідай, де вагони! Я вас виведу на чисту воду, зрадники, мерзавці, шахраї! Станцію зруйную, рейки на рейці не зоставлю, а свого доб'юсь!
Матрьошкін. їй-богу, я нічого не знаю.
Марко. А, ти не знаєш. Зараз же подай усі книги.
Матрьошкін. Які книги? Я не знаю ніяких книг.
Марко (виймає наган). А, так ти не знаєш? А красти ти знаєш?
Спринцовка (в жахові лізе під стіл). Калавур!
Матрьошкін. Ні, ні! Я знаю! Я зараз!
1-й червоноармієць. Товаришу начальник, там біля водогону стоять якісь два вагони, напевне, що військові.
Марко. Негайно одкрить і донести мені, що там таке. Та обшукайте всю станцію.
Червоноармійці виходять.
Марко. Ну, то що ж книги?
Матрьошкін. Я зараз. (Іде в двері за терезами.) Пропав, погиб ні за собаку.
Марко (до Спринцовки). Та чи будеш ти тихо сидіти, чи ні! Попробуй мені тільки втікати, я тебе враз розміняю.
Матрьошкін (тягне кілька великих книжок із справ). Ось книги.
Марко. Клади на стіл. (Виймає з кишені пачку накладних.) Сідай.
Матрьошкін сідає. Марко теж. Так. То, значить, ви телеграфіст. • Матрьошкін. Так точно. Телеграфіст Матрьошкін. (Він трохи отямився.)
Марко (пише). Так, Матрьошкін. То все ж таки, де ж начальник станції? Який у вас штат? Хто завідує відсиланням вантажу? Де ж вони всі поділися?
Матрьошкін. Дозвольте доповісти. Начальник станції Приятелів Фе Ме, конторщик-для відсилання вантажу Панаженко Ме Ке і я, телеграфіст.
Марко пише.
Певно, що вони кудись пішли, може, в депо, оглядати ремонт. Є ще сторож, але він слабий.
Марко. Так. Це ми з'ясуємо. Але стережись мене дурити. Поки що ось яка справа. За цими накладними я простежив вагони до вашої станції — маємо №№ 0689, 0174, 0031, 7866... так. Ці номери проходили через станції Осиновату,
Перекидну, Безтолоч, Собачий ніс, а ці: 0911, 0224, 0666 і 0729, так, і 0729 (береться за голову), так, 0666 і 0729, оці через станції Тартарари, Три тузи і знов Осиновату, потім з того боку слід губиться коло станції Чортомлик. Так. Де путьовки?
Матрьошкін (перегортує справу). Ось — 0869, 0174, 0031, 7866.
Марко (позначає у себе олівцем). Так. Якого числа приходили?
Матрьошкін. 17 грудня.
Марко. Так. 17 грудня. (Дивиться у справу.) З якої станції?
Матрьошкін. З Безтолочі. Марко. Куди одправлено?
Матрьошкін (помітно посмілішав). На станцію Чортомлик.
Марко. Нічого подібного. Якби вони проходили через Чортомлик, вони б пішли далі через Кривякіно, Козлову Рудню і Висуньязик. Але там вони не проходили. Де ж вони?
Матрьошкін. Я... я не знаю, за путьовками від 18 грудня під №№ 187 396 і 187397 ці вагони...
Марко (витирає піт з лиця). 187396 і 187397. (Записує.) Це якась плутанина. Шукай краще ті номери, що йшли через Тартарари і Три тузи — 0911, 0224, 0666 і 0729.
Матрьошкін (перегортує справу). Єсть. 1911—26 грудня, 0224, 0666 — 28 грудня і 0729 — 29 грудня.
Марко (дивиться у справу і записує). 28 грудня. Так. (Знов витирає піт.) Принесіть мені склянку води, щось у мене голова болить.
Спринцовка (зривається й приносить воду). Зволь-те, товаришу комісар.
Марко (не беручи води). Куди відіслано?
Матрьошкін. Через станцію Приятная на станцію Чортомлик.
Марко (стукає кулаком по столу). Знов Чортомлик! Та що ти мені морочиш... голову! Я ж тобі казав, що я тільки-но був на Чортомлику і там ніяких вагонів не проходило. Я тобі покажу, як мене дурити! Усіх розміняю к чортовій матері!
Матрьошкін (переляканий). Я... я не знаю. Згідно з путьовками під № двіс... двіс... двісті... двісті...
Марко (до Спринцовки, що чекає з водою.) А тобі чого! Спринцовка. Води просили.
Марк о. А! (Жадливо п'є воду.) Через ваші шахрайства я два тижні товчусь як проклятий по всій залізниці, не роз^ дягався, не вмивався, майже не спав. У голові гуде, намерзся так, що аж шкура болить. Другий день то трясе, то в жар кидає,— дай ще води.
Спринцовка. Дозвольте зауважити, може, у вас температура, жар? Може, дозвольте градусник поставить. (Виймає з кишені термометр.) З медицинської точки зору...
Марко (розлючений). А тобі яке діло! Я тобі як поставлю оцього градусника (виймає наган), то одразу прохолонеш.
Спринцовка (жахнувшись, ховається за Матрьош-кіна). Я... я і так не гарячий, я тільки як бувший фершал... може, у вас, вибачайте, сипняк?
Увіходять обидва червоноармійці й несуть перед собою кілька клунків кожухів і білизни.
1-й червоноармієць. Єсть, товариш начальник! Обидва вагони з військовим майном. Кожухи, білизна. Так що на всіх підштаниках військові печатки.
Марко (зривається на ноги). А! Так ось воно що! Попались мерзавці! Негайно кажи, де решта вагонів, або зараз же поставлю до стінки.
Матрьошкін. Яж вам казав,' що у нас немає. Відіслано на ста... ста... станцію Чор... Чор... Чортомлик, згідно з путьовками під номерами двісті... двісті вісімдесят ти... ти... тисяч трис... трис... трист...
Марко (стукає кулаком). Так ти знов мені будеш морочити голову із своїм Чортомликом! Не досить того, чого у вас на станції два вагони з нашим майном!
Матрьошкін (в розпачі). Ці вагони нічого не доказують! Ми їх перечепили, бо в них позагоралися осі. Вони ж тільки позавчора прибули. Ось і акт про це. (По-казує.)
Марко (вихоплює акта). "Березня одинадцятого, комісія в складі начстанції..." (Злісно мне й шпурляє акта.) А, щоб чорт забрав вас з вашими осями, актами, путьовками та іншим безглуздям! Певний, що злодії, а доказати не можна. А на яку станцію йдуть ці вагони?