— А що нам ще підійде, крім стрільби? Як ви гадаєте?
— Я гадаю, — втрутився в розмову Сем, — що можна позмагатися в добуванні вогню тертям. Це було б чудово, бо Гай цього зовсім не вміє. Хто добуде вогонь — одержує перо, хто добуде його за одну хвилину — одержує перо хвалебне, чи як там його називають… Ми з Яном будемо змагатись, а Гай лише слинки ковтатиме.
— Зате я краще полюю на оленя. Тут я вас обох за пояс заткну, от як!
— Замовчи, Гілко! Нам уже набридло твоє патякання про полювання на оленя. Ми назавжди відмінимо цю гру.
І Сем запитав, звертаючись, очевидно, до Калеба:
— Ви знаєте які-небудь індійські ігри?
Калеб промовчав, ніби нічого й не чув.
Тоді запитання повторив Ян:
— Містер Кларк, в індійців бувають ігри?
— А звісно, бувають. Я можу показати вам дві індійські гри, на яких випробовують гостроту очей.
— Тут я усіх вас поб’ю! — поквапливо вставив Гай. — Адже я побачив оленя раніше, ніж Ян міг…
— Замовчи, Гай! — гримнув на нього Ян.
Характерний звук "дз-дз-дз" примусив Гілку обернутись. За спиною в нього Сем гострив великого ножа й час від часу кидав хижі погляди на його "жовтий віхтик".
— Настав час, — буркнув Дятел ніби сам до себе.
— Відчепись од мене! — жалібно пропищав Гай: оте страхітливе "дз-дз" дуже його нервувало.
Гай зиркнув на Яна і. помітивши в нього щось схоже на посмішку, трохи заспокоївся. Але його тривога прокинулась з новою силою, коли він подивився в дико розмальоване й застигле обличчя Дятла.
— Чому ти не гостриш ножа, Маленький Бобер? Хіба ти відмовляєшся від своєї частки? — процідив крізь зуби Головний Вождь.
— Я пропоную поки що залишити йому скальп, а коли він знову почне вихвалятись — оббілуємо його до кісток, — відповів Ян. — То розкажіть же нам про індійську гру, містер Кларк.
— Почекай, зараз пригадаю. Ага, ось як. Просто на землі або на шкурах вони малюють два квадрати і кожен квадрат ділять на двадцять п’ять кліточок. Далі беруть десять кілець і десять горіхів або камінців. Кожен гравець одержує п’ять кілець та п’ять горіхів і розкладає їх по кліточках, як йому хочеться. Напарник його не повинен дивитися, поки все не буде готово. Потім він обертається й дивиться стільки, скільки треба, щоб проспівати пісеньку:
Ю-йї-йї, кі-йї-я
Очі гострі маю я,
Розум спритний маю я.
Переможу тебе я
Кі-йї-йї, кі-йї-я…
Після цього перший квадрат накривають кошиком або ще чимось, а другий гравець мусить по пам’яті розкласти свої марки по клітинах точнісінько так, як і на першому квадраті. За кожну правильно покладену марку йому зараховується очко, за кожну помилку — очко знімається.
— От побачите, що я… — почав був Гай, але рука Сема схопила його за чуприну. — Облиш мене! Я не вихваляюсь! Я кажу звичайну правду.
— Уф! Краще кажи свою звичайну брехню. Так буде безпечніше, — промовив Великий Дятел і з моторошною байдужістю в голосі додав: — Якщо я здеру з тебе скальп, ти застудишся й помреш. Тобі це відомо?
І Ян знову помітив, що Калеб вдивляється кудись у далечінь, ніби намагається щось приховати.
— А є ще друга гра. Не можу запевняти, що її вигадали індійці, тільки вона їм дуже до серця. Перш за все вирізують два шестидюймових квадрати з білого дерева або картону. Потім на них малюють кільця, як на мішені, або клітинки, як і в попередній грі, або двох зовсім однакових кроликів. Перший гравець бере шість чорних кружечків, по півдюйма в діаметрі, довільно розкладає їх на одній з дощок і ставить дошку кроків за сто. Другий бере стільки ж кружечків та другого кролика і йде вперед, поки не зможе покласти свої кружечки точно так, як вони покладені на першому кролику. Якщо він зробить це за сімдесят п’ять кроків — він молодець, якщо за шістдесят — теж непогано, але менше п’ятдесяти не годиться. Я часто бачив, як індійські хлоп’ята захоплювались цією грою. Іноді вони задля жарту клали по два кружечки разом або який-небудь знімали зовсім. Так можна добре перевірити очі.
— Та я вас запевняю… — почав знову Гілка, але Сем обірвав його грізним і диким "грррр!", знаючи наперед, до чого зведуться запевнення Гая.
— Пригадую, як індійці ще випробовували гостроту очей. Старий вождь показував молодим воїнам Плеяди, сузір’я з дуже маленьких зірок, яке в індійців називається "Гроном". Він питав, скільки у гроні ягід. Одні бачили п’ять, другі — шість, а деякі навіть сім. Хто побачить сім — у того добрі очі. Зараз ви не знайдете Плеяд: їх видно лише в зимові ночі. Зате протягом цілого року можна спостерігати Велику Ведмедицю. її легко знайти від Полярної зірки. Велику Ведмедицю індійці називають "Горбатою спиною". Я чув, як їхні діди питали хлоп’ят: "Бачите ви стару скво (це друга зірка від краю, якраз на горбу) з дитиною на спині? Бачите ви її дитину?" Коли мої очі були молодшими, я теж міг розглядіти маленьку зірочку, що пригорнулась до великої. Хто її бачить, у того найкращий зір.
— А… — почав Гай, та Сем своїм "гррр!" вчасно зупинив його.
І знову очі Калеба втупилися в простір. Він підвівся і вийшов з тіпі. Ян почув, як старий мисливець пробурмотів:
— От малий поганець. Смішить, що стриматись не можна…
Він одійшов трохи в ліс і раптом загукав:
— Ян! Гай! Мерщій сюди!
Всі троє вискочили з тіпі.
— Ми говорили про гостроту очей. Хто скаже, що отам бігає?
Крізь просвіт у листі видно було весь засів конюшини Бернса.
— Схоже на малесеньке ведмежа…
— Бабак! Наш бабак! Це він поламав татову косарку! Де моя кістяна стріла? — заверещав Гай і метнувся по зброю.
Хлоп’ята помчали від табору й обережно почали підкрадатись до конюшини. Але старий бабак все ж таки щось відчув і нашорошився. Він був незграбний і на рівному полі справді скидався на маленьке ведмежа. Його коричневі груди різко відтінялися незвичайною сивиною на спині та голові.
— Тато каже, що бабак посивів за свої страшні злодійства. Адже він злодюга до самих кісток! Ну, я ж його зараз…
— Стій! Рівняйся! — скомандував Сем, бачачи, що Гай уже збирається стріляти.
Вони вишикувалися в ряд, як воїни на старовинній картині, що зображає битву біля Кресі. На бабака посипалися стріли. Майже всі вони падали далеко за спиною гризуна, але жодна не дала недольоту, бо бабак виявився ближче, ніж здалося хлоп’ятам. Він встиг сховатися в нору, де, безперечно, почав готувати нову каверзу людині з косаркою.