— П'яте через десяте, щоб розбиратися у бібліографії.
— У мої часи той, хто знав німецьку, університетів не закінчував. Він жив з того, що знав німецьку. Гадаю, сьогодні таке буває з тими, хто знає китайську.
— Я не знаю її достатньо, тож мушу закінчити університет. Але повернімось до вашої типології. Хто такий геній, Ейнштейн, приміром?
— Геній — це той, хто здатний запаморочливим чином жонглювати одним з компонентів, живлячи його іншими. — Він випив і сказав: — Добривечір, люба. Що, знову пробувала накласти на себе руки?
— Ні, — відповіла дівчина, що проходила повз нас, — я зараз у колективі.
— Молодчина, — відказав їй Бельбо і повернувся до мене: — Бувають і колективні самогубства, чи не так?
— А як там щодо божевільних?
— Сподіваюсь, ви не взяли моєї теорії за чисту монету. Я зовсім не хочу робити лад у Всесвіті. Я пояснюю, хто такий божевілець для видавництва. Це теорія ad hoc, домовились?
— Домовились. Тепер плачу я.
— Гаразд. Піладе, будь ласка, менше льоду. А то віскі відразу потрапить у кров. Так от. Кретин навіть не розмовляє, він слиниться і заїкається. Через брак координації рухів він здатен заквацяти собі морозивом чоло. Він заходить через обертові двері з протилежного боку.
— Як це?
— Йому це вдається. На те він і кретин. Нас він не цікавить, його можна впізнати відразу, й він не ходить по видавництвах. Даймо йому спокій.
— Даймо.
— Бути недоумком складніше. Це громадська поведінка. Недоумок це той, хто говорить завжди поза склянкою.
— У якому розумінні?
— Ось так, — він згори вниз тицьнув пальцем у шинквас біля своєї склянки. — Він хоче висловитись про те, що є у склянці, але говорить про те, що біля склянки, не вникаючи у суть цього. Якщо хочете простіше, це той, хто допускається ляпсусів, приміром питає: "А як ся має ваша мила пані?" у чоловіка, якого тільки-но покинула дружина. Моя думка зрозуміла?
— Зрозуміла. Я таких знаю.
— Недоумок дуже бажаний гість, особливо при світських оказіях. Він ставить усіх у незручне становище, зате потім дає нагоду для розмов. У своїй позитивній формі він стає дипломатом. Він говорить поза склянкою, коли промах зробив хтось інший, переводячи розмову на іншу тему. Але нас він не цікавить, він не творча особистість, працює з чужої подачі, тож ніколи не прийде до видавництва з рукописом. Недоумок не каже, що кішка гавкає, він говорить про кішку, коли інші говорять про собаку. Він порушує правила бесіди, а коли порушує їх по-справжньому, стає просто величним. Гадаю, ця порода вимирає, це носій типових якостей міщанства. Тут потрібен салон Вердурена чи навіть дім Ґермантів. Ви, студенти, ще читаєте ці речі?
— Я читаю.
— Недоумком був Йоахім Мюрат, який, роблячи огляд своїх офіцерів, побачив одного, дуже мальовничого, з Мартініки. "Vous êtes négre?", — запитує його. А той відповідає: "Oui mon général!", на що Мюрат: "Bravó, bravó, continuez!" І так далі. Ви за мною стежите? Пробачте, але цього вечора я святкую історичний поворот у своєму житті. Я кинув пити. Ще одну? Не відповідайте, ви примушуєте мене почувати себе винуватим. Піладе!
— А ідіот?
— Хм. Ідіот не порушує правил поведінки. Він порушує правила міркувань. Це той, хто каже, що всі собаки — це домашні тварини, і всі собаки гавкають, але кішки теж домашні тварини, а тому вони теж гавкають. Або ж що всі мешканці Афін смертні, всі мешканці Пірея смертні, отже, всі мешканці Пірея є мешканцями Афін.
— Але це ж правда.
— Так, але випадково. Ідіот може висловити й справедливу думку, але з помилкових причин.
— Можна говорити помилкові речі, аби тільки причини були правильні.
— Звісно, хай йому біс. Інакше навіщо завдавати собі стільки клопоту, намагаючись бути розумними тваринами?
— Усі великі людиноподібні мавпи пішли від нижчих форм життя, люди пішли від нижчих форм життя, отже, всі люди — це великі людиноподібні мавпи.
— Незле. На цій стадії ви вже підозрюєте, що тут щось не так, але потрібне певне зусилля, аби з'ясувати що і чому. Ідіот дуже підступний. Недоумка впізнаєш одразу (не кажучи вже про кретина), тоді як ідіот міркує майже, як ти, за винятком одного крихітного дефекту. Він майстер паралогізмів. І горе редакторові, йому доведеться мучитись над цим цілу вічність. Видається чимало книжок, написаних ідіотами, бо вони переконують нас із першої спроби. Редакторів у видавництвах тримають не для того, щоб упізнавати ідіотів. Цього не робить Академія наук, чому це має робити видавництво?
— Цього не робить навіть філософія. Онтологічний аргумент святого Ансельма ідіотський. Бог повинен існувати тому, що я можу мислити його як істоту, якій властива вся досконалість, включно з існуванням. Тут плутається існування в думці з існуванням у реальності.
— Авжеж, ідіотським є і спростування Ґонілона. Я можу думати про якийсь морський острів, навіть якщо цей острів не існує. Він плутає думку про випадкове з думкою про необхідне.
— Боротьба між ідіотами.
— Звичайно, а Бог потішається, як дурний. Він вирішив зробити себе немислимим, лише щоб показати, що Ансельм та Гонілон ідіоти. Яка висока мета для світотворення, ба більше, для самої постанови Бога існувати. Все спрямоване на те, щоб викрити космічний ідіотизм.
— Ми оточені ідіотами.
— Нікуди від цього не подінешся. Всі ідіоти, крім вас і мене. Або ж — не хочу нікого образити — крім вас.
— А знаєте, тут замішана теорема Ґеделя.
— Не знаю, я кретин. Піладе!
— Але зараз моя черга.
— Потім поділимо. Епіменід Критський каже, що всі критяни брехуни. Якщо це каже він, — а оскільки він сам критянин, то критян знає як облуплених, — виходить, це правда.
— Це по-ідіотському.
— Святий Павло. Послання до Тита. І ще одне: всі ті, що вважають Епіменіда брехуном, не мають іншого виходу, як довіряти критянам, але критяни не вірять критянам, тому жоден критянин не думає, що Епіменід брехун.
— Це ідіотизм чи ні?
— Дивіться самі. Я сказав вам, що ідіота розпізнати важко. Ідіот може навіть одержати Нобелівську премію.
— Дайте мені подумати... Дехто з тих, хто не вірить, що Бог сотворив світ за сім днів, не є фундаменталістом, але деякі фундаменталісти вірять, що Бог створив світ за сім днів, отже ніхто з тих, хто не вірить, що Бог створив світ за сім днів, не є фундаменталістом. Це ідіотизм чи ні?