Маятник Фуко

Сторінка 139 з 191

Умберто Еко

86

Ці знання не були втрачені, принаймні не була втрачена їхня матеріальна частина, їх передали побожним будівничим ченці з Сіто... їх знали у минулому столітті як Compagnons du Tour de France . Саме до них звернувся Ейфель із приводу будівництва своєї вежі.

L. Charpentier. Les mystéres de la cathédrale de Chartres,

Paris, Laffont, 1966, pp. 55 — 56

Таким чином ми дістали повну картину нових часів, де працьовиті кроти без упину перекопували підземелля, підглядаючи планету знизу. Але тут мало бути щось іще, якась інша справа, започаткована беконівцями, результати або фази якої були на очах у всіх і ніхто цього не усвідомлював... Адже, копаючи у підземеллях, вони досліджували глибинні шари, однак кельти і тамплієри не обмежились копанням колодязів — будуючи свої клапани, вони скеровували їх до неба, щоб налагодити зв'язок між мегалітами і вловлювати впливи зірок...

Ця ідея спалахнула в голові Бельбо одної безсонної ночі. Він визирнув у вікно і побачив удалині, над дахами Мілана, вогні металевої вежі телекомпанії RAI, великої міської антени. Поміркований і розважливий варіант Вавилонської вежі. І тут він усе зрозумів.

— Ейфелева вежа, — сказав він нам наступного ранку. — Як це я раніше не подумав? Металевий ідол, мегаліт останніх із кельтів, порожнє вістря, вище за всі Готичні шпилі. Навіщо Парижеві здався цей безглуздий монумент? Це небесний зонд, антена, яка збирає інформацію усіх герметичних клапанів, встромлених у земну кору, зі статуй острова Пасхи, з Мачу Пікчу, зі статуї Свободи на острові Бедлоу, спроектованої втаємниченим Лафайєтом, з обеліска в Люксорі, з найвищої вежі Томара, з Колоса Родоського, який не перестає передавати з глибини порту, де його більш ніхто не може знайти, з храмів брахманівських джунглів, з башточок Великого китайського муру, з вершини Аєрс Рок, зі шпилів Страсбурга, які викликали таке захоплення втаємниченого Ґете, з ликів на горі Рашмор — втаємничений Гічкок збагнув чимало — з антени "Емпайр стейт білдінг", скажіть самі, на яку ж імперію натякало це творіння американських втаємничених, якщо не на імперію Рудольфа Празького! Ейфелева вежа приймає інформацію з підземелля і порівнює її з інформацією, що надходить з неба. А хто дає нам перше жаске кінематографічне зображення Ейфелевої вежі? Рене Клер у "Сплячому Парижі", який спить. Рене Клер, R. С.

Ми перетлумачили всю історію науки: зрозумілою стала навіть гонка космічних озброєнь — усі ці божевільні супутники не інакше, як займались фотографуванням земної кори, щоб виявити там невидимі струмені, глибоководні потоки, течії гарячого повітря. І щоб порозумітися між собою, порозумітися з Ейфелевою вежею, зі Стоунгенджем...

87

Це дуже дивний збіг — видання фоліо 1623 року, що вийшло під іменем Шекспіра, містить рівно тридцять шість творів.

W. F. С. Wigston. Francis Bacon versus Phantom

Captain Shakespeare; The Rosicrucian Mask,

London, Kegan Paul, 1891, p. 353

Коли ми обмінювались вислідами нашого фантазування, нам здавалось, і справедливо, що ми просуваємось уперед шляхом незаконних асоціацій, недозволених місточків, яким ми б соромилися довіряти — якби хтось звинуватив нас, що ми в це вірили. Річ у тім, що нас заспокоювало наше порозуміння, — тепер уже мовчазне, як цього вимагає етикет іронії, — що ми пародіюємо логіку інших. Але протягом довгих пауз, коли кожен з нас нагромаджував докази, щоб з чистим сумлінням, наче збираючи камінці для пародії на мозаїку, навести їх на спільних зібраннях, наш мозок звикав пов'язувати, пов'язувати, пов'язувати кожен факт з будь-яким іншим фактом, а щоб робити це автоматично, він мав набути певних звичок. Гадаю, є межа, за якою нема вже різниці між звичкою вдавати, що віриш, і звичкою вірити.

Наче в історії про шпигуна: він проникає у таємні служби ворога, звикає думати, як він, і якщо виживає, то лише тому, що йому не щастило; отже, нічого дивного, що невдовзі він переходить на ворожий бік, який став його власним. Або наче людина, що живе на самоті з собакою, — вона говорить до нього цілий день, спершу намагається зрозуміти собачу логіку, відтак доходить висновку, що собака розуміє людську логіку; вона виявляє, що собака несміливий, відтак, що ревнивий, потім що вразливий, нарешті вона починає робити собаці наперекір і влаштовувати сцени ревнощів; і коли людина певна, що собака став такий, як вона, насправді то вона стала такою, як він, і коли людина пишається тим, що ушляхетнила його, насправді то вона особачіла.

Може, тут давалося взнаки моє щоденне спілкування з Дією та дитям, але з нас трьох я був найменше заражений грою. У мене була певність, що то я веду гру, я почував себе так, неначе й досі грав на аґоґо під час ритуалу, неначе я на боці того, хто викликає емоції, а не того, хто їх переживає. Про Діоталлеві я тоді не знав, а тепер знаю: Діоталлеві привчав думати по-дияволістському своє тіло. Щодо Бельбо, то він ототожнював себе з грою навіть на рівні свідомості. Я звикав, Діоталлеві розкладався, Бельбо навертався. Але всі ми потроху втрачали оте розумове світло, яке завше дає нам змогу відрізняти подібне від ідентичного, метафору від реальності, цю таємничу, блискучу і чудову властивість, завдяки якій ми завжди можемо сказати, що той-то і той-то озвірів, не думаючи насправді, що він поріс шерстю і завівся іклами, тоді як божевільний при думці "озвірів" відразу бачить когось, хто гавкає, риє, б'є копитами чи літає.

Ми могли б помітити стан Діоталлеві, якби не були такі захоплені грою. Я б сказав, що все почалося наприкінці літа. Він наче схуд, але то не була нервова стрункість людини, яка провела кілька тижнів, мандруючи в горах. Його делікатна шкіра альбіноса тепер прибрала жовтуватих відтінків. Ми це помітили й подумали, що він провів відпустку, схилившись над своїми рабинськими сувоями. Але насправді ми думали зовсім про інше.

І справді, наступними днями нам поступово вдалося впорядкувати й угруповання, що не належали до беконівської лінії.

Приміром, сучасна масонологія вважає Просвітлених Баварії, які ставили перед собою мету ліквідувати нації та дестабілізувати держави, натхненниками не лише анархізму Бакуніна, а й самого марксизму. Дитячі казки. Просвітлені — це провокатори, яких беконівці заслали між тевтонців, а Маркс та Енгельс мали на думці зовсім інше, починаючи маніфест 1848 року промовистою фразою "Привид блукає по Європі". Звідки така Готична метафора? Комуністичний маніфест саркастично натякав на примарне полювання на План, що вже протягом кількох століть стрясав континентом. І пропонував альтернативу як беконівцям, так і неотамплієрам. Маркс був єврей, можливо, спочатку він був речником рабинів із Жерони або Сафеду і намагався залучити до пошуків весь обраний народ. Але потім цей проект занадто його захоплює, він ідентифікує Шехіну, вигнаний народ у Царстві, з пролетаріатом, зраджує сподівання своїх натхненників, перевертає з ніг на голову ідею юдейського месіанізму. Тамплієри всіх країн, єднайтеся. Карту робітникам. Чудово! Де знайти краще історичне пояснення комунізму?