— Ми не збилися зі шляху, — сказав я. — Послання відкриває одну річ, якої ніхто не міг знати: про яку саме карту йдеться!
83
Карта — це не територія.
Alfred Korzybski. Science and sanity, 1933; 4 ed.,
The International Non-Aristotelian Library,
1958, II, 4, p. 58
— Вам, мабуть, відома ситуація у картографії за часів тамплієрів, — мовив я.
— У тому столітті циркулювали арабські карти, які, між іншим, розміщали Африку зверху, а Європу — знизу, карти мореплавців, загалом досить точні, і мапи, складені на три-чотири століття раніше, які у школах вважалися все ще добрими. Зважте, для того, щоб показати, де знаходиться Умбілікус, не треба точної карти в тому значенні, як це розуміємо ми. Досить, щоб ця карта мала одну прикмету — зорієнтована за сторонами світу, вона повинна вказати на Пуп у той момент, коли на світанку 24 червня на Маятник падає світло. Тепер увага: припустімо, як чиста гіпотеза, що Пуп Землі міститься в Єрусалимі. На наших сучасних картах Єрусалим перебуває в певному місці, яке залежить від картографічної проекції. А тамплієри мали карту невідомого типу. Але яке це мало для них значення? Адже не Маятник залежить від карти, а карта від Маятника. Ви мене розумієте? Це могла бути найбезглуздіша карта у світі, аби тільки розстелити її під Маятником, щоб віщий сонячний промінь на світанку 24 червня вказав на точку, де саме на цій, а не на іншій карті, міститься Єрусалим.
— Але це не розв'язує нашої проблеми, — зауважив Діоталлеві.
— Звісно, ні, як не розв'язує проблеми й тридцяти шести невидимих. Бо якщо не знатимеш, яку карту взяти, нічого не вийде. Спробуймо уявити собі карту, розміщену канонічним способом, себто схід з боку абсиди, а захід — з боку нефу, адже саме так орієнтовані церкви. Тепер висуньмо якусь гіпотезу, дарма яку: що в той доленосний світанок Маятник повинен опинитися у зоні трохи на схід, майже на межі квадранта південного сходу. Якби це був годинник, ми б сказали, що Маятник повинен показати двадцять п'ять по п'ятій. Зрозуміло? Тепер погляньте.
Я пішов по історії картографії.
— Ось, номер один, мала XII століття. Її складено за структурою у вигляді літери Т — нагорі — Азія з Земним Раєм, ліворуч — Європа, праворуч — Африка, а далі за Африкою зображені навіть Антиподи. Номер два, мала в дусі "Somnium Scipionis" Макробія, котра у ряді версій використовувалася аж до шістнадцятого століття. Африка тут трохи вузькувата, та дарма. Тепер дивіться уважно, якщо покласти ці дві мапи за сторонами світу, ви помітите, що на першій п'ята двадцять п'ять відповідає Аравії, а на другій — Новій Зеландії, оскільки в цьому місці тут Антиподи. Маятник може відкрити тобі все, але якщо не знаєш, яку карту взяти, це заведе тебе на манівці. Послання містить суворо зашифровані інструкції, де знайти потрібну карту, можливо, складену саме для цієї мети. Послання говорить, де слід шукати карту, в жому рукописі, в якій бібліотеці, абатстві, замку. А могло бути й таке, що Ді або Бекон чи інші навіть відтворили послання, хто їх знає, і в ньому значилося, що карта там-то й там-то, але тим часом у Європі сталося чимало подій, абатство, де містилася карта, згоріло або карту викрали й заховали хтозна-де. Можливо, хтось має ту карту, але не знає, же її призначення, або знає, що вона має якесь призначення, але не знає достеменно же, й мандрує собі по світі, шукаючи на неї покупця. Подумайте тільки, вся ця круговерть пропозицій, фальшивих слідів, послань, які говорять про щось інше, але їх тлумачать так, нібито вони говорять саме про карту, і послань, які говорять про карту, але їх тлумачать так, нібито вони натякають хтозна на що, на виробництво золота, приміром. А може бути й так, що дехто намагається прямо відтворити карту на основі припущень.
— Припущень якого типу?
— Приміром, мікро-макрокосмічні відповідності. А ось іще одна карта. Знаєте, звідки вона? Вона з другого трактату "Utriusque Cosmi Historia" Роберта Флудда. Флудц — людина розенкройцерів у Лондоні, не слід цього забувати. То що ж робить наш Робертус де Флуктібус, як він полюбляв себе називати? Він подає вже не карту, а дивну проекцію всієї земної кулі, як вона виглядає з полюса, звичайно, з містичного полюса, отже, з погляду ідеального Маятника, підвішеного до замка ідеального склепіння. Ось карта, яку склали, аби розстелити під Маятником! Це абсолютно незаперечні докази, дивно, що цього ніколи нікому не спало на гадку...
— Це тому, що дияволісти дуже й дуже неповороткі, — сказав Бельбо.
— Це тому, що єдиними гідними спадкоємцями тамплієрів є ми! Але дайте мені доказати: ви впізнали цю схему, це рухоме колісце, подібне до коліщат, які використовував Тритемій для шифрування своїх повідомлень. Це не карта. Це проект машини, яка могла б давати варіанти карт, альтернативні карти, аж поки буде знайдено ту, справжню! І Флудд каже у поясненні: це начерк певного instrumentum, над яким ще треба працювати.
— Але хіба не Флудц уперто заперечував обертання Землі? Як тоді він міг думати про Маятник?
— Ми маємо справу з утаємниченими. Утаємничений заперечує те, що знає, він заперечує, що він це знає, дурить, аби приховати таємницю.
— Це могло б пояснити, — зауважив Бельбо, — чому ще Ді таку велику увагу приділяв королівським картографам. Не для того, аби знати "правдиву" форму світу, а щоб відтворити, посеред усіх інших, неправильних карт, ту єдину карту, яка була йому потрібна, отже, єдину правильну карту.
— Незле, незле, — мовив Діоталлеві. — Пошуки істини шляхом точного відтворення брехливого тексту.
84
Основним заняттям цієї Асамблеї, і найпожиточнішим, повинна бути — на мою думку — праця над природничою історією на основі планів Верулама.
Christian Huygens. Лист до Кольбера,
Oeuvres Complutes, La Haye, 1888 — 1950, VI, pp. 95 — 96
Поневіряння шести груп не звелися до пошуків карти. Може бути, що у двох перших частинах послання, які потрапили до рук португальців та англійців, тамплієри натякали на Маятник, але уявлення про маятники були ще досить невиразні. Одна річ — вимахувати туди-сюди виском, а зовсім інша — побудувати механізм такої точності, щоб сонце освітило його у точно визначену часточку секунди. Тож тамплієри розтягли План на шість століть. Беконівське крило береться до роботи в цьому напрямку і намагається перетягти на свій бік усіх втаємничених, яких воно гарячково розшукує.