— Але чого вони домагалися?
72
Nos inuisibles pretendus sont (a ce que l'on dit) au nombre de 36, separez en six bandes .
Effiouyables pactions faictes entre le diable
& les pretendus Inuisibles, Paris, 1623, p. 6
— Можливо, вони хотіли встрелити двох зайців: з одного боку, дати знак французам, а з іншого — відшукати загублені нитки німецького осередку, який, очевидно, розколовся внаслідок лютеранської реформи. Але саме в Німеччині зчинилася найбільша буча. Від часу виходу маніфестів приблизно до 1621 року автори маніфестів отримали аж надто багато відповідей...
Я зацитував деякі з численних опусів на цю тему, з тих, якими ми з Ампаро розважалися однієї ночі у Сальвадорі.
Серед авторів цих опусів, певно, були й такі, які щось знали, але вони зливалися з морем фанатиків, ентузіастів, які занадто дослівно сприймали маніфести, а можливо, й провокаторів, які намагалися перешкодити цій операції, і просто ошуканців... Англійці намагалися втрутитись у дискусію, щоб урегулювати її, не випадково Роберт Флудц, ще один англійський тамплієр, протягом року написав три твори, аби підказати слушну інтерпретацію маніфестів... Але цієї круговерті вже не стримати, розпочалася Тридцятирічна війна, палатинський курфюрст зазнав поразки від іспанців, Палатинат і Гайдельберґ пограбовані, Богемія у полум'ї... Англійці вирішують повернутися до Франції і пробують діяти там. Ось чому 1623 року розенкройцери з'являються зі своїми маніфестами в Парижі, звертаючись до французів із приблизно тими самими пропозиціями, з якими вони звернулися до німців. І що ж ми читаємо в одному з опусів, звернених проти Рози і Хреста в Парижі, від імені когось, хто не довіряв їм або хотів скаламутити воду? Звісно, що вони поклоняються дияволові. Але оскільки навіть у наклепах не приховати правди, у цьому памфлеті твердилося, ніби розенкройцери збираються у Маре.
— То й що?
— Хіба ви не знаєте Парижа? Маре — це квартал храму і, треба ж таке, це також квартал, де містилось єврейське ґетто! А крім того, в цих опусах зазначається, що розенкройцери перебували в контакті з сектою іберійських кабалістів Alumbrados! Можливо, ці памфлети, які на позір спрямовані проти розенкройцерів і нападають на тридцять шість невидимих, насправді прагнули посприяти їхньому віднайденню... Габріель Ноде, бібліотекар Рішельє, пише Instructions a la France sur la vérité de l'histoire des Frères de la Rose-Croix . Які саме вказівки? Хто він — речник тамплієрів третього осередку чи шукач пригод, який втручається в чужу гру? З одного боку здається, ніби він теж вважає розенкройцерів нікчемними дияволістами, з іншого — він натякає, що десь у світі є ще три розенкройцерські колегії, і це цілком правдоподібно, адже після третьої зустрічі залишилося ще три осередки. Він дає майже фантастичні вказівки (одна колегія нібито міститься в Індії, на плавучих островах), але водночас натякає, що одна з них криється у паризьких підземеллях.
— Гадаєте, це пояснює Тридцятирічну війну? — поспитав Бельбо.
— Поза всяким сумнівом, — відказав я, — Рішельє отримує таємну інформацію від Ноде і, теж бажаючи встромити свого носа в це діло, допускається купи помилок, влаштовуючи воєнну інтервенцію, чим ще більше заплутує справи. Але я б не знехтував ще двох фактів. 1619 року в Томарі, після сорока шести років тиші, збирається капітула лицарів Христа. Попередня капітула відбулася 1573 року, за кілька років до 1584, і мала вона, очевидно, на меті разом з англійцями підготувати подорож до Парижа. А після афери з розенкройцерськими маніфестами її скликають знову, аби вирішити, якої лінії їм триматися — приєднатися до операції англійців чи спробувати інших шляхів.
— Звичайно, — сказав Бельбо, — наче люди, які загубились у лабіринті, той іде одним шляхом, той — іншим, хтось пробує кричати, але коли лунає відповідь, незрозуміло, чи це голос когось іншого, чи відлуння його власного голосу... Усі просуваються навпомацки. А що ж поробляють тим часом павликіани та єрусалимці?
— Аби ж то знаття, — сказав Діоталлеві. — Але я б не поминув увагою того факту, що в цей період поширюється луріанська Кабала і починають говорити про Розбиття Посудин... І саме тоді дедалі більшого поширення набуває концепція Тори як неповного послання. В одному польському хасидському творі зазначається: якби зайшла якась інша подія, народились би інші комбінації літер. Але майте на увазі, кабалістам не до вподоби, що німці захотіли вискочити поперед батька в пекло. Належна послідовність Тори і її порядок залишаються у таємниці, і відомі вони лише Святому, хай буде Йому хвала. Але не примушуйте мене говорити дурниці. Якщо навіть свята Кабала стане причетною до Плану...
— Якщо План є, до нього має бути причетне все. Або він всеосяжний, або нічого не пояснює, — сказав Бельбо. — Але Казобон згадував про другу вказівку.
— Авжеж. Ба більше, це ціла низка вказівок. Ще до невдачі з зустріччю 1584 року Джон Ді почав займатися картографічними дослідженнями і споряджати морські експедиції. У співпраці з ким? З Педро Нуньєсом, королівським космографом Португалії... Ді впливає на хід подорожей, покликаних відкрити північно-західний шлях до Китаю, вкладає гроші в експедицію якогось Фробішера, який пускається до Полюса і повертається звідти з ескімосом, усі думають, ніби той — монгол. Він накручує Френсіса Дрейка і спонукує його здійснити подорож навколо світу. Він намагається спрямовувати подорожі на схід, адже схід є джерелом усіх окультних знань, а при вирядженні одної з експедицій — не пам'ятаю вже якої — він викликає ангелів.
— І що все це означає?
— Як на мене, Ді був зацікавлений не так у відкритті земель, як у їхньому картографічному зображенні, — ось чому він працював у контакті з великими картографами Меркатором та Ортеліусом. Схоже на те, що з уривків, які він мав у руках, йому стало ясно, що остаточне відтворення послання повинне привести до відкриття якоїсь мапи, й він намагається добитися цього самотужки. Я б сказав більше, як висловлюється пан Ґарамонд. Чи можливо, щоб учений його калібру справді недобачив розбіжності між календарями? А якщо він зробив це навмисне? Можливо, Ді бажав відтворити послання сам, пошивши в дурні решту осередків. Підозрюю, що завдяки Ді поширилась ідея, ніби послання можна відтворити магічними або науковими методами, не чекаючи на сповнення Плану. Синдром нетерплячки. Народжується буржуа-завойовник, засади солідарності, на яких трималося духовне лицарство, загнивають. Якщо це була ідея Ді, то що вже говорити про Бекона. Від цього моменту англійці намагаються домогтися розкриття таємниці, використовуючи всі секрети нової науки.