— Саме це нам і потрібно! А чому вони їдять хліб?
— Вони замішують корж з борошна та вівса і підсмажують його на жарі... Відтак відбувається обряд, що нагадує стародавні людські жертви... Такий пиріг називається bannock...
— Як? Продиктуй по літерах!
Вона зробила це, я подякував їй, сказавши, що вона — моя Беатріче, моя фея Морґана та інші пестливі речі. Я спробував згадати свою дипломну роботу. За легендою, таємничий осередок знаходить притулок у Шотландії, в короля Роберта Брюса, і тамплієри допомагають королю здобути перемогу при Беннок Берн. У винагороду король формує з них новий Орден лицарів св. Андрія Шотландського.
Я взяв з полиці великий англійський словник і заходився шукати: bannock середньовічною англійською (bannuck давньосаксонською, bannach гельською) означало вид коржа, спеченого на блясі або на решітці, з ячменю, вівса чи інших злаків. Burn — означає потік. Треба було лише перекласти, як це могли зробити французькі тамплієри, посилаючи повідомлення з Шотландії своїм землякам у Провені, — і виходило щось наче потік коржа чи пирога або хліба. Той, хто їв хліб, — це той, хто здобув перемогу біля хлібного потоку; отже, це шотландський осередок, який у той час, можливо, поширився вже на всі Британські острови. Цілком логічно: від Португалії до Англії цей шлях набагато коротший, ніж шлях від полюса до Палестини.
68
Хай шати твої будуть білосніжними... Як зночить, запали багато світел, нехай усе палає... Тепер почни комбінувати літеру з літерою або багатша літерами, переміщай і переставляй їх, аж поки зігріється твоє серце. Уважай на рух літер і на те, що ти можеш викликати, перемішуючи їх. А коли відчуєш, що твоє серце гаряче, коли побачиш, що через комбінації літер починаєш вловлювати речі, які ти не міг би пізнати сам або за допомогою переказу, коли ти готовий одержати наплив божественної сили, яка проникне в тебе, ужий тоді всю глибину своєї мислі, щоб уявити в серці Ім'я та Його найвищих ангелів так, ніби це людські істоти, що оточують тебе.
Abulafia. Hayye ha'Olam ha-Ba
— Цілком тримається купи, — сказав Бельбо. — В такому разі, де ж міститься Схованка?
— Шість груп осідають у шести місцях, але тільки одне з них назване Схованкою. Цікаво. Це означає, що в інших місцях, приміром у Португалії чи Англії, тамплієри можуть жити спокійно, нехай навіть під іншою назвою, тимчасом як у цьому місці вони ховаються. Я сказав би, що Схованкою є місце, де сховалися тамплієри Парижа, покинувши храм. Оскільки мені здається правдоподібною гіпотеза, що маршрут повинен іти з Англії до Франції, чому б тоді не вважати, що тамплієри влаштували тоді схованку в самому Парижі, у якомусь таємному й захищеному місці? Вони добре зналися на політиці й могли передбачити, що за двісті років усе зміниться і вони зможуть діяти відкрито або майже відкрито.
— Хай буде Париж. А що ми зробимо з четвертим місцем?
— Полковник думав про Шартр, але якщо на третьому місці ми поставили Париж, ми не можемо поставити Шартр на четвертому, адже очевидно, що у План мають бути включені всі центри Європи. Крім того, опрацьовуючи політичний слід, ми облишили містичний. Пересування, очевидно, відбувається по синусоїді, тож ми повинні опинитися на півночі Німеччини. І якраз поза рікою, чи поза водою, тобто поза Рейном, на німецьких землях є місто — не церква, а місто Нашої Владичиці. Біля Гданська є місто Пречистої Діви, тобто Марієнбурґ.
— А чому зустріч мала відбутися саме в Марієнбурзі?
— Бо воно було столицею тевтонських лицарів! Стосунки між тамплієрами та тевтонцями не зіпсувались, як стосунки між тамплієрами та госпітальєрами, що, наче шуліки, очікували на крах храму, аби захопити всі його скарби. Тевтонці були засновані в Палестині німецькими імператорами як противага тамплієрам, але незабаром вони були відкликані на північ, щоб стримати навалу прусських варварів. І тевтонці впоралися з цим так добре, що не минуло й двох століть, як вони стали державою, що простяглася на всі балтійські терени. Вони діють між Польщею, Литвою та Лівонією. Засновують Кенігсберг, один-єдиний раз зазнають поразки від Олександра Невського в Естонії і приблизно в той час, коли в Парижі заарештовують тамплієрів, закладають столицю свого королівства в Марієнбурзі. Якщо план духовного лицарства з метою завоювання світу справді існував, то тамплієри й тевтонці поділили між собою зони впливу.
— Знаєте, що я вам скажу? — озвався Бельбо. — Я з вами згоден. А тепер п'ята група. Де ці попелікани?
— Не знаю, — мовив я.
— Ви мене розчаровуєте, Казобоне. Може, нам слід запитати в Абулафії?
— Ну, ні, — з докором сказав я. — Абулафія повинен підказувати нам непередбачені зв'язки. А попелікани — це факт, а не зв'язки, шукати ж факти — клопіт Сема Спейда. Дайте мені кілька днів часу.
— Даю вам два тижні, — сказав Бельбо. — Якщо за два тижні ви не покладете мені на стіл попеліканів, вам доведеться вручити мені пляшку вина Баллантін дванадцятирічної витримки.
* * *
Це було б занадто, як на мою кишеню. Наприкінці тижня я вручив попеліканів своїм ненажерливим товаришам.
— Усе зрозуміло. Стежте за мною, адже нам треба повернутися до четвертого століття, на візантійські терени, коли в середземноморській зоні вже розійшлися розмаїті рухи маніхейського духу. Почнімо з архонтиків, зібраних у Вірменії Петром з Кафарбарухи, а це, згодьтесь, неабияке ім'я. Вони — антиюдаїсти, диявол у них ототожнюється з Саваофом, богом юдеїв, який живе на сьомому небі. Щоб дістатися до Великої Матері Світла на восьмому небі, належить відмовитися від Саваофа та хрещення. Ви згодні?
— Вважайте, що відмовилися, — сказав Бельбо.
— Але все ж архонтики були непогані хлопці. У п'ятому сторіччі з'являються месаліани, які, між іншим, у Тракії втримаються аж до одинадцятого сторіччя. Месаліани не дуалісти, а моністи. Однак вони зналися з пекельними силами, тому-то в деяких текстах згадуються як борборити, від ЬогЬогоз, болото, через ті огидні речі, якими вони займалися.
— Що ж вони таке робили?
— Нічого особливого. Чоловіки та жінки підіймали до неба, зібравши в долоню, свою власну ганьбу, себто сперму і менструальну кров, а потім поїдали їх, кажучи, що це тіло Христа. А якщо їхня жінка випадково вагітніла, у відповідний момент вони стромляли руку їй в утробу, виривали ембріон, розтовкували його в моздирі, змішували з медом та перцем і ковтали.