18
"Щит, притулок, святиня золотої свободи нашої…" — парафразований Иоахим Лелевель, "Зауваження до історії Польщі". Мудрі, додамо, зауваження.
19
"Ми ще добряче, побачиш, нап'ємося на весіллі…" — передбачення єпископа виявилися слушними. Мар'яж Агнешки Кантнерівни з Каспаром Шліком, який робив блискавичну кар'єру, відбувся у 1437 році, а матримоніальні інтриги Люксембуржця — це мій літературний вимисел. Союз П'ястівни і Шліка, хоча й типово політичний, був вельми щасливим і приніс багато маленьких Шліків.
З інших інсценізованих мною шлюбів жоден не відбувся. Син Кантнера, Конрад IX Чорний, не одружився з Барбарою Гогенцоллерн, його законною половиною стала мазовецька княжна Малгожата. Чоловіком Барбари Гогенцоллерн (згадана округлість якої є фабульною вигадкою) став Луїджі III Гонзага, маркіз Мантуйський. Наймолодша донька Кантнера, Анна, вийшла за Владислава І, князя Мазовша. Що ж до короля Польщі, Владислава, якого пізніше назвали Варненьчиком, то він загинув у відомій битві, перш ніж устиг змінити цивільний стан.
20
"Трохи навіть надмірно амбітний, він мітив у єпископи…" — Анджей з Бніна гербу Лодзя став познанським єпископом у 1438 році і займав цю посаду до смерті в 1479 році.
21
"Si vitam inspicias hominum…" — "Якщо ти уважно подивишся на життя та звичаї людей, які весь час шукають вини в інших, то побачиш, що ніхто не без вини" (Disticha Catonis, переклад мій).
22
"Temporibus peccata latent…" — "Провини якийсь час можуть бути приховані, але з часом стають явними". Там само.
23
{23} Spes… una hominem пес mořte relinquit — "Надія — єдина річ, яка не покидає людину навіть у час смерті". Там само.
24
"Christus, resurgens ex mortuis…" — ще один пасхальний спів, заснований на Посланні до Римлян, 6: 9-10.
Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше.
Бо вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
25
Путний боярин — у давній Литві незаможний боярин, який служив багатим панам, виконуючи в них функцію збирача податків або гінця.
26
"Антихрист об'явився!" — виступ агітатора — це коктейль з Мартіна Лютера, Шмалькальденських статей та інших реформатських маніфестів, прикрашений біблійними цитатами з Апокаліпсиса, Другого послання до солунян (2: 9) і Другого послання Петра (2: 2–3).
27
"…де в мене нашитий Judenfleck…" — Judenfleck, відмітну жовту латку, мусили носити на одязі євреї чоловічої статі, а єврейкам закон нав'язував смугасті хустки. Рікса просто настільки звикла до чоловічого одягу, що забула про це.
28
"Мій предок Леві…" — усі "лиха", зіслані на окремі коліна Ізраїлеві, детально перелічує Джошуа Трахтенберг (Joshua Trachtenberg, Diabeł і Żydzi, Uraeus, Gdynia 1997).
29
"Ваші батьки в 1420-му трішки жидовинів погромили…" — я трішки підтягую факти до потреб фабули. Насправді яворських євреїв у 1420 році не тільки погромили, а й вигнали з міста.
30
"З Магдебурга приїхала чимала хевра…" — хевра (гебр.) — компанія, ватага, шатія.
31
"Барух Ата Гашем, Елогейну, мелех га-олам…" — "Благословенний Ти, Гашем, наш Бог, Цар Світу, Творець світла вогню".
32
"Емет, емет, емуна…" — "Правда, правда, віра!"
33
"Єге ш'ме раба меварах…" — "Хай Його велике ім'я буде благословенне на віки вічні!" (арамейська).
34
"…назву поміняли на "Некрономікон" — для менш обізнаних з творчістю Г. П. Лавкрафта (і його талантом фантазувати): "Аль Азіф", арабський підручник найстрашнішої чорної магії, був перекладений грецькою мовою Теодоросом Філетасом з Константинополя, від перекладача ж походить і назва, під якою цей твір прославився: "Некрономікон". У 1228 році датський алхімік Оле Вурм (Олаус Ворміус) зробив переклад з грецької на латину. Обидва переклади папа Григорій IX прокляв у 1232 році. Латинський "Некрономікон" друкувався двічі: в Німеччині (в XV ст.) і в Іспанії (в XVII ст.). Арабський оригінал безслідно зник.
35
"Увене Єрушалаім ір гакодеш…" — "І відбудуй Єрусалим, святе місто, швидко і за наших днів".
36
"Viendo, no vean!" — "Щоби дивились вони і не бачили", кастильська версія Євангелія від святого Луки, 8: 10.
37
"…празька рушниця, яку прийнято називати "зрадницькою" — прогрес у розвитку озброєнь я дещо прискорюю, короткі "зрадницькі", тобто такі, які носили схованими (за поясом або під плащем) рушниці стали в Празі проблемою дещо пізніше, після 1500 року. Старі чеські літописи наводять зміст рішення магістрату, в якому забороняється носити цю зброю під карою штрафу ("Pokud se týká ručnic, mají s nimi chodit jen poblíž svých pozemků, ale ať nedělají škody na rybnících a nestřílejí divoké kachny ani zvěř; ale ty zrádné ručnice, které se teď velice rozmohly, budou zakázány pod pokutou…"[236]).
38
"Тебе звати Пйотр Прейшвіц, міський писар з Будишина" — через три місяці, у вересні 1429 року, Табор здійснив черговий рейд на Лужиці. Гуситам, які тримали в облозі Будишин, допомагав внутрішньою диверсією їхній шпигун, ратушний писар Пйотр Прейшвіц. Його схопили, катували, він зізнався і видав спільників. Будишин відбив штурм і добився на переговорах із Прокопом Голим піврічного перемир'я. Прокоп міг в умовах угоди передбачити звільнення і передачу йому свого агента. Він цього не зробив, Прейшвіца було страчено третього лютого 1430 року. Мораль: шпигун завжди в програші.
39
"Вісімсот злотих ринських" — ринський (рейнський) злотий або гульден (rheinischer Gulden, florenus Rheni) карбували в Кельні, Трірі та Майнці, названі міста нагородив монетним привілеєм імператор Карл IV за підтримку його особи на виборах. Ринський містив менше золота, ніж угорський дукат, а важив трохи більше трьох грамів.
40
"Як заплатить, то я його пощаджу" — щодо цього питання історичні джерела вносять деяку плутанину, ця справа нез'ясована. Річ у тім, що історики однозначно і впевнено стверджують, що князь Ян Жаганський відкупився від гуситів, заплативши їм шістсот гульденів. Ті самі джерела єдиним духом подають, що гусити напали на Жагань і вчинили великі спустошення, зокрема тоді зазнали руйнування жаганський монастир августинців і його унікальна бібліотека. Щоби хоч трохи бути вірним науці, я наказав Якубові Кромешинові вимагати викупу в розмірі восьмисот ринських. Тобто: Ян Жаганський торгувався, викуп знизив, але тим часом гусити встигли наробити шкоди. Після виплати викупу шкодити вони перестали, що знову-таки підтверджують джерела, які пишуть, що завдяки викупу жаганське князівство зазнало відносно невеликих збитків.