214
Екк. 3:1,6–7.
215
Моя батьківщина — весь цей світ (лат).
216
Слов 'янських мов (лат.).
217
In crastino Cantianorum, ipso die XXX mensis Mair — у переддень святих Кантія, Кантіана, Кантіанілли, ЗО травня. In signo Geminorum et luna in gauda sive fine Piscium — у знаку Близнюків, а Місяць у хвості Риб. Thaborites et Orphanos — таборити і Сирітки. Nobiles barones et domini — шляхетні мужі і пани. Clientes — клієнти, мани, васали. Capitaneus et director secte Thaborensium — гейтман і провідник секти таборитів. Dictus Parvus — званий Малім. Capitaneus secte Orphanorum — гейтман секти Сиріток. Capitaneus de Thabor — гейтман Табора. De Zampach — із Жампаха. Capitanei cum aliis ipsorum complicibus — гейтмани вкупі зі своїми союзниками.
218
Pixides — гармати (лат.).
219
Польська назва Лівонського ордену.
220
29 червня.
221
Хай за його душу молиться, хто хоче (лат.).
222
23 серпня.
223
Божою милістю римський імператор, король Угорщини, Чехії, Далмації та Хорватії (лат.).
224
Різдва святої Діви Марії року Божого 1437 (лат.).
225
Пс. 31:9-10
226
Panacea — універсальні ліки. Athanasia — засіб для безсмертя. Hiera і Theriak — універсальні протиотрути.
227
Наповнювач (лат.).
228
Селітряна кислота (лат., дослівно "сильна вода").
229
У середньовіччі медикаменти поділялися на однокомпонентні (simplicia) і багатокомпонентні (composita).
230
"Те, що я мав сказати про сонячні речі, я сказав" ("Смарагдова таблиця").
231
Кінець — ділу вінець (лат.).
232
На цьому все (лат.).
233
Наповни мені кухоль (лат.).
234
Екк. 12:12.
235
Екк. 12:13-14.
236
Що ж до рушниць, то мають з ними ходити тільки поблизу своїх угідь, але аби не робили шкоди на ставках і не стріляли диких качок і звірів; але ті зрадницькі рушниці, які тепер вельми поширилися, будуть заборонені під загрозою штрафу (чеськ.).
237
Назви, прийняті в польській історіографії. Литовська назва міста — Укмерге, а ріки — Швентої (притока Вілії).
comments
Авторські примітки
1
"Lacrimosa dies illa…" — жалобний гімн "Dies irae" ("День гніву"), за легендою, склав і проспівав в'язень, якого вели на страту, а натовп так плакав, а кат так розчулився, що страту довелося відмінити. Насправді автором "Dies…" є францисканський чернець Тома Целанський, який жив у XII столітті. Я використовую переклад Анни Каменської (Do źródeł. Psalmy і inne przekłady poetyckie, Poznań 1988). День нещастя тоді скінчиться, як розкритись могила зможе, грішник встане перед Суддею, пощади його, вічний Боже.
2
"Бастард Орлеанський…" — граф Жан Дюнуа, один із найславетніших воєначальників Столітньої війни, і справді був бастардом, позашлюбною дитиною. Людовік Орлеанський, брат короля Франції Карла VI, зачав його в позашлюбному союзі з Маргаритою д'Енґ'єн. Цікавий анекдот про цей роман розповідає Брантом у "Галантних дамах", куди я й відсилаю тих, кого цікавлять історичні та еротичні анекдоти.
3
"…показували втікачам два підняті пальці…" — жест із двох пальців виникнув під час Столітньої війни начебто з того, що мстиві французи відрізали взятим у полон англійським лучникам два пальці, вказівний і середній, щоб ті більше ніколи не могли натягнути тятиву. Тож лучники при кожній нагоді демонстрували французам, що їхні пальці ще при них і що вони ще не раз скористаються ними на погибель французам. Жест зберігся до новітніх часів, але два пальці замінив один середній, а лучницькнй контекст змінився на значно більш очевидний.
4
"Adsumus peccati quidem immanitate detenti…" — "Ми стаємо хоча й обтяжені людськими гріхами, але спеціально зібравшись в ім'я Твоє". Апострофа до Святого Духа авторства святого Ізидора Севільського.
5
"Veni ad nos… et esto nobiscum…" — "Прийди до нас, залишися з нами, проникни в наші серця". Там само.
6
"Tosme su v prdeli…" — "Ну ми і влипли". Дослівно: ми в задниці.
7
"Florentibus occidit annis". — "Помер у розквіті літ".
8
"Таж Кеперів" — село, яке зараз носить назву Копрівна, в описувані часи називалося (за іменем засновника) Ґепперсдорф. Не думаю, що пастух та інші місцеві моравці могли і хотіли так це вимовляти.
9
"Святий Іреней… так про антихриста править…" — дуже парафразований стиль і слова ксьондза Петра Скарги, єзуїта.
10
"…вага близько чверті лота…" — флорентійський fiorino ďoro важив 3,537 грама, точнісінько стільки само, що й угорський дукат, який панував на північ від Альп.
11
"Benedicite, parcite nobis" — "Благослови і збережи нас"; катарський молитовний ритуал. "Fiat nobis…" — "Нехай буде нам за словом Твоїм" (молитва "Ангел Господній").
Подальший обмін "пароль-відгук" окситанською (провансальською) мовою: "Хто увірує й охреститься, буде спасенний?" — "А хто не ввірує, засуджений буде" (Мр. 16:16). — "Хто Божу волю виконує?" — "Той повік пробуває" (1 їв. 2:17).
12
"Benedictus qui venis". — "Благословен грядущий". Дайте, "Божественна комедія", "Чистилище", пісня XXX.
13
"Quare… inquietasti те". — Сам. 28:15. Дух Самуїла запитує Саула: "Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи?"
14
"Erit nobis visio omnium sicut verba libri signati". — "I буде вам кожне видіння, немовби слова запечатаної книжки" (Іс. 29:11).
15
"Є в мене, брате, ворожбит на службі…" — ворожби ворожбита підтвердилися. Коли опольський князь Болько V Волошек 29 травня 1460 спочив у Бозі, францисканці поховали його в його улюбленому Глогувеку, у крипті колегіати Святого Бартоломія. Поховальну церемонію ченці справили з великою пишнотою, попри те, що на князеві все ще тяжіло прокляття. Адже Волошек до самої смерті так і не віддав нічого із загарбаних церковних маєтків.
Щодо тих речей, за які Волошек мало не наказав ворожбита кіньми волочити: йшлося, напевне, про смерть сина, після якої князь упав у важку і затяжну депресію.
16
"Advenisti desiderabilis" — друга частина антифони "Cum rex gloriae", яку співають під час пасхального хресного ходу.
Ти прийшов, нами жаданий,
на кого ми чекали в темряві,
щоби Ти нас забрав, ув'язнених, з-під замка,
Тебе кликали наші зітхання,
Тебе кликали наші жалібні плачі,
Ти став надією опечаленим,
Великою охолодою в муках.
17
"Quicquid nix celat, solis calor omne revelat" — "Усе, що сховане снігом, відкриє сонячне тепло".