Юрисконсульт Пітча недарма назвав свого патрона передбачливим. Містер Пітч, мабуть, передбачив і такі вагання суддівського сумління й постарався захистити свої інтереси з другого боку.
Суддя збирався вже відпустити Престо, але в цю мить йому подали терміновий пакет від прокурора, який вимагав відкласти розгляд справи громадянина, що називає себе Тоніо Престо, і не розпочинати ніяких дій, бо в цій справі є деякі обставини, що потребують втручання прокуратури.
Суддя прочитав лист і, махнувши папірцем, сказав:
— Не можу. Нічого не можу зробити. Ваша справа розглядатиметься з участю прокурора. Поки що я мушу посадити вас у тюрму.
Ніякі доводи більше не допомогли. І з поліцейського участка Престо перевели в тюрму.
Почався один з найбільш заплутаних, курйозних процесів, які будь-коли слухалися в американських судах. Цей процес виявився справжньою золотоносною жилою для газетних кореспондентів. Не тільки газети, але й товсті журнали обговорювали казуїстичне сплетення обставин.
Чи має людина право змінювати свій зовнішній вигляд?
Чи вважатиметься крадіжкою привласнення свого майна?
Чи справді Престо перетворився на нову особу?
Чи треба Престо-новому встановлювати свої права на спадщину Престо-старого, чи, може, Престо-новому досить довести свою ідентичність із старим Престо?
Чи мала б право дружина Престо, якби він був одружений, вимагати розлучення на тій підставі, що її чоловік змінився до невпізнання?
Чи не призведуть такі зміни до нових злочинів?
Чи не дістануть злочинці "шапку-невидимку", яка приховуватиме їх від представників влади?
Як розцінює таке перетворення церква з погляду норм релігії і моралі?
Чи не загрожують ці метаморфози всім устоям нашого соціального ладу?..
Кожне з цих питань відкривало необмежені можливості відзначитися своєю дотепністю і показати свою ерудицію.
Прокуратура зібрала нові дані не на користь Престо.
Службовець готелю, в якому зупинився Престо після повернення з лікарні доктора Цорна, повідомив, що Престо сам, прибувши в готель, признався в тому, що він не справжній Престо, а однофамілець кіноартиста. Крім того, з цивільного відділу суду була надіслана довідка про те, що напередодні крадіжки містер Пітч встиг накласти арешт на капітали і заборону на нерухоме майно Престо з метою забезпечення позову за договором. Отже, Престо можна було обвинуватити у спробі приховати майно, яке забезпечує позов. Престо лишалося втішатись тільки тим, що свідчення Цорна та кількох хворих, які у нього лікувалися, були на його користь. Престо — не обманщик, а справді Тоніо Престо, який змінив свій колишній вигляд. Але це мало допомогло йому. Прокурора, який особисто побував у лікарні Цорна, вразило все те, що він там побачив. Всупереч звичаю, він дав інтерв'ю газетним кореспондентам і висловив свій погляд на речі. На жаль, перевтілення Престо справді виявилося "трудним випадком у практиці" Цорна.
— Основою нашого державного ладу є право приватної власності, — заявив прокурор. — Будь-яка власність передбачає не тільки об'єкт, але й суб'єкт права власності, простіше кажучи, — власності без власника не буває. Чи буде це індивідуальна власність, чи групова, як, наприклад, акціонерні товариства, первинним носієм права власності завжди є фізична особа, людина з певним обличчям. Що ж буде з суспільством, якщо хазяїн власності почне міняти своє фізичне обличчя, мов рукавички? Кому ж ми пред'являтимемо позови? З кого справлятимемо збитки? Як боротимемось із злісними банкротами? А головне — як ми зможемо вести боротьбу із злочинцями, які почнуть підробляти свої обличчя під обличчя мільйонерів так, як тепер вони підробляють чужі підписи? Як відрізнимо ми справжнього капіталіста від підробного? Настане жахливий хаос. Ділове життя припиниться. Країна загине в анархії. Ні, в нашій країні ми не можемо допустити свободу зміни зовнішності людини.
В дитячому віці, з лікувальною метою, застосування методів доктора Цорна, може, ще й допустиме. Але для дорослих ні в якому разі! І тому я вношу в конгрес законодавчу пропозицію: негайно прийняти закон, що забороняв би дорослим людям — під страхом позбавлення майнових прав — змінювати свій зовнішній вигляд будь-якими способами, за винятком випадків неминучого хірургічного втручання для врятування життя. Щождо нашого обвинуваченого, то, хоч звичайно закон і не має зворотної сили, я все-таки вважаю за необхідне поширити санкцію закону, що мусить бути схвалений, на містера Престо і позбавити його всіх майнових прав. Це буде попередженням для інших.
— Ви держатимете Престо в тюрмі чи визнаєте за можливе випустити його? — запитав один з кореспондентів у прокурора.
— Оскільки з'ясувалося, що Престо не містифікатор, "суб'єктивно" його провина зменшилась, — відповів прокурор. — Він міг "бона фіде" — з чистою совістю — щиро помилятися відносно своїх прав на викрадення майна у самого себе. Це, звичайно, не зменшує, на мій погляд, його злочину, але все-таки дає мені можливість випустити його під розписку на волю, поки конгрес не розгляне моєї пропозиції і не схвалить новий закон. Залежно від того, як буде сформульовано цей закон, Престо буде виправданий або ж обвинувачений у крадіжці.
ПРОЩАЛЬНА ВЕЧЕРЯ
Престо випустили на волю без грошей, без дому й без імені.
Тоніо Престо повернувся в готель. До нього в номер прийшов метрдотель і ввічливо нагадав про те, що номер весь час вважався за ним, Престо, бо в номері були його речі, і що необхідно заплатити за рахунком.
— Добре, завтра вранці я вам заплачу, — відповів Тоніо, ходячи по номеру.
Метрдотель вклонився, не дуже довірливо глянув на Престо і вийшов.
— Але де ж я дістану грошей? — голосно сказав Тоніо.
Він підійшов до чемодана, відкрив його і почав витрушувати костюми, сподіваючись знайти в кишені випадково залишені там гроші. Грошей не було. А вони були йому необхідні. Хіба дати телеграму Гофману і просити його вислати кілька тисяч телеграфом?.. Але під час одержання їх можуть знову зустрітись утруднення. А втім, Гофман може вислати гроші на ім'я хазяїна готелю.
Престо думав і неуважно переглядав газету. Одна замітка привернула його увагу. У відділі театру і кіно повідомлялась найостанніша новина: міс Гедда Люкс виходить заміж за містера Лоренцо Марра. Лоренцо! Зірка на своєму сході, красень Лоренцо, кіноартист, який не раз грав разом з Престо. Престо — нещасливий, Лоренцо — щасливий коханець. Так було на екрані, так трапилось і в житті. Ось він, той напівбог, якому Люкс віддала свою руку і серце! Але хіба він красивіший, ніж перевтілений Престо? Тоніо поглянув у дзеркало. Так, так, Престо не менш красивий, ніж Лоренцо. Але у Лоренцо є ім'я, а Престо втратив свою славу разом із своїм обличчям...