Чеський письменник і перекладач поем Тараса Шевченка Мілан Яріш ще поглиблює думку Еммануела Варви. У передмові до вибраних творів він підкреслює: "У світовій поезії немає творів, які були б для чеського народу ближчи-
* Світова велич Шевченка, ор. сіт., том 3, стор. 368-370
** Сиітоиа велич Шевченка, ор. сіт., том 3-ій, стор. 389-399 ми, ніж твори Тараса Шевченка. Так само важко знайти у світовій поезії поета, котрий для чеського народу, його історії і боротьби за свободу був би таким зрозумілим і люби-Тарас Шевченко".* Мілан Яріш вважає нашого поета "одним з найбільших соціяльних поетів, яких знав 19-й вік". Чехи вдячні Шевченкові за поему "Єретик", де він змалював героїчну постать Яна Гуса, а також за його присвяту цієї поеми видатному чеському діячеві проф. Празького університету, сучасникові Шевченка, Павлові Шафа-рикові. Відомо також, як Шафарик був зворушений до сліз, прочитавши цю поему.
Велику увагу й високу оцінку Шевченкової творчости дають поляки. Польський поет Леонард Совінський (1831 — 1887) ще в 1861-му році написав книжку "Тарас Шевченко", яку видрукував у Вільні того ж року, додавши й переклад "Гайдамаків". Це була перша ширша розвідка про нашого поета, в якій він підкреслював "Велика це людина — Тарас Шевченко, велика вже сама собою, ще вища величчю дум мільйонів, що знайшли свій вияв у натхненній його пісні..." А далі звертається до сумління своїх земляків: "Шевченко є сином народу — справжнім сином, душею й тілом, піснею і життям. Подумаймо тільки, панове, скільки мук перенесли ці груди під нашою батьківською опікою! Подумаймо, яка незліченна маса йде за тим велетнем, якого щасливий випадок раніше за інших вивів на суспільну арену..."
Польський перекладач А. Ґожалчінський в передмові до своїх перекладів Творів Шевченка, що вийшли в 1862 та 1873 роках, називає Шевченка пророком, що тримає лютню і співає народові його власну народню пісню. Ґожалчінський вчився в Київському університеті. Його передмова до перекладів Шевченка надрукована в одній із книг серії "Переклади українських письменників", що вийшла в Києві в 1862 p., звідки і взята для перекладу. Ця книжка Ґожалчінського була перевидана в Кракові в 1873 р.
Сучасний польський літературознавець, проф. Вроц-лавськото університету, Мар'ян Якубець, чи не найкраще окреслив значення творчости Шевченка у своїй праці "Шевченко і польська література" (1961), де він писав:
"Небагато було на світі поетів, які відіграли б у житті
* Мілан Яріш — відомий чеський письменник і перекладач. Автор низки книжок оповідань та п'єс. Він переклав чеською мовою твори Шевченка "Єретик" та "Гайдамаки". Цитати взято з передмови видання "Тарас Шевченко, вгбор з діла нейчетшіго басніка а будітеле України". Прага, 1951. Подаємо за книгою "Світова велич Шевченка".
власних пйродів більшу ролю, ніж Шевченко на Україні", а далі зазначає, що найславніший польський поет і письменник Міцкевич мусив чекати цілі десятиліття, поки його твори завітали під стріхи,, а твори Шевченка .пішли в народ одразу, ставши його неподільною власністю.: "Сталось це тому, — пише проф. Якубець, — що Шевченко був найбільшим народнім поетом з усіх великих поетів світу. З цього погляду, — підкреслює далі польський професор,— український поет був вищим за Міцкевича й Пушкіна. Він вийшов з народу, черпав з його народніх традицій; сягав у його минуле й майбутнє, свідомо брав на себе ролю його вчителя і духовного наставника... Поезія Шевченка, — говорить далі Якубець, — була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника у світовій літературі".*
Російський письменник Антон Чехов в листі до нашо* го видатного вченого, поета й мовознавця А. Кримського з захопленням писав свого часу про Шевченка: "Я люблю український нарід, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко".**
Російський письменник Вересаєв так відгукнувся про Шевченка: "Безстрашна революційність, запорізька жадоба волі, залізна впертість, зосереджений гнів і велика любов, славне минуле в боротьбі з гнобителями, лукавий гумор, незргвняна музика української мови, запах квітучих вишневих садків, пірамідальні тополі над білими хатами — все це в поезії Шевченка. Любити Шевченка, — казав він, — любити Україну. Любити Україну — любити Шевченка".***
Російський критик Аполрн Григор'єв сказав ще глибше й сміливіше. Він писав відразу по смерті Шевченка в 1861-му році в журналі "Время":
"Щодо краси і сили поезій, багато хто ставить Шевченка врівень із Пушкіним. Ми підемо далі: у Шевченка сяє та гола краса поезії народньої, якої у Пушкіна і в Міцкевича лише іскорки блищать".
З великим теплом і пошаною до Шевченка ставились
наші найближчі брати білоруси, яким творчість нашого
* Проф. Мар'ян Якубець — відомий польський науковець, редактор наукового журналу "slaviá orientalis", упорядник солідного видання "literatura ukbainska", до якого написав вступ та коментарі, він також автор кількох праць про Т. Шевченка. Згадані цитати взяті з праці "taras szkwczenko. w setna rocznice smierci", Варшава, 1961. Ча виданням Світова велич Шевченка, ор. сіт.
•* П. Одарченко, ор. сіт.у стор. 16 *** П. Одарченко, ор. сіт., стор. 20
43 поета була близька, зрозуміла і співзвучна. Творчість на-йвидатніших білоруських поетів Якуба Коласа та Янки Купали навіть зазнала деякого впливу Шевченка. Янка Купала, що був перекладачем творів нашого Кобзаря білоруською мовою, писав: "На нашій білоруській землі Тарасова пісня звучить на повний голос. Наші поети вчаться на її образах, люблять її і шанують. Вони дали нашому народові можливість пізнати її силу і красу в білоруській мові".
Видатний білоруський поет, перекладач і літературо —знавець Максим Богданович опублікував, як зазначає наш науковець, літературознавець проф. П. Одарченко, у 1914 році дві статті про Тараса Шевченка, аналізуючи мистецьку особливість Шевченкового вірша. У статті "Краса і сила", яку надрукував в ж. "Украинская жизнь" ч. 2, Богданович вважає Шевченка "першоклясним поетом, який збагатив невмирущими творами українську і всесвітню літературу". Відзначаючи виняткову музикальність Шевченкового вірша, Богданович робить такий висновок: "В особі Шевченка всесвітня література має поета з віршем мелодійним і напрочуд гарним, — поета, який красу своїх творів будував не на засобах поетичного впливу, що б'ють у вічі, а навпаки, на засобах найтонших — асонансах, алітераці-ях> внутрішніх римах".-.