Мамусю, добридень! Відписую другого в цьому місяці листа. Надсилав першого нерекомендованим та авіа, щоб швидше отримали. З незалежних від мене причин один лист до тебе не пройшов. Ти знову хвилюєшся і змушуєш нервувати мене. Мамочко, рідна! Ну, невже не можна спокійніше. Я вже заспокоївся, почав працювати. Живу повнокровним життям радянського в'язня. Я також беру участь у житті нашої чудової країни. А в трудового подвигу радянських в'язнів велика історія. Працюю на заводі "по очистці
57 території". Робота нескладна, я їй завдячую через свій стан здоров 'я. При цьому весь час керуюсь словами Джером Джерома: "Я люблю роботу. Вона просто зачаровує мене". В травні випало декілька спекотних днів і я засмагнув. Тепер ходжу обпалений уральськими вітром та сонцем. Взагалі, холоди тут тривають до І травня. Я за інерцією досі не скидаю бушлата. А один наш хлопець, міркуючи, що Урал близький до Північного полюсу, не вірить цьому літу і вдягає тим більше одягу, чим тепліше надворі. Ми кажемо, що він хоче взяти його (тобто літо) на замору. Мамочко, вибери, будь ласка, книжки, які я передплачував. Це, передусім, "Історична енциклопедія України", твори (п'ятитомник) Агатангела Кримського та тлумачний "Словник української мови". На всі ці книжки десь у коробочці є квитанції. Я передплачував "Словник" на Умрилова, а решту, здається, на своє прізвище. В кожному разі, в передплатних виданнях на Бульварі Шевченка заведено картки, за якими треба все одержати. Крім того, надішли мені 25 карбованців. Тут є можливість купувати книжки, і я цим хочу скористатися. Потроху вкладайте в листи конверти та марки, як і раніше. Всі фотки: ваші, Алочки, діда з бабою та мою з тобою, отримав. Стрижнів поки що досить. Бандеролі і першу, й другу мені отримати не дозволили через вмістиме. Я вже писав тобі, що вишли 1кг "Ракових шийок" або домашнього печива. Взагалі, щоб ти знала, що тут можна, а що ні, пишу тобі приблизний склад 5 кг, які дозволяють надсилати у посилці: 2 кг халви, 1 кг консервів (шпроти, паштет), 2кг сушеної смородини. Щодо всіляких заяв до вищих інстанцій, то це марна справа. В цьому хутко впевнишся й ти сама. Писати вже нікому не буду, не хочу. Ти знаєш, що я каявся, а мені дали 8 років. Невже можуть бути сумніви в гуманізмі. Адвокат мені тут не потрібен. Все, що міг, він уже вчинив, "создал песню подобную стону". Мамочко, годі годувати себе ілюзіями. Звісно, сумно думати, що так багато сидіти. Але вже мусай скоритися. Через (закреслено) всього не напишеш, але ж майте там хоч трохи глузду. Ну, якби хтось хотів мене милувати, то чи давали б стільки строку. Та й ще всіляких, всіляких заперечень... Вчора дивився кіно "Земля, до запитання". Цікаво що бачив його в березні минулого року із стюардесою. Вона ще й квитки брала. А потім так яскраво виступала на суді! Цей фільм про радянського льотчика-розвідника, який перебував у Італії. Стриженов грає головну роль. Герой такий розумний, елегантний, як цукерка. Цікаво було дивитись: як за ним стежили, як шантажували поліцаї одного батька, використавши його любов до доньки. І що особливо мені пригадалось, ще передчуття, яке мене обвіяло тоді, в Києві, під час сеансу. Коли хочеш, голос долі. Щось вкололо 58 серце, коли побачив допити, прогулянку у двориках, тюрму. Взагалі в ту весну 1973 це передчуття приходило до мене декілька разів. І майже всі ці рази пам'ятаю досі. Сержу передай, що я від імені його доці в захопленні. Хотів би бути хрещеним батьком "через роки, через усі далі". У "Всесвіті" № 4 прочитав статтю. Коптілова про Францію. Там є дещо і про навчальне телебачення. Прочитай, взагалі він непогано написав. З певним публіцистичним хистом. Цікаво, а що пліткувала про мене Віроччина мати. Саме пліток і чуток мені тут бракує. Бо радіо, періодика доносять всю зовнішню інформацію, а от такого чогось напевного нема. Ти сама розумієш, я не вимагаю недозволених речей. Вітай Дідку та хлопців. Зворушений дуже усіма привітами. Мамусю, не треба так убиватися, ну прошу тебе. Будемо чекати на амністію. Вона приходить періодично. Так що, як кажуть передовики-виробничники, тримай хвіст пістолетом. Запевняю тебе, що витримати тут можна. І я так і зроблю. Мене називають найвеселішим з новоприбулих. Взагалі в гуморі намагаємось потопити весь безнадійний елемент. Якось увечері в нашому помешканні натерся від радикуліту один чоловік. Від зміїної отрути розійшовся специфічний запах. Закарпатець, що лежав поруч зі мною", занепокоєно засопів і засовався в ліжку. Потім встав, пішов попити води. Пришовши назад, він флегматично так констатував: "Від Ігоря гадом вонить". Ігор нічим не мазався, але це його не врятувало. Тепер ми, якщо він починає щось говорити, кажемо: "Мовчав би краще. Від тебе гадом вонить". Я того вечора взагалі насміявся, як ніколи. Так що плакать не можна! Мамочко, отримав у цьому місяці два твоїх листи (3 й 12), два Алоччиних і Мар'янчин. Здається, поки все, що ви писали мені, доходить. Від дідика також листа отримав. Я їм ще обов'язково писатиму. Цілую нашого татка* щиро. Він там єдиний ваш захисник та оборонець. Десь сказано "твердыня мира и оплот". Шкодую, що з ВАКом неблагополучно. На жаль, страждаю не тільки я. Як із лікувальною білизнюю ? Чи вдалося дістати ? Тут у декого є стьобана американська дуже тепла білизна. Позаяк це єдине тепле, що тут дозволяють, то чи не можна, хоч би й на товкучці, пошукати. Перекладаю потроху Джером Джерома. Робота просувається легко, бо голова зараз нічим не переобтяжена. Роблю це в своє задоволення. Через рік, приблизно, будуть "Троє в човні" готові до друку. Отакий у тебе син. Ага, відпустив ще вуса, подивлюся, чи личитимуть мені. Я тобі скажу, для цирюльницьких маніпуляцій тут простір необмежений (маю на увазі обличчя, бо зверху голомозий). Ну, здається, все за цей місяць. Чекайте тепер листа в червні.
Міцно цілую, Валерій.
20/У-74
Писано на 7 аркушах.
*Вітчим Валерія Смужаниця Василь Іванович.
ПЕРЕЧЕНЬ
предметов, изделий и веществ, направлять осужденным которые запрещено
Предметы, изделия и вещества, изъятые из гражданского оборота,