Валерій.
9/IV-74
Писано на 4-х аркушах.
Мамочко, цілую тебе! Отримав від тебе безліч листів і всі мені любі, і всі охоче перечитую. На жаль, один із них конфіскували. Ти, здається, нечемно висловилася про радянський суд та слідчих. Більше так не висловлюйся. Якщо пам'ятаєш, це був лист, де ти мені надіслала стрижні й марки. Конверти, марки, листівки я одержав, але бандеролі ще не дали. Я тобі вже писав, що можна. Тому не треба ініціативи, а висилай завжди те, що прошу я або хто-небудь. Мамусю, нумеруй свої листи. Так легше буде побачити, чи не загубився якийсь в дорозі. Подякуй Алочці. Все, що вона написала, я з радістю читав. Сюди більше не треба надсилати ніякого насіння. Підозрюють, що в ньому можуть бути закладені якісь згубні бацили. Так що не треба. Просто терзаюсь зараз за твої переживання. Я знав, що завдам тобі стільки болю. Тому намагався вмилостивити слідчих цілковитим розкаянням. Вони, очевидно, вловили цю мою слабинку, бо зіграли (я це збагнув пізніше) майстерно. Чим і як нині можу заспокоювати тебе і себе? Мамо, я просто прошу, не втрачай самовладання, не піддавайся нервам. Бажання про мій швидкий прихід додому наскільки природне, настільки ж і далеке від здійснення. Я знаю, як тяжко тобі знати, що я в біді. Але й мені надзвичайно нелегко чути, що ти так мордуєшся. Давай не будемо. Пам'ятаєш, у царя Натана Мудрого був на руці перстень з написом "І це мине". Я дбатиму, щоб це все минуло з якнайменшими втратами для мене. Допомагай же й ти, не завдавай болю плачем та журбою. Заспокой дідика й бабусю. Я відчуваю їхні переживання на відстані. Починаю сам призвичаюватись. Вже переробив свої штани на кльош. Хлопці підтримують ласощами. Бо хоча з тюрми й надіслали 150крб., але досі скористатися ними не дозволили. Пояснюється це тим, що тут я можу купувати в ларку (на 5 крб.) лише за гроші, які заробив на виробництві в зоні. Але я намагаюсь виканючити дозвіл, щоб скористатись ними. Нагадую ще раз, що коли писатимеш щось важливе, то обов'язково надсилай рекомендованим. Я маю право на 2 листи щомісяця. Їх ви будете отримувати регулярно, а коли писатиму ще комусь, то я сповіщу. Потроху перекладаю Джером Джерома. Дуже допомагає Алчин словник, подякуй їй. Записів, звісно, ніяких інших не роблю. Це була б марна справа. А переклад потроху просувається. Вже в чорновому варіанті переклав 2 розділи. Тут повно художньої й наукової української літератури. Читати вистачає. Але додатково передплати на мою адресу сюди: журнал "Комуніст України", "Спортивну газету" і газету "Молода гвардія". Не дивуй добору. Це для повного комплекту республіканської періодики тут, на місці. Пишу до вас листа по декілька днів. Це дає змогу описати всі події й викласти всі думки. Незмірно щасливий, що ви не забуваєте мене. Нині отримав листа від тебе (17/ IV) і від Алочки, де ви пишете про святкування Великодня. Ми тут також відзначили наше свято. Прикметно, що вперше я почув на Великдень молитви. На свій сором я навіть не міг до ладу перехреститись. Але сидів на поважному місці. Їли й паску. Словом, кучеряво живемо. Надішли бандероль. * Мій товариш Володимир пришле тобі вітання та прохання про це. Привітай щиро Сержа. Хотів би бути кумом та охрестити його донечку. Як її назвали? Порадь, щоб дали якесь чоловіче ім 'я. На мою думку, так буде оригінально й узвичаєно. Вітай усіх друзів, хто з тобою спілкується. Якого вигляду набрало після ремонту наше мешкання ? Нехай Мар'яна дізнається слова пісні Білаша "Ластівка" (ластівка щебече під моєю стріхою...). Марок та конвертів у мене вже доста. Надішли трохи листівок, на них можна писати замовлення до книгарень. Так ми отут здобуваємо потрібну літературу. Потроху теплішає. Тане сніг, а під час роботи я весь час виходжу на двір і підводжу обличчя догори, щоб засмагнути. Маленькі радощі. А що там Ніна? Платонічне кохання та ще й на віддалі!? Такого в мене ще не було. Інтригуюче. Але, поза всім, я дуже вдячний їй за увагу. Про життя на Україні маю достатнє уявлення із преси та радіо. Але цікавинки, які ви вставляєте в листи, розширюють цю інформацію. Грошей мені надсилати поки що не треба, бо їх однак не можна використати. Також: не можна використати ніяких речей з одягу. Мамусю, пишу трохи уривчасто, бо хочу сказати багато. Може воно й нуднувато, але зате все одразу. Чи віддали (закреслено) мої невинні гумористичні записки та лист до тебе. Як сказав один відомий тобі автор **афоризмів: "Обережно, працюють душолюби". Валерій.
23/Ш-74
Писано на 6 аркушах. Зуби сіллю чищу вже рік. Терапевтичний ефект не особливо відчутний, але є.
Люба матусю!
Уявляю, як ти там хвилюєшся. Табір є табір, і з незалежних від мене обставин перший лист цього місяця до тебе відправити не вдалося. Які в мене справи ? Такі собі. Всього не поясниш. Можна писати про щасливе
* Мати надсилала бандеролі та посилки декому із зеків, які ні від
кого не отримували (тут і далі примітки Ніни Марченко). ** Володимир Голобородько.
56 життя у нас і у вас. А якщо контра, так виявляється — не молена. Та бог із ними. Самопочуття поки що непогане. Зробив дуоденальне зондування. Я сам бачив свою жовч та й аналіз свідчить: є слиз, але нема пластівців (лейкоцитів — гною). Це успіх, якому я завдячую, на мою думку, йогам. Бандероль не пропустили. Замість драже були вітаміни. А вони нам, "бандитам", категорично заборонені за правилами колонії. Завдаю тобі клопоту. Надішли 1 кг "Ракових шийок" або смачного печива. Тепер ти сама знаєш, що нам можна. Від дідика листа отримав і прочитав захоплено. Дякую йому. Тут я в одного хлопця знайшов його книжку "Історія української культури". Її тут хвалили. Думаю, що дуже варто йому писати мемуари. Від вас поки що отримую всі листи, листівки, марки, стрижні. Ви правильно робите, сповіщаючи про вмістиме листа. Надішліть ще поштівок, а також поштівки "с уведомлением". В цьому місяці мені дієти не дали. Обіцяють дати в наступному місяці. Робота нескладна, бо я відмовився від складної за верстатом. Зараз ходжу збираю всілякі тріски, очищаючи територію заводу. Подробиць про своє трудове життя писати не дозволяється. Через те "не розпитуй мене, не хвилюй" і "не питай, чого в мене заплакані очі". Фотокартки так само всі отримав і залюбки хвастаю, які в мене гарні родичі, як я люблю мамочку. Перші дні травня була сонячна, гарна погода. Ми роздягалися й смажилися під палючим промінням уральського сонця. Хлопці сміялися з мене — із зими в літо. Я до останнього часу ходив у бушлаті й зимовій шапці, а коли вийшов смагнути, все це скинув. Цікаво спостерігати, як за кілька днів зазеленіла тайга. Познайомився зараз з одним медиком, який збирає тутешнє зілля і варить з нього настої. Я щоранку п'ю його напиток, це мені повинно допомогти в боротьбі за себе. Від Ніни листа отримав. Але листуватися з нею "до запитання" справа безнадійна. Вона, якщо хоче, нехай пише в попередній манері. Вітай усіх. Валерій.