9/ЇУ-79
Учреждение ВС-389 Гр.Смужаница Н.М.
9.04.1979 г. № 44/3-С-18 г.Киев УССР
п.Половинка ул.Щербакова д.72/2 кв. 130
На Ваше письмо в МВД СССР от 17 марта 1979 г., поступившее в наш адрес для рассмотрения, сообщаем, что по отбытии основной меры наказания гр.Марченко В.В. будет этапирован в ссылку, согласно исправительно-трудовому законодательству, на общих основаниях.
Согласно медицинскому заключению здоровье гр.Марченко В.В. удовлетворительное, вопроса об этапировании его к месту ссылки самолетом и в сопровождении со стороны родственников не возникает.
Начальник учреждения (подпись) Н.В.Хорьков.
Дорогий мій синочку! За листами у різні інстанції все відкладаю лист до тебе, а це ж, мабуть, найголовніше?! Які можуть бути слова, коли ти хворий... Що тут скажеш... Пишу листи, телеграми, ходжу, ходитиму. Думаю, що меншому начальству не треба бути занадто впевненим у деяких діях, які суперечать наявним фактам. За них теж треба відповідати. А то від жорстокості завертілася обертом голова і за категоричними відповідями не бачать брехні. Хворий же, а "согласно медицинскому заключению здоровье гр.Марченко В.В. удовлетворительное", тому, мовляв, все буде згідно исправительно-трудовому законодательству. Але ж у нашому законодавстві є інше, проте про нього я написала прокурору. Не хочу знати, що кому тут не сподобається, але мій син мусить жити, інших кроків у мене не буде. Ти пишеш, синку, що завдаєш мені клопотів, —про що говориш ? Ти у біді, і інших думок у мене немає. Якщо трапляється хоч найменша нагода якусь зовсім мізерію зробити для тебе, і мені вже від того легше на душі. Ось вчора відправила "Ракові шийки" і вже, думаю, щось попаде йому, проте за листами, за візитами і пр. забула знову вкласти зубну щітку, а поклала ж її на видне місце. Ну, твоя мама ніколи зібраністю не відзначалася, а тепер склероз переважає. Господи, поможи моєму синові! Нехай міцною буде наша надія! Винеси, синку, витримай, видужи! Інших бажань не існує. Лист твій, як завжди, прекрасний. Шкода, що так довго доводиться їх чекати. Вже всім підрахункам і припущенням уривався терпець. Аж раптом — вчора отримую. Водночас і відповідь на мої листи до Міністра і Управлінь, підписана нач. управління Хорьковым. Я тебе, мій синку, на відстані чую, бачу, знаю, що хочеш спитати. На все відповідь одна, така, як ти хочеш. Ти — мій син, а це і Земля, і Всесвіт, і повітря, і вода, і війна, і зброя, і добро, і зло. Ти — Планета, мій світ, і взагалі — суть. Писати листи мені у тебе треба вчитися і вчитися. Твої листи будь-хто з задоволенням читає, а від моїх можна лише відмахуватися — мама зі своїми нюнями. А проте я все ж покладу тобі в лист дівчаток-моргух, ся побав. За що мій лист тобі не віддали? Та чи хоч один, бо це вже № 65, а там були й більші, ніж оцей. Що тут говорити, коли думки лише одні, а їх не опишеш, бо ними ж так багато цікавиться і, головне, навіть ті, у кого с свої діти, але чомусь кожний думає, що у нього все гаразд, — моє життя найзразковіше, тому маю право і злорадствувати. Мені б оце знову тебе і якнайшвидше побачити, а зараз — то най би вже і через шибку, і по телефону. А хлопці хворі... Захворів Валера — нефритик, був п'яний (?!) Я його не бачила, але дуже про тебе розпитував, вітання передавав. Саша ходить круглий, одутлий, але той від сну і перепою. Дівчатка його обидві школярки. Наші сусіди Василь і Таля переїхали, отримали 3-кімнатну квартиру на Оболоні. Андрійкові завтра 10 місяців. Вже великий, намагається ходити, але надолужує повзанням і страшенно задоволений, коли самотужки відкриває для себе новий світ. Виповз у коридор (бо ще при мамі першу кімнату відгородили легкою перегородкою, щоб був прохід і їй не заважали бути біля балкону), до книг і давай деякі витягувати із шафи. Хазяйнує і задоволений, на обличчі посмішка. Я пригадала, як ти колись такий дуже прудко повз по пляжі до Дніпра аби викупатися, любив воду. Або теж виповз на "тераску" і покотився зі сходів, а там Юрка глухий тебе схопив і заніс до розгубленої 20-річної мами. До речі — молода мама. Оксана народила вчора дівчинку. Всі раді. На Паску і на Проводи підемо на могилу в Гатне до бабусі. Друга Паска без неї. Ох і важко! А є ж бабусі живуть до 90 і більше років. З'їла мою маму нервова система, дуже вже вона віддавалася сімейним, хатнім справам. При її оптимістичній, жартівливій натурі, умінню лагодити, контактувати з людьми, вона волею долі (і трохи своєю) була цього контакту позбавлена. Останні роки, то зовсім від усіх відірвана, світ зійшовся на маленькій кухні, дід, Алла, а далі переживання за мене, за тебе.
Отакі повороти моїх думок. Хотілося б "за все сказати, за все переболіти" твоє. А твоїх хвороб стільки, що вільно можна було б добру частину і ворогам нашим віддати. Воно так і станеться.
Дорога моя, рідна дитино!
Міцно обнімаю тебе, незліченно цілую. Так мало і так страшенно довго ще чекати... Цілую. Мама.
Київ. 20/ІУ-79
Пробач, як завжди, не тільки за безглузді листи. Тут 2 моргухи, З квіти, 10 марок.
Міністрові внутрішніх справ СРСР тов.Щелокову Н.А. гр-ки Смужаниці Н.М.
Заява
25 червня 1979 року закінчується термін ув'язнення в таборі суворого режиму (Пермська обл., Чусовський р-н, ст.Всесвятська, уст. ВС 389/35) мого сина, Марченка Валерія, 1947 року народження, журналіста. Він був засуджений Київським обласним судом за статтею 62 ч.1 Карного Кодексу УРСР на 6 років таборів суворого режиму і 2 роки заслання. Мій син тяжко хворий. У нього прогресуюча хвороба нирок — нефрит і пов'язані з ним інші хвороби — простатит, холецистит, тяжка форма гіпертонії (в таборі AT сягав 230/160). Минулого року прийшла ще одна недуга — панкреатит (запалення підшлункової залози). Нефрит виявляється у раптових спалахах хвороби і ускладненнях через погане харчування, недостатности питва, через кліматичні зміни, через фізичне і нервове навантаження. Ув'язнення, зокрема умови в таборі значно вплинули на погіршення стану здоров'я мого сина. В таборі він став інвалідом (має третю групу інвалідности) два-три рази на рік він знаходився в лікарні. При кінці лютого і на початку березня він перебував у Пермській лікарні при УВС 13-57/1, а тепер мають його (так мені сказали) перевести в медчастину при уст. ВС-389/35 (ст. Всесвятська).