Менше з тим. Пакунок: 1,5кг—меду, 3 бляшанки згущених вершків, І — паштету, можна вкласти зубну щітку, решта — топлене масло. Одержав твій лист із Перли. Усьо — камільфо. Я читав твою заяву, того ж дня і вмістиме віддали згідно з описом. Смакота. Всі листи напередодні мого приїзду звідси вислали в Кучино, зараз мушу очікувати, поки назад перешлють. 5-НОК лікарка пообіцяла забрати. Дізнайтеся, будь ласка, що з Зенком та Іваном. Адже обидва, здається, зараз у лікарні? Стосовно переадресування тих трьох квитанцій журналів, про яке я прохав у листі з Пермі, варто зробити з червня місяця. Але це в тому випадку, якщо ти не встигла нічого змінити. Якщо ж уже, то нехай так і буде. Пробач, потятко, завдаю тобі клопотів. Але ситуації змінюються й ми разом з ними. Після трьох тижнів нечитання накинувся на газети й журнали. Надибав декілька гумористичних місць, а особливо ліспе розважив уривок з нового роману Ігоря Кравченка "Вічний мир". Молодий прозаїк натхненно працює в галузі військово-патріотичної теми і читачам України, та й не тільки її цікаво буде ознайомитись із цим твором. У доробку молодого письменника з'явилася ще одна непересічна сторінка. Шкода, що ти не передплачуєш "Літ.Укр.", сама переконалася б, як збагатилася скарбниця вітчизняної літератури. Зате відпочив душею, читаючи роман "Нічний черговий" у "Всесвіті" № 3. Розкішна річ. А ще більше — "Особливий хист" Памели Джонсон з "Ин. л-ры" № 1-2.Скільки справжності, життя у взаєминах молодого чоловіка з дівчиною, котра його кохає, другою, котра удає, що кохає, матір'ю, друзялиі. Обов'язково почитай. Роман багато чого мені нагадує. Я просто зачарований вишуканістю, інтелектуальністю прози. Можливо, то — ейфорія після тюремного посту, проте відчуття співрозуміння, причетності до зображуваного чомусь не полишало мене при читанні того " Особливого хисту". Ти зверни увагу на взаємини матері й сина. Так війнуло на мене домівкою, тобою. Не думай тільки, що я себе з головним персонажем ототожнюю. Йдеться про загальну атмосферу: вагання, сумніви, пошуки та очікування кращого, людські слабості — все, як у житті, й тому щиро симпатично, привабливо. Що ще ? У травні місяці (закреслено більш як рядок). Ми з ним колись домовлялися, мені тепер незручно не виконати — надішли йому цукерок. Якщо це з тих або тих причин зробити не зможеш, нехай надішле Алочка. Я прошу! А щоб він був у курсі попередньо сповістіть поштівкою. Я поступово оклигую! від своїх внутрішніх болячок, тиску. Лікують ескулапи більш-менш справно та ще, коли є що їсти, воно й дається взнаки. Цілими днями сплю, що скидається на засуджений історією спосіб життя феодала. Цілую міцно. Син.
19/111-79
Не хвилюйся. Мені справді покращало.
Добридень, мамо! І знову в твого сина перестановки, пертурбації, і знову хвороба посіла та, здається, ще гірша — хай їй грець. Прошу я так мало, аби не чіпали, якщо не лікують, та все марно. Перевезли на зону 36, ти звернися, будь ласка, до сусідок, чиїх чоловік вже поетапували в героїчний Сибір, як там ? Київського повітря мені ще довго не вдихати, то мушу тамтешнім, побутом цікавитись. Я збираюся прохати у прокурора СРСР, як уже казав, про полегшення переїзду, скидається з тим глухо, як у танку. Але ж заповідали вожді: нам нема чого втрачати, окрім власних ланцюгів, щоб здобути значно більше. Твої, тітчині, інших листи по passaran, втішає тільки, що не в мене одного. Ефективно чи пак без перешкод я з тобою, друзями набалакаюсь, певно, аж на засланні. Зрештою, я домігся, аби лікували — поклали нещодавно в медчастину, прослухали, дали пеніцилін, а боки болять чимдалі, схоже плеврит розпочався. Надішли мені сюди бандеролю з цукерками, як ти, мабуть, вже зробила. Знову я зайві клопоти завдаю тобі, потятко, але це з останніх. Посміхнися: обіцяли-балакали. Ліки, які ти надсилала на шпиталь з Пермі, там отримали, але вони поки що недосяжні. Із Всесвятська зараз вимагай не вимагай, хоча... не можна все розглядати в чорному світлі. Повезли б оце мене літачком на заслання, усьо міркую, було б не погано. Ну нічо, ще по 20 день чотири рази і — на вольній, бачиться, бо й сам вже вольний. Як, усе перервавши, з-під пера в мене матримоніальна думка шугнула. Болячки, лікування, стільки років у таборі, а туди ж. О-о, твій син ще курс loving* годен піднести багатьом песимістам. М-да, шутю!
* Закоханого (англ.)
Розшукай обов'язково у № 2 ц.р. журналу " Театр" комедію В. Розова "Гніздо глухаря". Ето што-нібудь особєнного. Я давно так не реготав. Там про дійсність. Закінчується п'єса словами головного героя, до котрого завітали в гості два іноземці: "живем мы хорошо (и заплакал)". А ще почув у виконанні Марилі Радович "Кольорові ярмарки". А ще слухав нову пісню тріо Мареничів. Прегарно! Мамо, ти не думай, що я аж зараз зібрався тобі написати. Це в мене вже друга спроба, перший-бо лист, послугуючись експресивною лексикою Тарапуньки, гавкнувся ще того місяця. Дарма, най си побавлять, наостанку. Тут мені випадково трапився на очі підручник болгарської мови, за яким навчався в університеті. А ще з тих часів я вподобав там один дуже цікавий вірш. Тільки тоді я поезії не перекладав, все відкладав на потім, доки в табір не сів. А тут суцільна проза, от і понесло, закрутило. Біографічно поет з погляду рад.літературознавства бездоганний — антифашист, робітник, ще й, здається, в бога не вірив. Розстріляний гітлерівцями за участь у русі Опору. Отже: Никола Вапцаров. Передсмертне.
Що ж, боротьба — безжальна і жорстока. І боротьба, як кажуть, є епічна. Я згину. Інший встане... та й по всьому Тут-бо не важить чиясь окремішність! Розстріл, а за ним — слимак. Усе це зовсім просто і логічно. Та в бурю люту знов з тобою будем ми, Народе мій! Тебе кохають вічно! 1942р.
Ага, ваші додатки до конфіскованих листів (марки, сповіщення, листівочки — усе) повіддавали. За що красненько дякую. Тільки календариків, о женщини! не кладіть більше, незабаром уже середина року. Так і не знаю, чи отримала мого дописа з Пермі. Там тобі було вкладено вітальний адрес з нагоди —річчя (цілую!). Надійшла мені збірочка Миколи Вінграновського. Пам'ятаєш, був такий поет. Зветься вона "На срібному березі". Вийшов черговий том Тлумачного словника укр.мови. Не забудь викупити. Подивись також, чи нема у книгарнях "Іліади" в перекладі Бориса Тена. Хотів би згодом почитати. Ну, здається, все, через що можна конфіскувати листа, я написав. Цілую міцно. Син.