Слід мати на увазі, що авторка не скрізь у своїх легендах дотримується відомих історичних фактів. Це зумовлюється не лише малодоступністю для неї достовірних першоджерел, а й особливостями жанру легенд. Тож допитливому читачеві має бути цікаво з’ясувати такі розбіжності і порівняти достовірні факти з авторською фантазією.
Текст друкується за виданням: Наталена Королева. Предок, Історичні повісті; Легенди старокиївські. — К., Дніпро, 1991.
Августа — титул дружини римського імператора.
Агораном — торговець.
Алани — скіфське плем’я, що жило до V ст. між Кавказом і Доном.
Альфонс X Мудрий — король Кастилії і Леони у 1252–1282 рр.
Альмужна — милостиня.
Анаксагор (бл. 500–428 до н. е.) — давньогрецький філософ, ідеолог рабовласницької демократії.
Анахарсіс — скіфський вождь і вчений VII ст. до н. е.
Анахорет — пустельник.
Андрій Боголюбський (бл. 1111–1174) — владимиро-суздальський князь. У 1169 р. захопив і зруйнував Київ.
Анепсії—царські родичі, високі урядовці при дворі.
Анна Царгородська (963—1011) — дружина великого київського князя Володимира Святославича, сестра візантійських імператорів Василія II (бл. 956—1025) і Костянтина VIII (976-1025).
Антоній Печерський (983—1073) — церковний діяч Київської Русі, один із засновників Києво-Печерського монастиря.
Апофеоз — обоготворення грецьких героїв та римських імператорів, прославлення якоїсь особи або події.
Артеміда — у грецькій міфології— богиня родючості, полювання й місяця.
Архонтиса — княгиня, вища службова особа.
Аскольд — київський князь другої половини IX ст. Провів перше хрещення Русі. Бл. 882 р. убитий у Києві за наказом Олега.
Аттіс — у фрігійській міфології — бог природи, красень юнак.
Афродіте (Афродіта) — старогрецька богиня краси й кохання.
Баї — думки.
Батий (Бату, 1208–1255) — монгольський хан і полководець. У 1240 р. зруйнував Київ.
Бебрикси — стародавні племена, що населяли Піренейський півострів.
Благовіщення — релігійне свято, що відзначається
7 квітня.
Бористен — давньогрецька назва Дніпра.
Василевс — цар.
Ватран — вогнище, піч.
Велес (Волос) — давньослов’янське язичеське божество, покровитель скотарства, багатства й торгівлі.
Вербена — декоративна рослина.
Висп — покриття.
Виспр — вверх.
Волф-наузник — лікар-ворожбит.
Вольфрам фон Ешенбах — німецький лицарський поет-співець XII–XIII ст.
Всеволод Ярославич (1030–1093) — великий київський князь, син Ярослава Мудрого, засновник Видубицького монастиря.
Вуйко — дядько по матері.
Гадес — у грецькій міфології — підземна країна мертвих. Гакатонхеїрени — сторукі п’ятдесятиголові велетні, уособлення підземних сил.
Геракл — у грецькій міфології — один з найпопуляр-нішнх героїв, син Зевса. Здійснив 12 великих подвигів.
Геракліт Ефеський (бл. 520 — бл. 460 до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, стихійний діалектик. Першоосновою всіх речей вважав вогонь.
Гермес — у грецькій міфології — посланець богів, бог торгівлі, покровитель мандрівників.
Гетера — у давніх греків — незалежна освічена жінка, подруга й полюбовниця. Гетери мали свої школи (музейони), де дівчат навчали музики, співу, складати вірші, танцювати.
Гзмиз — різьблений стовп.
Гірей — Гіреї — династія татарських ханів у Криму в XV–XVIII ст., що чинила постійні напади на Україну.
Гітана — іспанська циганка.
Грааль, лицарі св. Грааля — герої лицарських романів Кретьєна де Труа "Повість про Грааля" та ін., які шукають міфічну "чашу Грааля" — чашу євхаристії (з кров’ю Ісуса Христа), зазнаючи при цьому чимало пригод.
Даждьбог (Даж-бог) — у слов’янській міфології — бог Сонця, світла й вогню.
Дафне — за старогрецькою міфологією — німфа, що боялася кохання сонячного бога Фобоса й була перетворена в лавр.
Дик — дикий кабан.
Диптихон — воскова табличка для писання в античному світі.
Діоніс — у грецькій міфології — бог виноградарства й виноробства. У римській міфології — Вакх (Бахус).
Драгва — болото, драговина.
Дріада — у старогрецькій міфології — лісова німфа, що народжувалася, жила й умирала разом з деревом.
Екзорцизм — замовляння злих духів.
Ексоміда — коротка денна або спальна одежа, застібнута тільки на одному плечі.
Еллада (Гелада) — Греція.
Елевзінські містерії — щорічні релігійні свята в давньому грецькому місті Елевзіс на честь богині Деметри; відбувалися у вузькому колі втаємничених.
Елементал — дух, що панує над одним із чотирьох елементів за вченням середньовічних фізиків.
Еос — богиня світанку.
Епіталама — весільна пісня на честь молодих у стародавніх греків і римлян.
Епітафія — намогильний напис.
Ергустули — підземна в’язниця для рабів, закованих у кайдани.
Ерос — у грецькій міфології — бог кохання.
Ексоміда — грубий верхній одяг.
Еспанія — Іспанія.
Ефеб — юнак, парубок.
Желва — співуча пташка. Жоломія — сопілка.
Забаєна — заворожена.
Загара — бажання.
Звинний — меткий, спритний.
Зевс — у старогрецькій міфології — батько богів, найстарший між богами.
Зерем’яна— схованка, лігво.
Зефір — у грецькій міфології — бог західного вітру.
Зоста — дівчина.
Ігемон — виша службова особа, князь.
Ігор — великий київський князь (912–945), убитий під час древлянського повстання 945 р.
Ізіда — головне божество давньоєгипетської міфології, покровителька плодючості і материнства, богиня життя й здоров’я.
Ірис — райдуга.
Канонарх — законник, чернець.
Карл VI (1685–1740) — імператор Священної Римської імперії.
Кіммерійська країна — найдавніші хліборобські племена, що жили на території нинішньої Південної України. У VII ст. до н. е. їх витіснили скіфи.
Клепсидра — піщаний або водяний годинник.
Климент — один із перших римських пап.
Кобка — відлога.
Ковтки — сережки.
Колопні — коноплі.
Конкубіна — незаконний шлюб.
Котвиця — якір.
Кретьєн де Труа — французький письменник другої половини XII ст., автор романів з циклу творів про короля Артура й лицарів Круглого столу.
Лаврські Сади — сади на території Києво— Печерської лаври.
Лампос — блиск; один із коней, запряжений у колісницю Фобоса.
Лекіф — скляна ваза.
Лектика — ноші, на яких можна було сидіти або лежати.
Лепрозний — прокажений.
Логос — у давньогрецькій філософії — світовий розум, вічний світовий закон.