— Мені прикро, але ви повинні негайно залишити нашу планету.
— Але в нас є паспорти і візи!
— А в нас є закони. Ви мусите негайно залишити планету й забрати із собою вашого Виробника.
— Послухайте, — сказав Грегор, — але ж у вас дозволене вільне підприємництво?
— Виробництва тангризу це не стосується. Десяток танків виїхали на льотне поле й кільцем оточили зореліт. Митник вийшов зі шлюзу й почав спускатися трапом.
— Зачекайте! — розпачливо вигукнув Грегор. — Ви напевно остерігаєтесь нечесної конкуренції. Гаразд, візьміть Виробник від нас у подарунок!
— Ні! — стрепенувся Арнолд.
— Так! Відкопайте його й забирайте. Будете безплатно годувати бідних. Нам нічого не треба. При нагоді поставите нам пам'ятник!
Довкола зорельота зімкнулося друге кільце танків, над полем зависли бойові гелікоптери.
— Забирайтесь негайно! — закричав чиновник. — Невже ви сподіваєтесь продати тут хоч крихту тангризу? Озирніться довкола!
Вони озирнулися. Льотне поле було вкрите шаром сірого пилу. Неподалік стояли нефарбовані сірі будинки, за ними тягнулися похмурі сірі поля. Ще далі виднілися невисокі сірі гори.
З усіх боків, скільки сягав зір, усе було вкрите сірим тангризом.
— Ви хочете сказати, — почав Грегор, — що вся планета...
— Уявіть собі, — мовив чиновник, сходячи з трапа, — тут — прабатьківщина Старої Науки. Але завжди знайдуться дурні, які все зіпсують з допомогою її ж артефактів. А тепер вшивайтесь звідси! До речі, якщо коли-небудь знайдете лаксіанський ключ — повертайтеся і назвіть свою ціну.