а кому ж ті оселі за домівку, а вік за пристановисько для роду; бо що вже про цих бабів казати, як оно їхні сини проскородили континент уздовж та впоперек чи з власної волі, а чи з примусу гемонського, — та й що ж, ані свого права не поширили, ні волі на встаткування, а як той Лагута оповідає, що вийдеш з бараку, обіпнешся куфайкою та хижо наслухаєш української пісні з поблизького сільця у тайзі; радій, що все твоє, а тобі не належить, то де ж своє право утвердити, — а оно-го, на кладовиську; тепер то ти володар на всенький світ, і то ж тобі не коні, не вівці, що хто здумає, то й конфіскує, — тепер у тебе допрошуються і володарі світу цього, а чи нема де місцинки, щоб ближченько, і гарніше, і на видноті; то вступаєш таким господарем і над мертвими, й над живими — де котре скільки років пролежало, що вже ні хреста, ні знаку, лиш купинка з чубчиком обкошеної трави, — те ще не зотліло, тому ще рік лежати. Прошений світ! — та не прощено прошакові найменшому, бо тіль в такім праві збулися, що як би й назвав, то все право слабшого, а все радісно-збожеволіло приступаються — я ще й осьо як зроблю, то що ти мені вдієш. Віками догрібувався хижий бісень, аж доки його настало, — що не вкоєно, що не буде скоєне, а їдна здогадка навмання віри і права: а що ж то зі мною далі скоїться. Та хоч і гуртуйся на а-би-який порятунок, не вибіль-шиться право на більший розмисел, — кладовищами товпляться не
поминальники, дітвора зо страху з канавів назирає за купками цукерок, яєчок; гурти якісь екскурсіями, санітари наїжджі заміряють, скіки то ще повітря стане на ті й на ті покоління померлих. Звійнеться тінню спідниця котроїсь вішньої баби у плетиві вакації та бузку, бо то страх не ззаду, а впоперед забігає, та грається, а не лякає, бо що йому та людина, як їй і страх не смерть, і смерть не страх тож. Та ж не в тім, що право, не тим, що слабший, а відшуковується такий час і така година, й застукують тебе біля найменшої могилки кіля залізяного надгробка, на твоїй сльозі над невидким манюнім тілом, і спиватимуть зі скроні твій біль собі на утіху, — майнуть ці поли білі халатяні у ярок кладовищенський, і ти вже знов нишпорка, такий слідчий у світі дослухаючих впокій-ників. Ковзнеш вогким листатим грунтом попід малиновим віттям, вгребешся з-поза шипшинового куща, і в'явиться щось, чому і в снах не бувати, — збіговисько гониць у халатах на галявині з дубами і соснами; як то передтипір тебе вловлено на жалобності до безіменних сиріт у сховку землі, то й далі аж зі спричинілою вирячкуватістю мовч-кома дознаються, чи й ще чого словом не доладнаєш ік своєму смутку віковому. Ти мовчазний їм цікавий зоддалеки, а вже в-приступ ока а мусиш хоч якою примовкою вибавлювати довжезну порожнечу впозад своїх пліч, — ну-м вповідати і за цим ступі-нем, яка-то лихість уїджується у-що-кожен шелест і посув одвіку належного тобі царювання. Ти хочеш їм їхнє нечвидство доказувати, а за те все позаднішнє ще й віковішнє то не те що слова не зладнаєш, а й думки ні жадної не повстає, — ото де віки у нетяму впадають перед пустощами й твердею цеї-го от миті. їм тут увесь світ, і утіха на безвік, —
11(29) січня похмуро сніжок пролітав і сонце після четвертої вияснилось 12(30) січня хмарно вітер і ясно 13(31) січня Маланки ясно сніжок пролітав мороз
14(1) січня Новий рік по старому стилю і хмарно і ясно саме сніжок пролітав до обід
15(2) січня зранку похмуро і іній на деревах був а вдень сонце
16(2) січня хмарно і сонце показувалось 17(4) січня зранку хмарно вдень сонце показувалось і вдень хмарно і сонце перед ранком вітер і цілий день
18(5) січня Голодна Кутя сонце цілий день і мороз
19(6) січня Хрещення 20(7) січня Івана Хрестителя празник ясний і хмарний 21(8) січня різдвяний день з години десятої сніжок ріденький пролітав вдень ясно і хмарно було Саші день народження два рочки
23(10) січня ясно мороз вітер 24(11) січня вітер був похмуро після другої сніг пролітав 26(13) січня ввечері хмарно і сонце 27(14) січня сніжок пролітав зранку а після другої вияснилось
приставай до нас, або далі тни шляхи вікові самотою, бо ж твій сум лиш тобі щось проказує, а заїкнися хоч на півслові, випрохай співчуття до вселенського болю, то й матимеш на вповідок: нам того не треба, ми йнакший світ зачинаємо; тут їм тра сміхотою упоюватися та презирливо, аж мов із нестями скаженої дознаватися Лагутиних сороміцтв, — йду я, дєвкі, із такіх вечорніц, ну, опшим, парень, як це Юрко осьо, тіки я був смишльоний в цих ділах; та дело не в том, що йду, це я тепер кажу, опшим, главне, помню, як на складку було у станиці Незамаївській, — от на складку дівчата поприносять, що в кого, сала, муки, масла, а хлопці, звєсно, шо, скидаються грішми на водку, а дівчатам на вино, ще й музик наймають. Що б ви знали, на складках вареного нічого не буває, а все печене, більше блинці. То як дівчата заходжуються коло печі, то стараються хлопців не підпускати, бо нераз трапляється, що хлопці нишком у смалець або в масло намішають дрислі, і тоді дівчатам припадає знов складатися. За вечерою хлопці з дівчатами не цілуються, а цілуються як уже погасять світло і полягають спати. Складки справляють в обраній хаті, за котру дівчата платять частиною сала, масла, муки, взагалі принесеного всього на складку. Господиня хати порядкує на складці, сидячи на печі або на полу. Після вечері починаються танки. Грають або самі парубки на пищики, або наймають гармоню з бубном чи там дві скрипки з басом. Перед тим як лягають спати, хлопці просять господиню вийти з хати, що вона й справляє. Тоді хлопці й дівчата, наносивши в хату соломи, лягають на долівці всі покотом, хлопці самі собі, а дівчата самі собі, а тілько опісля хлопець, заздалегідь умовившись з свею дівчиною, відшукує її в темноті, і відокремлюється від гурту, і также роблять всі інші хлопці. На початку дівчина не дозволяє хлопцеві торкатися до свого голого тіла, але лиш крізь сорочку. Як трохи обтерпиться дівчина, дозволяє поскубати себе й просто за чубчик, а ще далі доходе діло до самого краю. Часто трапляється так, що парубок нічого не доб'ється од дівчини, і як вона мокра, то викаляє собі всі руки і руками своє лице, але це не спиняє хлопця і вдруге лізти до дівчини. Парубок обнімає дівчину і начинає з нею знов граться, лапає її за цицьки, потім добирається і до прізвишша, — ото як полежать трохи времені, всі встають і розходяться по домах. І таким побитом кінчається складка. Но буває, що так понад-жуглюються, що хто куди повалиться, там і засне. Та так же і дівчата понализуються, що і язиком не верне. При тому случаїця і гріх з коякими дівчатами. У мене щось не дуже получалося, як у других