Кров по соломі

Сторінка 125 з 130

Медвідь В'ячеслав

*** чи закопувала, чи де, що т і не розбили С.319

* зникнуть жебраки, і не буде кому помолитися за душі померлих, і спіткає ту країну неврожай та голод

С.320

* право слабшого, що вистановлюється на звиродніле зазіхання на все неналежне йому; така гра весело-збожеволіла, а от що зі мною зроблять, як і на це зазіхну; людина вже в послідку гадає: що з нею далі станеться

* * ми своє право не поширили, а лиш здобулися на право слабшого С.321

* Світланка: я ще й таке зроблю, — що ти зі мною вчиниш ** та й весело в цьому краї, як не дивись

С.324

* а так воно до цього і йде, сперш гуртуються, а тоді ввикають, а далі й з ненавистю до тебе: то ще й чоловік; а не так глянув, — до суду, не так сказав, — до влади; як оце й ви, — а вам, дядя, не стидно

** я вам ніяка не дядя

*** скіки ж світів у цьому світі поміщається /... / баба кіля хати /... / вікові бандуристи /... / ці купою литка до литки **** розокремлений світ ***** яловий світ

****** світ історії /жахів/, що душить усе теперішнє ******* що ти кому поясниш, до чого закличеш ******** то вже не те, що в кожного своя правда /... / і кожного рація, бо все вже з'ясовано, і всю правду знають

*********а вступають у світ правди, якої не тямлять, і яка не тра нікому; ото де свободу здобули

********** бо що ж та свобода, як вона не всім людом виборена, а так /... / нате вам свободу, а ні, то різками загонимо в царство свободи

*********** свободи гірш кріпацтва бояться, бо вивільнюється те, що найперш жахом скроплює, і душу знов вивертає, та не дає спокою на здоровий розмисел

С.325

* Мефаяк слідчий вертається до витоків своїх нещасть

* * на цьому людина впокоюється й загнрблюється

* * * світ власних марень не дарує вислідку на історичні простори **** тому в погоні за осінню вибігає на пагорби, до хутора, щоб

пізнати знання вічності /.../ Марта-відьма

***** ось у цьому гуморі й заховано одну з таємниць ****** а знання про смерть батька як примітка до всього незбулого ******* Лагута в сміх: ваш світ цей нецвинтарний, бо усі живіші

тут од вас живих; Любка: якби хата за мною, то доглядала б могилку * бабину, а тепер хай як хочуть, то нам і ця ненаша могилка у спадок /

... / я шукаю, щоб догледіти і в реєстр уписати /... / чи ви думаєте, я

ще не при службі /... / мертву як живу вписати

******** хіба ж то квітують злаки, щоб боятися мертвих ********* не повстає рід на рід, бо щезають роди ********** мертві на живих /.../ що їх принижено С.326

* панія Довга

** та аж стегна пошкрабують С. 327

* аж стегна пошкрабують пазураками, така їм воля здобута, — от знають, що всякого до суду потягнеш уже не за вкоєне, не мовлене, а й — подумане, — він на мене хтів сказати-и

** їм за втіху ці бандуристи, лізуть у політику, бо де захисток, як де чоловік не чоловік

*** Лагута /.../ та ти дурний на ввесь вік, — бо люди хоч і в цім горю досвід здобувають, та й мудрішають або гинуть, а ти хоч усю мудрість перш здобути, а тоді з нею до всіх

**** виправдання жорстокості, — бо як іще перебути власне безтямство

***** от іще й про бандуриста узнайте, яка в Петра Сліпого жінка була, гарна, погордлива

******Лагута /... / ти з того кутка прийшов, де невмирущі, але не плоттю, не духом, а — чим

******* ями позаростали з низів глини, а їх не діждуть, — ото люд С.328

* хай ті голосять; що їм природа каже голосити С. 329

* як воно було раньш, — як Матвія убито

** від раю до пекла мосточка зроблю, я ж тесля, я буду в пеклі *** а Любці тра лати вчепити на ворота, а Михайлові й Наталці

двері зробити, та повечерять, та ціну назначити, а їм на гадці, що й

вгощення досить

* * * * всяка демонологічна пришта немічна проти цих невмирущих ні тілом, ні плоттю, а — чим /... / ну, розкажи, як ти йшов пізно

С.ЗЗЗ

/горою сторінки/ йому люде пробачили, що служив за німця; а поміг, то взяв розписку

Броніслава Петрівна на такі хвороби вже немічна

* глас вопіющого кіля церкви /... / історія родів, трагедій, вопро-шання свідка, що все не приходить, а Юрко слухач, що "спровокував" історію

** літаки над церквою, нагинці виходять /... / вертоліти сідають, комісії, японці, Ґал, журналістка відлітають *** Борошевської спогад **** листи з Москви ***** офіцер — полон

****** далі Юрко у вивільнений простір /"осяйна" порожнеча/; спогад з військового дитинства ******* рятує Марусю Балялю ******** Богиньчине "весілля" ********* ще про вішніх, Горбатеньку ********** тато /староста/, Патризан/ковпаківець/ *********** порятунок причинуватої; обоє на святі пустки ************ Марта-відьма ************* хато в-х-ме-р-р

С.334

/горою сторінки/ тут ґвалт, бояться, як у ніс залітають ці мікроби, десь виїжджають, син розказував, що вокзал аж стогне а тут і за мертвого забувають, — які похорони з халєри; вітають ще ті, прощені давніше

* люди, рятуйтеся, бо вже гуде

С. 337

* Юрко / ... / це ж тра так, ще всеї дороги не пройшов, а знов вертаться додоми /тато вмер/

** лю-у-доньки, ці мікроби в ніс залітають, — небіжчикам не діждати дощок на трунви, кому тепер діло до смерті; а вокзали аж бухтять людом, десь пруть

*** лежма лягайте, бо вже гуде

****все оте ж

С.339

* Женька, що сина везла повз церкву

* * позов Д рагуновського # С.340

* хай оно Женька каже /.../ з труною у черзі

* * ті, що не воювали, а покрали по лікарнях їхні спогади й книжки понаписували

*** що це таке, що на всяке горе як вороння налітають **** Драгуновський правду має ***** нащадки тих і тих, — тому й мовчать ****** Грицько собаку порубав і в нужник, Марусю заманював у комору з того боку

******* з неправди тра правду зробити /Богинька/ С.341

* таке настане, що людину поставлять в умови безвиході й робитимуть з нею, що захочуть, і вже — як то в казці чи кіно — не знайдеться їй порятунку; так людство втішає себе, допоки знаючи, що вже й живе у такому часі /це і є історія цивілізації/; а доти тренуються то на тих, то на тих /народах/, і Україна це вже пережила; цікаво, як та жертва поводитиме себе у безвиході, бо смерть не буде остаточним звільненням; погодиться на все, чого од неї хотітимуть і — якою стане вона, — прикинеться чи щиро прийме, і стане така, як і її "допитувач"; оце і є кінець часів, вивершення всіляких змагань; це твої санітарки вже такі є; оно диви, Марусю потягли на сміхи; так Гриць колись заманював