— Тупица! — кричить йому Ронні Гаррісон. — Ну навіщо ти це зробив?
— Щоб досадити тобі, ублюдок, — відповідає Кролик.
Коли грають вчотирьох, один з чотирьох повинен потрапляти в кожну лунку, інакше вся команда страждає. З цієї четвірки Гаррі б'є найдалі. Подивимося, як він це робить. Вдавлює ноги в пісок, переносить всю вагу тіла на п'яти і розмахується в сліпій вірі в себе, — зазвичай м'яч перелітає через поле, а зараз від злості на Ронні і байдужості до всього на світі удар виходить що треба: м'яч злітає в вихорі піднявся піску і підбирається так близько до прапорця з номером, що троє його партнерів вибухають вітальними криками. Він заганяє м'яч в лунку, щоб зрівняти рахунок. Але гра все одно здається йому сьогодні надто тривалою — можливо, через випитого опівдні джина або через наступаючої в кінці літа нудьги, тільки проміжки між лунками бачаться йому схилами, провідними в нікуди, і його не покидає думка,що йому слід бути зовсім в іншому місці, щось там сталося абовідбувається, А він спізнюється: адже була призначена зустріч, а він про це забув. Цікаво, чи виникло у ушлого подібне почуття під ложечкою, коли він вирішив дістати револьвер і вистрілити в себе, чи відчував він щось подібне, коли в той день прокинувся вранці. Нерівне поле покривають хирляві квіти — золота різка і дика морква. Мільйони травинок блищать, готуючись померти. Цим все і закінчується — листок паперу жовтіє, газетну новина вирізають і без записки відправляють комусь поштою. Або кладуть в добірку і забувають. Історія невпинно риє ці порожнечі. Мертвий Заповзятливий, сміючись, бродить там, внизу. Коли він був молодший і тільки починав грати в гольф двадцять років тому, та й потім, коли знову став грати років вісім тому, у нього бували не удари, а чудо, м'яч летів прямо, точно загострене скло, і далі, ніж могла послати його чия-небудь сила,і Кролик грав заради того, щоб стикнутися з цим ангелом, але коли він опанував майстерністю і почав посилати м'ячі вже не в небо, а в шістнадцяту лунку, у нього стали рідше виходити ці суперудари, навіть найвдаліші кидки були з хвостиком і м'яч летів трохи відхиляючись в ту або іншу сторону, а гра стала схожа на роботу, роботу приємну, але все ж роботу, де досконалість буває то краще, то гірше і виникає лише нормальна здорова радість. І Гаррі вважає себе винним в тому, що домагається цієї радості на поле, де в міру того, як течуть годинник, подовжуються тіні, і де він грає в суспільстві цих трьох чоловіків, які без своїх жінок виглядають нескінченно нудними, якими вони, має бути , здаються і Богу.а в шістнадцяту лунку, у нього стали рідше виходити ці суперудари, навіть найвдаліші кидки були з хвостиком і м'яч летів трохи відхиляючись в ту або іншу сторону, а гра стала схожа на роботу, роботу приємну, але все ж роботу, де досконалість буває то краще, то гірше і виникає лише нормальна здорова радість. І Гаррі вважає себе винним в тому, що домагається цієї радості на поле, де в міру того, як течуть годинник, подовжуються тіні, і де він грає в суспільстві цих трьох чоловіків, які без своїх жінок виглядають нескінченно нудними, якими вони, має бути , здаються і Богу.а в шістнадцяту лунку, у нього стали рідше виходити ці суперудари, навіть найвдаліші кидки були з хвостиком і м'яч летів трохи відхиляючись в ту або іншу сторону, а гра стала схожа на роботу, роботу приємну, але все ж роботу, де досконалість буває то краще, то гірше і виникає лише нормальна здорова радість. І Гаррі вважає себе винним в тому, що домагається цієї радості на поле, де в міру того, як течуть годинник, подовжуються тіні, і де він грає в суспільстві цих трьох чоловіків, які без своїх жінок виглядають нескінченно нудними, якими вони, має бути , здаються і Богу.то гірше і виникає лише нормальна здорова радість. І Гаррі вважає себе винним в тому, що домагається цієї радості на поле, де в міру того, як течуть годинник, подовжуються тіні, і де він грає в суспільстві цих трьох чоловіків, які без своїх жінок виглядають нескінченно нудними, якими вони, має бути , здаються і Богу.то гірше і виникає лише нормальна здорова радість. І Гаррі вважає себе винним в тому, що домагається цієї радості на поле, де в міру того, як течуть годинник, подовжуються тіні, і де він грає в суспільстві цих трьох чоловіків, які без своїх жінок виглядають нескінченно нудними, якими вони, має бути , здаються і Богу.
Дженіс не чекає його ні в холі, ні біля басейну, коли нарешті близько 5.45 вони повертаються з поля ... Замість неї до нього підходить одна з цих дівчат в зеленій з білим формі і каже, що дружина просила його зателефонувати додому. Він не дізнається дівчата, її ім'я не Сандра, а ось вона знає його ім'я. Все в "Летючий орле" знають Гаррі. Він проходить в хол, салютує піднятою рукою сидить там членам клубу і, опустивши в автомат той же четвертак, яким маркував м'ячі на полі, набирає номер. Дженіс знімає трубку після першого ж дзвінка.
— Гей, приїжджай сюди, — просить він її. — Ми без тебе нудьгуємо. Я досить добре зіграв, варто було тільки розійтися. Уебб вважає, що наш кращий м'яч пролетів шістдесят три, що, напевно, варто принаймні сорочки під крокодила. Ти б бачила, як я потрапив з піску в десяту лунку.
— Мені б хотілося приїхати, — каже Дженіс так обережно і голос її звучить так здалеку, що йому спадає на думку, чи не захопили її в полон терористи, інакше навіщо б їй так обережно говорити, — але я не можу. У нас тут хтось є.
— Хто ж?
— Хтось, кого ти ще не знаєш.
— Хтось важливий?
Вона сміється:
— Думаю що так.
— Чому, чорт забирай, ти влаштовуєш якісь таємниці?
— Гаррі, приїжджай — і все.
— Але ж тут буде банкет і роздача призів. Я ж не можу кинути мою четвірку.
— Якщо тобі присудять приз, Уебб передасть його тобі потім. Я не можу до безкінечності з тобою розмовляти.
— Тихіше на поворотах, — попереджає він її і вішає трубку. Що там таке може бути? Знову щось трапилося з Нельсоном, за ним приїхала поліція. Хлопця так і тягне що-небудь накоїти.
Гаррі повертається до басейну і повідомляє іншим:
— Ця божевільна Дженіс каже, що мені треба їхати додому, але не говорить чому.