Кролик розбагатів

Сторінка 122 з 154

Джон Апдайк

— Не треба тут стояти, — задихаючись, каже вона.

Навіть шлях навколо колони здається нескінченно довгим, коли Гаррі слідом за дружиною обходить її і, пропустивши Дженіс вперед, протискується у обертову двері банку.

Всередині під гучними склепіннями звучать різдвяні гімни. Високий візерунчастий стелю пофарбований синьою фарбою, і незалежно від пори року на ньому рівно сяють золоті зірки. Коли Гаррі ставить свої дві коробки на стійку, за якою клієнти заповнюють чеки, він відчуває у всьому тілі таке полегшення, що здається, зараз вознесеться в це фальшиве небо. Касир, жінка в світло-малиновому брючному костюмі, посміхається, бачачи, що вони так скоро повернулися за своїм сейфом. Ящик у них чотири дюйми на чотири — набагато вже, як вони виявляють, ніж потрібно: три коробки з срібними доларами, якщо їх поставити в ряд, не влазять туди. Коли двері з матового скла закрилася і Гаррі з Дженіс, ще не віддихавшись, ще відчуваючи біль в руках, залишилися удвох в святая святих, вони не відразу це помічають.Гаррі кілька разів приміряє ширину коробки і ширину бляшаного ящика і нарешті приходить до виходу:

— Нам потрібен ящик побільше.

І Дженіс відправляється в банк попросити інший сейф. Її батько — приятель керуючого. Повертається вона зі звісткою, що останнім часом великий попит на сейфи і банк може лише поставити Енгстроме на чергу. А керуючий, якого знав татко, пішов на пенсію. Нинішній, на погляд Дженіс, дуже молоденький, хоча і не грубіян.

Гаррі регоче:

— Ну не можемо ж ми повернути зараз срібло блондинці — ми втратимо на цьому стан. А чи не можна звалити все знову в мішок і постаратися засунути його в сейф?

У тісному приміщенні вони з Дженіс штовхаються, заважаючи один одному, і він вперше відчуває, що в ній наростає сумнів, чи правильно він розпорядився їх грошима в цьому роздирається інфляцією світі; а може бути, це сумнів виникає у нього самого. Але назад вже не повернеш. Вони звалюють срібні долари з коробок в мішок. Всякий раз, як срібло видає дзвін, Дженіс здригається:

— Ш-ш-ш .

— В чому справа? Хто нас чує?

— Так все, хто там, в банку. Касири.

— А чи не все їм байдуже?

— Мені не все одно, — каже Дженіс. — Тут така задуха, просто жах. — Вона знімає дублянку і, через брак вішалки, складає її і кидає на підлогу. Гаррі знімає своє чорне пальто і кидає його зверху. Від втоми Дженіс спітніла, і волосся у неї завілісь дрібним баранчиком — чубчик підвелася, оголюючи високий блискучий лоб, такий рідний зараз, як і двадцять років тому; Гаррі цілує його і відчуває на губах сіль. Цікаво, хто-небудь займався тут коли-небудь любов'ю, думає він, і йому здається, що залізна камера, де вони знаходяться, дуже навіть підходяще для цього місце — котрась із цих манірних молодих касирок і сластолюбний літній чиновник, який займається оформленням заставних , поставили б таймер на зорю і вже потрахалісь б досхочу. Дженіс обережно опускає стопочки монет в товстий сірий мішок, намагаючись, щоб вони не дзвеніли.

— Ніяково якось, — каже вона, — а що, якщо хто-небудь з цих дам увійде? — Таке враження, ніби срібло голе, і Гаррі, чи не вперше за двадцять з гаком років, відчуває, як в ньому піднімається любов до дружини, запечатаній разом з ним у вузькому просторі. Він бере один з срібних доларів і опускає за комір її лляної блузки. Як він і передбачав, вона верещить від холоду і негайно гасить вереск. Від цього він любить її ще більше, а вона розстібає ґудзик на блузці і, насупившись, вивуджує з ліфчика монету. Гаррі, незважаючи на вік, все збуджує вид жінки, яка порається зі своїм нижньою білизною.

Через деякий час вона оголошує:

— Цей мішок просто туди не влізе.

Як вони ні запихають і ні перекладають монети, в сейф влазить ледь половина. Вони витягують свої страхові поліси і облігації, свідоцтво про народження Нельсона і так і не викинуті заставні на будинок в Пенн-Пілласе, який згорів, — всі ці папірці, збережені як свідчення того, що в їх житті був період, коли їм доводилося зажиматься і звертатися до крючкотвора-законникам, — знову їх кладуть, але нічого не змінюється. Товста матерія мішка, схильність монет то випирати горою, то розсипатися, вузький прямокутник сірої бляшаної коробки — все це позитивно приводить їх у відчай, поки вони стоять поруч, точно два хірурга під час безнадійної операції, і намагаються заштовхати і запхати монети. А вісімсот вісімдесят вісім монет ніяк не влазять і раз у раз вискакують з мішка, падають на підлогу і розкочуються по кутах.Коли Гаррі і Дженіс вдалося нарешті набити до межі жерстяної ящик, так що у нього навіть стінки випнулися, на руках у них ще залишилося триста срібних доларів, які Гаррі розпихає по кишенях пальто.

Вони виходять із приміщення, де здійснювали свою операцію, і люб'язна касирка в світло-малиновому костюмі хоче забрати у них сейф.

— Він досить важкий, — попереджає її Гаррі. — Краще давайте я віднесу.

Вона здивовано піднімає брови, відступає і веде його в броньоване сховище. Вони входять через високі двері, поступливі краю якої відливають металом, в приміщення, де всі стіни суцільно в блискучих прямокутних отворах, обмазаних по краю воскової білою фарбою. Невідповідний це місце для траханья. Він помилився. Касирка вказує Гаррі на порожнє отвір, щоб він вставив туди свій сейф. Гаррі нагинається, весь в поту від зусиль. Випроставшись, він перепрошуючи каже:

— Ви вже нас пробачте, ми його так перевантажили.

— Ну що ви, — каже пані в світло-малиновому костюмі. — Дуже багато так роблять нині — адже таке злодійство.

— А що буде, якщо злодії проникнуть сюди? — жартує він. Виявляється, так жартувати не можна.

— Ну що ви ... це неможливо.

А на вулиці день хилиться до вечора, і блиск фольги вже не так сліпить очі, приглушений тінню від будинків. Дженіс грайливо поплескує Гаррі по кишені, щоб послухати, як дзвенять гроші.

— А з цими що ти будеш робити?

— Раздам ​​бідним. Чортова баба, ця продавщиця, більше ніколи у неї нічого не купуватиму.

Від холоду піт на його обличчі висихає і шкіру стягує. Кілька знайомих по клубу "Ротарі" виходять з "млинцями дому", явно як слід набивши собі живіт, і Гаррі, не зупиняючись, вітально махає їм рукою. Адже одному Богу відомо, що там без нього твориться в магазині, хлопець, може, вже бере на продаж роликові ковзани.