О л е н к а. Як це не випустите?
1-а с е с т р а. А так. (Хапає її за руки, починає їх ламати).
О л е н к а. Ой, болить, болить!
2-а с е с т р а. Будеш нас слухатись? Будеш тихенько сидіти?
О л е н к а. Пустіть мене, пустіть!
2-а с е с т р а. Знай, вибратися звідси не можна. Чи підеш ти цією дорогою, а чи стежкою, чи так, чи отак — скрізь тебе зустріне смерть.
О л е н к а (плаче). Ой, куди ж це я потрапила? Та що зі мною тепер буде? Мамочко моя рідненька...
1-а с е с т р а. Не плач, бо скоро повернеться наш брат, а сліз він не любить. Сядь отут і сиди.
2-а с е с т р а. Не думай тікати, бо все одно нікуди не втечеш. Хто сюди потрапить — назад уже не повертається. Ходім, сестро, підігріємо для брата сніданок.
Виходять.
О л е н к а (озирається). Ніде нікого. (Біжить в один бік, де стоїть пеньок. І раптом цей пеньок перетворюється в дивовижного звіра. З жахом кидається в другий бік, де росте кущ трави, але трава ця несподівано перетворюється в грізну пташину з трав'яними крилами і гадючою головою. Відступає до моря, схиляється на камінь, плаче). Мамочко... рідненька!.. Мамо-Мамо!..
Звір знову стає пеньком, а пташина травою. Вбігає Біжу-й-не-набі-жуся.
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я (помітив Оленку). Розшукав. Сестричко, що з тобою? Чого ти плачеш?
О л е н к а (радісно). Братику! (Кидається до нього). Біжу-й-не-набіжуся. А ми тебе ждемо та ждемо. Де це наша Оленка? Чого вона з сніданком так забарилася? Кажуть мені брати: "Ти швидко бігаєш, ану помчи та довідайся, в чому справа?" Я і помчав...
О л е н к а. Ой братику! (Озирається). Тут злі, недобрі люди живуть... Вони мені руки викручували...
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Як то викручували? За що? (Помітив, що в руках Оленки немає нічого). А де ж наш сніданок?
О л е н к а. Забрали... Не пускають мене, кажуть: "Чи так підеш, чи отак — все одно буде тобі смерть".
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Ось я їм зараз покажу, як сестричку нашу кривдити та залякувати. І сніданок відберу назад. (Поривається йти).
Оленка його не пускає.
О л е н к а. Не йди... Прошу тебе, братику, бо вони й тобі можуть зробити щось лихе. Не йди, послухай.
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. От дурненька. Чого ж ти боїшся? Чого так тремтиш?
О л е н к а. Страшно мені. Страшно тут...
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Ну, то біжімо звідціля! (Хоче бігти).
Його зупиняє Оленка.
О л е н к а. Ой братику, туди не можна, там звір страшний... Біжу-й-не-набіжуся. Який звір? Нікого я не бачу. Біжімо! (Тягне її за руку).
Дорогу заступає звір. Біжу-й-не-набіжуся мчить у протилежний бік — дорогу заступає пташина з гадючою головою.
О л е н к а. Я ж казала. Не випускають. Що ж ми тепер будемо робити?
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Доведеться нам ждати братів. Слід від борозни обов'язково їх приведе сюди.
Чути крик братів: "Оленко-о-о!"
Оленка (радо). Здається, йдуть мої брати. Я вже їх бачу. Біжу-й-не-набіжуся. Я ж казав, що прийдуть.
Входять Берн й гора, Вернидуб, Крутивус, Їм-і-не-наїмся з вінками цибулі та часнику, з великою ложкою. П’ю-і-не-нап'юся, обвішаний пляшками, є і барильце, е і кварта при ньому.
О л е н к а. Прийшли... Прийшли мої брати! Тепер мені не страшно.
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Я ж казав, що прийдуть.
К р у т и в у с (озирається). Такого дива ще зроду я не бачив. На борозні он який вітер дме, а тут навіть лист не ворухнеться.
О л е н к а. Братики!
В с і. Сестричко!
О л е н к а. Коли б ви знали, що трапилось зі мною.
К р у т и в у с. Ми тебе на полі ждали...
В е р н и г о р а. Чому ти опинилась тут?
В е р н и д у б. Ти, певне, збилася з дороги?
Ї м – і – н е – н а ї м с я. А де ж сніданок наш? Я їсти хочу.
О л е н к а. Нема. (Крізь сльози). Нема сніданку, відняли.
В с і. Хто?
О л е н к а. Ой братики! Тут злі, недобрі люди живуть.
П'ю — і — н е — н а п'ю с я (оглядає палац). Цікаво знати, хто ж вони, ті люди?
О л е н к а. Вони мені пальці виламували.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Що?
К р у т и в у с. Покажи. Оленка. І тут болить... (Показує руки). І тут, і тут...
В е р н и д у б. Провчити треба.
В е р н и г о р а. Таку малу зобидили. Цього простити не можна.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Я провчу... Я зараз... (Засукує рукава).
Роз-ме-та-аю!! На частки роз-деру!.. Веди, показуй, хто забрав сніданок? Хто посмів таке вчинити?
З'являються Змієві сестри.
1-а с е с т р а (сміливо й нахабно). Це вчинила я!
2-а с е с т р а. І я!
К р у т й в у с. А чиї ж ви є?
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. Цікаво знати, хто живе в цім палаці розкішнім?
1-а с е с т р а. Живе в нім Змій, а ми його сестри.
Ї м – і – н е – н а ї м с я (здивовано і водночас жахливо). Що-о? Тут живе Змій? (Ховається за спину Вернигори).
К р у т и в у с (до Їм-і-не-наїмся). Чого боїшся? Знеславлюєш себе і весь наш рід. Соромся, брате!
В е р н и г о р а. Ну, стань як слід.
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Я... Я стою... (Увесь тремтить і шукає очима, куди б заховатись).
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. Цікаво мені знати, тут живе Змій той самий, що людей до себе в неволю заганяє?
1-а с е с т р а. Так. Той самий.
О л е н к а. Боюсь...
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Я теж боюсь.
К р у т и в у с. А чим же ви довести можете, що все це правда?
1-а с е с т р а. Чим довести? (Припадає до каменя). Чую...
2-а с е с т р а. Що чуєш, сестро?
1-а с е с т р а. Чую, чую, стугонить земля.
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Поки є час — втікаймо. Я... я не хочу зустрічатися зі Змієм... Він мені зовсім не подобається.
В е р н и г о р а. Не думав я досі, що ти такий боягуз.
В е р н и д у б. Тремтиш... Чого тремтиш?
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Я?.. Я... не трем-ч-чу... Я... я...
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. А мені цікаво на Змія глянути, який він є.
К р у т и в у с. Коли вже ми прийшли сюди, то глянемо.
2-а с е с т р а. Що чуєш, сестро?
1-а с е с т р а. Чую... чую... Стугонить земля. Повертається додому Змій.
Ї м – і – н е – н а ї м с я (тремтить ще дужче, потім підбігає до Крутивуса). Ти старший брат... Ти чув? Уже повертається. Хіба не знаєш, скільки людей він загубив, скільки загнав до себе в неволю? Чого ж стояти нам? Втікаймо краще. (До П'ю-і-не-нап'юся). Тут пити не дадуть. (До Біжу-й-не-набіжуся). Тут побігати не дадуть. (До Оленки). На вулицю не пустять гратися.