Кілька чоловік залишилося в церкві, бо виявилося, що екіпажів усього три. На перехресті бульварів СентЖермен і Сен-Мішель приєднався четвертий, з незнайомими дамами. І<Соли проїздили Люксембурзький сад, почався дощ, під розкритими парасолями легше було сховатися, змішатися з вуличною юрбою,— біля Обсерваторії вже не налічили б і двадцяти чоловік.
Дорога тривала півтори години. Після широких вулиць і великих будинків пішли бідні квартали, які за лінією укріплень розповзлися брудними вуличками. З'явилися крамниці зі штучними квітами для вінків — з порцеляни, пацьорків, шовку. Від харчівеньки тягло смаженою картоплею. Грязюка стала густішою і жовтою, люди йшли по ній, похиливши голови, ніби в задумі,— і майже несподівано для всіх з'явилися за огорожею дерева, алеї, хрести.
Тут уже нічого не цвіло, крім назв алей. Сторож кладовища показав водієві катафалка дорогу до п'ятнадцятої ділянки, розташованої між алеями кленів, акацій, горобини і берестів. Мокрі від дощу хрести стояли серед чорних, голих дерев, тут і там іще виднілися букети зів'ялих квітів, жмутик сухоцвіту, зотлілі стрічки на перекинутих вінках — смерть тут була бідна, пам'ять живих не розбещена, а найчастіше геть забута.
Копачі не встигли приготувати яму, їхні лопати виносили нагору запах сирої землі. Отець Данн змерз і говорив тихим, тремтливим голосом. Його слова заглушив стукіт грудок землі, що падали на віко труни. Поставивши хрест, біля підніжжя вклали вінки. Росе устромив серед них табличку з прізвищами тих, хто був добрий до Уайлда під час його ув'язнення і в останні роки.
Священика посадили в екіпаж. Біля двох екіпажів, які лишилися, виникло хвилинне замішання. Лорд Альфред Дуглас, ні з ким окремо не прощаючись, лише піднявши циліндр, рушив пішки в напрямку до міста.
1928 — 1929
Для ілюстрування роману використані малюнки Уайлдового сучасника Обрі Бердслі до п'єси Оскара Уайлда "Саломея".