Одного вогненевого дня я сидів на даху бабиної клуні й спостерігав за повітряним боєм драконів і відьмаків. Дракони програвали битву: один за одним вони падали, обплутані тросами. Баталія відбувалася над Чорним озером, тому деякі дракони тонули у в'язких обіймах смоли, а деякі — розбивалися об гострі шпичаки скель.
Лише від одного з твоїх, Джульєтто, родичів відь— г; аки на мітлах відлітали, як горошини від стіни. На тому драконові сидів вершник. Безумовно, він застосовував якісь потужні чари. Та раптом щось трапилося: чари перестали діяти, і Блискавична Ескадра дуже швидко обплутала сміливців павучими тенетами. Останній дракон теж упав.
Цієї миті моя хлоп’яча цікавість перемогла страх, і я кинувся до місця бою.
Побіля самісінької води лежав дракон. Це був Спарт — Хранитель драконів. Його знали всі, а особливо ми, хлопчаки-відчайдухи, що так захоплювалися силою, спритністю й розумом ватажка драконів. Тепер він виглядав переможеним. Підім’явши під себе крило, Спарт лежав у калюжі власної рубінової крові й ледь-ледь дихав.
Поруч лежав Крив — король буків. Навряд чи знайшовся б хтось у Місті — крім всілякої погані, звичайно, — хто б не любив Крива. Він був надзвичайно справедливим королем і великим чарівником. Допоки не з’явився Нарит…
Бука лежав на боці, спершись на лікоть однієї руки, а другою щось писав у зошиті. Побачивши мене, Крив зрадів і погукав до себе.
— Слухай мене уважно, лепрехунику, — сказав король буків, — ти мусиш передати цього щоденника одному буці через триста років. Скоро я віч-на-віч зустрінуся з Наритом. Хоча свою силу я втратив, та ще не використав Заклинання підсвідомості. І я готовий спрямувати його на ворога. Це заклинання почне діяти через триста років, тому дуже важливо, щоб ти зберіг щоденника до того часу, коли воно вразить Нарита. Але пам’ятай: мусиш віддати щоденника тільки тому, від чийого доторку чарівна оправа, виготовлена зі шкіри водяного хамелеона, позеленіє.
Потім Крив написав листа й передав мені разом зі щоденником.
— Біжи, малий, — мовив він, — і хай береже тебе Книга.
Триста років я стеріг послання короля буків, закопавши зошита з листом під бабусиною клунею. Коли ж настав час, я дістав щоденника і, ховаючи його, почав ходити скрізь, шукаючи потрібного буку. Декілька тижнів упертих пошуків не дали результатів. Я відчував, що мною вже зацікавились крилуни й песиголовці. Потрібно було залягти на дно, щоб не занапастити себе.
Учора я пішов до Марти, щоб перехилити квар— ту-другу горохівки. Чесно кажучи, я зневірився у своїх пошуках, був знервований від постійного відчуття, що за мною хтось стежить.
А потім я зустрів тебе, Гаврику. На щастя, зустрів. Ви ж самі бачили, що мене того дня винюхали Наритові лягаві.
— Що ж, — підкидаючи в багаття хмиз, мовив бука, — маємо трохи часу до ранку, маємо щоденник Крива, чому б нам його не почитати.
— Давайте, давайте почитаємо, шановні мої, — погодився Понтій, — бо якщо мене не підводить моє "третє око", то в тих записах має бути дещо цікавеньке…
Магічний карнавал
30042 рік після замулення Джерел. Хмарень. День 10-й.
Я, король буків Крив, розпочинаю цей щоденник, бо відчуваю наближення тяжких часів для Міста. Можливо, колись ці записи стануть джерелом корисної інформації для когось. Зрештою, вони будуть мені згадкою про теперішні часи.
Сьогодні я зустрічався з Хранителем драконів Спартом. Наша розмова стосувалася Нарита. Якщо правда все те, що він мені розповів, то всі ми в небезпеці.
Нарит з’явився в Місті десять років тому. Він прийшов десь зі Сходу. Досить швидко він показав себе вправним чаклуном і навіть запропонував утворити Гільдію чарівників. Її було створено, а верховителем обрали Нарита.
Гільдія владнувала непорозуміння та усувала конфлікти поміж чарівниками Міста, проводила курси підвищення кваліфікації для чарівників-по— чатківців, допомагала обмінюватись магічним досвідом чаклунам різних каст і рівнів.
Щороку в хмарні Гільдія проводить Магічний карнавал. Вулицями Міста проходять всі його мешканці у найнепередбачуваніших костюмах. Часто— густо за допомогою чарів міщуки ще й змінюють зовнішність. Під час карнавалу всі розігрують одне одного різними незначними, безпечними для життя фокусами та заклинаннями, розважаються, вітають навколиіиніх зі святом, пригощаються всіляким питвом та солодощами.
Кульмінацією карнавалу стає парад Оберегів кожного чарівного народу.
Смарги несуть вулицями Вогняний Ключ, блоти — Кубок із Часом, сквіди — Срібну Троянду, а буки, звичайно ж, — Смарагдову Книгу.
Так має бути й цього разу. Тобто завтра… Але Спарт повідав мені сьогодні дивні й страшні речі…
Один з його товаришів-драконів учора в "Трьох русалках" підсів за столик до гурту песиголовців. Ті випили вже не один бутель грогу й від того стали занадто балакучими. Один з них і проговорився.
— Скоро Місто матиме справжнього владику, — сказав песиголовець. — Хай тільки Нарит викраде Обереги під час карнавалу. Темрява — могутній союзник…
— Цить! — гавкнув інший собакоголовий, стусонувши базіку по спині.
Той замовк, але дракон вже й так почув достатньо для того, щоб не пропустити п’яні теревені повз вуха й переповісти почуте Спартові.
Отже, Нарит — чаклун. Він творить чорну магію. Очевидно, Нарит заручився підтримкою Темряви і за допомогою песиголовців хоче стати єдиним чарівником у Місті. Він планує завтра на карнавалі заволодіти Оберегами, позбавивши інших чарівників їхньої сили.
Ми зі Спартом вирішили, що повідомляти ще когось про небезпеку — ризиковано, тим паче, що інформація не перевірена. Сподіваюся, розроблений нами план протидії спрацює.
Тепер я мушу закінчувати писати. Маю приготуватися до карнавалу.
30042 рік після замулення Джерел. Хмарень. День 11-й.
Карнавал розпочався від самого ранку. Мешканці Міста висипали на вулицю й веселим багатотисячним натовпом ішли в напрямку Площі Єдинорога. Там і відбулися основні події.
Спочатку було проведено традиційний конкурс "Відьма року". Після низки випробувань з-поміж сотні претенденток на почесне звання відьмою року вже вкотре обрано Сильву.
Потім відбулося захопливе видовище: перетягування ланцюга драконами. Два дракони, вхопивши зубами товстелезний тридцятиметровий ланцюг, мірялися силою, тягнучи його кожен до себе. У фіналі, перемігши Грозула, чемпіоном знову, як і минулого року, став Спарт.