Коли зійде місяць

Забіла Наталя

П’ЄСА – КАЗКА

ДІЙОВІ ОСОБИ:

П і в н и к — молодий, бадьорий смільчак.
К у р о ч к а — його молоденька подруга.
П і р а т — мисливський пес, що полює тільки на хижаків.
І н д и к — добродушний старий буркотун.
Г у с а к — учений в окулярах, з книжками під пахвою.
К а ч к а з к а ч е н я т а м и — заклопотана матуся з дітками.
С о р о к а — молода поштарка, легковажна й балакуча крутихвістка.
Б і л о ч к а — весела хазяєчка, розумна й смілива.
З а й ч и к — полохлива, але з добрим серцем істота.
Т х і р — злий розбійник.
Л и с и ц я — розбійниця, дуже хитра й підступна.

ДІЯ ПЕРША

Все це розпочалося тоді, коли в пташиному дворі всі ще спали. Був ранній досвітній час. У півтемряві ледве виднілися хатки, де живуть птахи, дощаний паркан із хвірткою, що веде до лісу, а в другому кінці двора — великий пень. Почало помалу розвиднятися. Раптом хвіртка тихенько прочинилася і на подвір’я прослизнув Т х і р — злий розбійник. В руках у нього був великий ніж у піхвах. Оглянувшись навколо, він витяг ніж, поклав піхви біля хвіртки, а сам навшпиньках обійшов весь двір. Потім задоволено посміхнувся, став посеред двору і почав гратися ножем.

Т х і р
Я — хижий Тхір,
зубатий звір,
нікого не боюсь!
Мені сподобався цей двір,
і тут я оселюсь,
бо тут багато є смачних
качок, гусей, курчат…
Щоночі буду різать їх
і їсти всіх підряд!
Я ніч люблю,
а вдень я сплю,
бо звиклий жити так!
На те я Тхір,
зубатий звір,
страшний нічний хижак!..
А зараз, щоб поспати вдень,
знайду собі житло…

Тхір обдивився навколо, побачив пень і підійшов до нього.

Ого, який хороший пень!
І в ньому є дупло.
От я й зроблю з цього дупла
приміщення своє…
Та вже світає!.. Ніч пройшла,
і ранок настає.
(Позіхає.)

Тепер мені поспати час!
Сховаюся мерщій,
а ввечері прокинусь враз
і вийду на розбій!

Тхір заховався у пні. Деякий час на подвір’ї було тихо. Та ось блиснув перший промінь сонця. В ту ж мить двері одної з хаток розчинилися і з неї вийшов П і в н и к. Вийшов і голосно заспівав.

П і в н и к
Ку-ку-рі-ку!
Годі спати!
Сонце сходить!
День настав!
Швидше всі виходьте з хати,
до своїх беріться справ!
Всіх — маленьких і великих —
я вітаю, друзі, вас!
Ку-ку-рі-ку!
Ку-ку-рі-ку!
З добрим ранком!
В добрий час!

Тут Півник обернувся до своєї хатки і гукнув усередину:

Курочко-Чубарочко!
Швидше встань-но!
Не годиться, щоб виходила
ти остання!

К у р о ч к а (виглянула з дверей)
Поспішаю, Півнику,
час не гаю!
Фартушок та капелюшок
надягаю!

П і в н и к
Ку-ку-рі-ку!
День веселий
знов прийшов на білий світ!
Добрий день, міста і села!
Ку-ку-рі-ку!
Всім привіт!

Під час його співу зі своїх хаток вийшли К у р о ч к а в фартушку і капелюшку, набундючений І н д и к, Г у с а к в окулярах, з книжками під пахвою, заклопотана К а ч к а зі своїми К а ч е н я т а м и. Всі вони дружно привіталися одне з одним.

К у р о ч к а (вітається з Качкою)
Добрий ранок!
К а ч к а
Добрий ранок!

К у р о ч к а
Ви, сусідко, куд-куди?

К а ч к а
Каченятам на сніданок
назбирати лободи!
Г у с а к (підійшов до них)
Го-го-го, сусідко! Нащо
лобода для малюків?
Щоб зростали діти краще,
їм давайте черв’яків.
Свіжа рибка теж не вадить —
так написано в книжках!

К а ч к а
Ах, спасибі за поради!
Я й не знала! Ках-ках-ках!

І н д и к (буркотливо)
А про мене, все підходить
на споживу дітворі.
Не робили б тільки шкоди
ваші діти у дворі…

К а ч к а
Що ви, що ви? В мене дітки —
найслухняніші з діток!

К у р о ч к а
Не хвилюйтеся, сусідко!
Йдіть спокійно на ставок.
Тим часом Півник вів розмову з Гусаком.

П і в н и к
Буде в нас чудова осінь,
видно це з усіх прикмет.

Г у с а к
А чому ж не маю досі
я сьогоднішніх газет?

У цю хвилину за парканом почувся верескливий крик Сороки: "Вісті є! останні вісті!"

Г у с а к
Це Сорока — наш поштар!

І н д и к (буркотливо)
Кожен день на цьому ж місці
ґвалт здійма, як на пожар!

У хвіртку вбігла С о р о к а з поштарською сумкою через плече. Скачучи, крутячись на всі боки, вона стала роздавати всім пошту: лист — Курочці, газети — Гусакові, дитячі журнали — Качці, а сама весь час скоромовкою цокотіла.

С о р о к а
Вам — газети!
Вам — журнали!
Лист від Ластівки з млина!
А до того, щоб ви знали,
є цікава новина!
Як почула я цю звістку,
аж не вірила словам!
І найпершим розповісти
я схотіла саме вам.
Я спішила, я летіла,
бігла, мчалась напрямки…

І н д и к
Та-та-та, заторохтіла!
Викладай свої плітки!

С о р о к а
Не плітки, а правда чиста!
Що почула — те й кажу.
Як не вам, то в інше місце
розповісти побіжу!

Г у с а к
Ну й біжи, не наша справа!

П і в н и к
Ще й образилась, чудна!

К у р о ч к а
Все ж, яка така цікава
є у тебе новина?

С о р о к а
Отже, знайте: серед звірів
ходить в лісі поговір,
що у вашому подвір’ї
оселився хижий Тхір!

П і в н и к
Що таке?!

К у р о ч к а
Не може бути!

К а ч к а
Жах! Загинуть малюки!

І н д и к
Де це ти могла почути?
Це, звичайно, все плітки!

С о р о к а
Що ж, виходить — я брехуха?

П і в н и к
Ти — базіка, ось хто ти!

С о р о к а
Це — образа!!!

П і в н и к
Ну, послухай,
Нащо спірку нам вести?
Всім відомо: в цій окрузі
вже давно тхорів нема.

І н д и к
А Сорока, любі друзі,
тільки паніку здійма.

Г у с а к
Та й в газетах, подивіться,
ні рядка нема про те!

С о р о к а
Отже, значить, все дурниця,
що Сорока наплете?

Сорока образилась, пересмикнула плечима і попрямувала до хвіртки. Раптом вона побачила біля хвіртки покинуті Тхором піхви від ножа. Схопивши їх, Сорока з голосним вигуком обернулась до птахів.