С о р о к а
О! Погляньте!..
К у р о ч к а
Що це?
П і в н и к
Піхви
від якогось-то ножа!..
С о р о к а
Адже тут не клали їх ви?
Г у с а к
Ні, це річ якась чужа…
Хтось тут був…
С о р о к а (хвалькувато)
А що? Хто правий?
Хто казав?!
І н д и к
От тобі й на!
Ну й подія!
С о р о к а (захоплено)
Як цікаво!
От цікава новина!!!
З цим криком Сорока метнулася до хвіртки і зникла за нею — побігла, щоб швидше розповісти ще комусь про те, що робиться в пташиному дворі. А всі мешканці пташиного двору схвильовано з’юрмилися навколо Гусака, який уважно розглядає піхви.
І н д и к (здивовано)
Почала казать Сорока
не брехню… З яких це пір?
П і в н и к
Все ж таки це ще не доказ,
що у двір забрався Тхір!
Але Гусак ще раз обдивився піхви з усіх боків і сумно похитав головою.
Г у с а к
Та-ак!.. Хоч я й недосконало
розуміюсь на ножах,
це — Тхореві причандали!
В с і (злякано)
Тхір між нами!!!
К а ч к а
Жах, жах, жах!!!
І, охоплені страшним переляком, усі розбіглися хто куди — поховалися в хатках, за хатками… Тільки Півник, який в першу мить теж трохи розгубився, одразу отямився.
П і в н и к
Друзі! Може, це помилка!
Друзі! Може, крадькома
Тхір до нас заглянув тільки
та й пішов!..
К у р о ч к а й К а ч к а (визирнули з хаток)
Його нема?
Тут і Г у с а к з І н д и к о м вийшли, бо їм стало соромно, що вони так переполохалися. Адже обидва вони знають, що зараз небезпеки нема.
І н д и к
Тхір вночі лиш небезпечний —
він, я чув, нічний хижак.
Г у с а к
Зауваження доречне,
бо й наука каже так.
І н д и к
Якщо Тхір цей вийшов з двору,
ми від лиха втечемо:
зробимо міцні запори
і ворота замкнемо!
Г у с а к
Так, але він міг сховатись
десь і в іншому дворі!
К а ч к а (плаче)
Як же, як порятуватись
нам і нашій дітворі?!
Курочка стала втішати збентежену Качку, хоч і самій їй теж моторошно. А Індик та Гусак обійшли все подвір’я, заглядаючи в усі кутки.
І н д и к
Дуже важко розгадати —
де сховатись можна тут!
Г у с а к
Закопався десь під хату?
І н д и к
Чи кудись забився в кут?..
К а ч к а (плаче)
Нам нема куди тікати!!!
П і в н и к
Почекайте! Не шуміть!
Ми покличем пса Пірата,
і Тхора він знайде вмить!
У с і (зраділо)
Правда! Правда! Це чудово!
Г у с а к
Пес Пірат — наш вірний друг —
має справжній хист на влови!
П і в н и к
Пильне око й гострий нюх!
Всі дуже зраділи, але Курочка сумно похитала головою і звернулась до Півника.
К у р о ч к а
Ах, даремні сподівання!
Ти забув, що пес Пірат
в ліс пішов на полювання,
завтра вернеться назад!
К а ч к а (в розпачі)
А до завтра ми загинем!
Г у с а к
Зійде місяць, і, як стій,
вийде з схову зла тварина
та й почне собі розбій!
І н д и к
Треба зараз повідомить
пса Пірата про біду!
К а ч к а
Як? У лісі? Це ж нікому
не під силу…
П і в н и к
Я піду!
У с і (вражені)
Що-о?!
П і в н и к
Я сам піду до лісу
і знайду Пірата там.
К у р о ч к а
Ти ж натрапиш там на лиса!
К а ч к а
Попадешся злим вовкам!..
Г у с а к
В лісі свійський птах, звичайно,
небезпеку знайде скрізь.
П і в н и к (рішуче)
Все ж таки я йду! Негайно!
К у р о ч к а (благає його)
Півник! Любий! Схаменись!..
П і в н и к
Треба йти!
Качка, Індик та Гусак здивовані й захоплені сміливістю Півника.
К а ч к а
Який хоробрий!
І н д и к
Мужній!
Г у с а к
Сміливий без меж!
Курочка тяжко зітхнула й кінець кінцем наважилась.
К у р о ч к а
Що ж, коли так треба… Добре!
Я іду з тобою теж!
Усі зраділи, заплескали в долоні й почали допомагати Півникові й Курочці збиратися в дорогу: принесли їм рюкзаки, поклали в них різні потрібні речі — рушники, харчі тощо, подали мандрівницькі ціпки.
І н д и к
Хоч би швидше там у лісі
з вами здибався Пірат…
Поки ще не зійде місяць,
треба ж вам прийти назад!
П і в н и к
З цим не можна зволікати…
Прощавайте! Ми йдемо!
Ще до вечора Пірата
ми сюди приведемо!
Півник і Курочка надягли на себе рюкзаки, взяли ціпки й пішли з двору в дальню дорогу до незнаного лісу… Всі провели їх за хвіртку й ще довго махали їм услід руками та хусточками.
Г у с а к
Хай щастить в дорозі дальній
вам, сміливцям!
У с і
Хай щастить!!!
Коли вже не стало видно вдалині сміливих мандрівників, Гусак, Індик та Качка з Каченятами відійшли від хвіртки й мовчки спинилися серед двору.
І н д и к
Що ж, ходімо до їдальні!
Треба ж якось далі жить…
І вони всі рушили до їдальні — вона десь у глибині двору, за хатками. Коли нікого в дворі не залишилося, деякий час було зовсім тихо. Потім із пня виліз Т х і р. Позіхнув, потягнувся сонно.
Т х і р
Поспати зовсім не дали!
Не виспався та й край…
Такий тут шарварок зняли,
що просто хоч тікай!
Зате почув я тут хвальбу,
що є в них пес Пірат…
Хоч він у лісі… й за добу
не вернеться назад!
Розжитись міг би я смачним
і за єдину ніч,
та зовсім не хотів би з ним
зустрітись віч-на-віч!
І якщо приведуть його
зненацька ті птахи,
то буде кепсько…
(Замислився, потім зраділо.)
Ого-ого!
Даремні всі страхи!
У мене ж в лісі є кума!
Сказати б їй про них:
вона спіймає жартома
цих смільчаків дурних!
Та тільки ж як сказати? Вдень
на це нездатний я…
Раптом Тхір прислухався, виглянув за хвіртку.
Сорока?! Ну, постій лишень,
викажчице моя!
Тхір сховався за пень. Увійшла С о р о к а, незадоволено оглядаючись навколо.
С о р о к а
Всюди злагода і тиша,
а для мене — це загин.
Я ж чутками тільки й дишу,
жить не можу без новин!
Я не знаю — як же бути?
Що робити — не збагну:
де б почути, де б здобути
хоч маленьку новину!..